Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Потрібна нова концепція грошей

У попередній статті («Персонал Плюс» №5) було запропоновано механізми заміни долара на більш стабільну світову валюту. Зараз краще створити нову організацію для розв’язання питань, пов’язаних з виділенням сум та їхніх розмірів.

Спеціалісти вважають, що Спеціальні Права Запозичення (СПЗ) можна успішно використовувати для досягнення поставлених економічних цілей.

МВФ уже почав перетворюватися в щось подібне до міжнародного центрального банку (МЦБ), адже рятуючи країну, яка потрапила в біду, він і рятує міжнародні фінансові інститути від втрат, якими загрожує їм дана країна. Отже, МВФ перешкоджає скороченню світової грошової пропозиції. Адже точно так само центральний банк запобігає скороченню національної грошової пропозиції, коли приходить з виручкою збанкрутілому банку чи банківській системі в цілому на національному рівні. Виручаючи вражені кризою країни і фінансові інститути, МВФ значною мірою не дозволив ні одній із численних економічних криз останніх років перерости у світову кризу.

Ті самі чинники, що сприяли формуванню сві­тової економіки, тепер вимагають і створення сві­тової валютної системи, яка не належала б жодній країні і не використовувала б її плодів у своїх інтересах.

У світі сформувалася світова економіка. Цього ніхто не заперечує. Але тепер необхідно усвідомити, що склалась і світова грошова база і світова грошова пропозиція. Людство повинно або методично і розумно управляти пропозицією цих грошей, або спостерігати як вона буде дестабілізувати світову економіку.

У першу чергу потрібний Світовий центральний банк. Для його створення МВФ має в наявності необхідну організаційну структуру. Але для успіху своєї місії фонд повинен розв’язати такі завдання. По-перше, він повинен узяти під суворий контроль утворення міжнародних резервних активів. По-друге, він повинен навчитися правильно розподіляти майбутню пропозицію світової ліквідності (тобто уникати як її надлишку, так і нестачі). По-третє, треба міцно прив’язати процес створення міжнародної резервної валюти до реального, об’єк­тивного процесу обміну і утворення світових боргових зобов’язань на комерційній основі. Нарешті, він повинен навчитися розподіляти кредитні ресурси так, щоб одночасно забезпечити світову економічну стабільність і сприяти вирішенню питань світового розвитку.

Звичайно, що ці цілі повністю реальні. Необхідні інструменти вже є в наявності. Потрібна лише скеровуюча рука і достатня політична воля.

Вони допоможуть створити ефективну й раціональну міжнародну валютну систему, здатну задовольнити потреби світової економіки і не допускати утворення бульбашок.

Сьогодні світова грошова пропозиція вирвалась з-під контролю. Тому це явище треба повернути в кероване русло. Цей процес не може більше розвиватись стихійно. Цього можна добитися за допомогою створення між­народної резервної валюти і організації світового банку.

Тільки за допомогою вищезгаданих заходів мо­жна буде усунути недоліки теперішньої валютної полі­тики і не давати змоги американському торговому дефіциту наводнювати світ доларовою лік­відністю. Запропоновані заходи допоможуть виробити чіткі рекомендації щодо відновлення рівноваги у світовій економіці.

Укладання міжнародної угоди між таким великим числом країн — справа нелегка, хоч і доконче потрібна. Можна розпочати з переговорів на спеціальній сесії Організації з міжнародної торгівлі. Допомогу в поширенні пропонованої ідеї і збиранні відгуків через розгортання діалогу з урядами всіх країн міг би надати МБРР. При істотному реформуванні МВФ він міг би стати центром розв’язання цієї проблеми.

Досвід використання долара як резервної валюти говорить про те, що США практично привласнили собі цю міжнародну валюту і використовують у своїх цілях. Не можна національних грошей ні однієї країни перетворювати у світову резервну валюту. Вона повинна належати всім країнам, усі вони повинні здійснювати контроль за її випуском — і всі повинні отримувати вигоди від її функціонування і розплачуватися за вади і недоліки функціонування.

Так що на питання, що повинно повноцінно замінити золото як світову резервну валюту, може бути дана лише одна відповідь — свідоме, контрольоване державою суспільне регулювання грошових відносин, запровадження світової валюти і організації міжнародного банку.

Це свідоме регулювання грошових відносин стане тією системою, якій світ надаватиме переваги над золотими кайданами, звільнивши, врешті-решт, свої монетарні системи від золотих ланцюгів.

Запровадження світової валюти принесе чималий емісійний доход, який належатиме всім країнам і не привласнюватиметься тільки США, як це тепер відбувається. Емісійний дохід від запровадження евро тепер розподіляється між усіма країнами Євросоюзу. А що тепер отримує Україна від використання 80 млрд, доларів? Одні збитки, даруючи США більше 50 млрд. доларів емісійного доходу.

Серйозною перешкодою в реалізації запропонованих заходів тепер є пануючі дискредитовані ліберальні догми і неготовність лідерів світової валютної політики відмовитися від використання застарілих монетаристських підходів.

На думку Прем’єр-міністра Великобританії Гордона Брауна, потрібно радикально змінити існуючі міжнародні інститути: «велику вісімку», МВФ, Світову організацію торгівлі, щоб вони виявилися здатними розв’язувати назрілі питання, пов’язані з опрацюванням нової світової валютної політики.

Не тільки на економічну теорію, а й на практичне вирішення назрілих питань негативний вплив справляє трактування сучасної грошової системи не як кредитної, а паперової.

Ці різні види грошових систем мають різну на­дійність, тому до їх регулювання і до управління ними застосовуються різні методи.

Там, де ринок справляється, хай активно діє, де завдання не під силу йому, там держава обов’язково повинна діяти активно й рішуче.

Всебічне дослідження механізмів функціонування кредитної грошової системи має важливе значення і для створення ефективної міжнародної валютної системи, І свідомого, контрольованого управління валютними резервами.

Виникла крайня потреба у створенні нового глобального фінансового порядку.

Треба позбутися теперішнього помилкового підходу до кредитних грошей, у поняття яких включають як те, що справді є грішми, так і грошове вираження майна, яке відображає зовсім інші відносини. Часто дають таке визначення кредитних грошей: «Гроші кредитні це узагальнююча (збірна) назва різних видів грошей, що використовуються для заміщення майнових боргових зобов’язань приватних осіб і держави». Поняття кредитних грошей охоплює лише ту їх частину, яка пов’язана з утворенням комерційних боргових зобов’язань у результаті реалізації товарів, їхньою метаморфозою.

Що стосується грошових сум, що утворюються в результаті реалізації акцій, облігацій та інших носіїв майнових відносин, то вони до утворення кредитних грошей не мають прямого відношення і з грошової маси їх треба виключати. Оскільки на практиці цього не робиться, створюються умови для порушення економічних законів і як наслідок провокування кризових явищ.

Й. Шумпетер твердив, що доводиться визнати, що теза: «Кредит карбує гроші з майна, не відображає істинного стану речей».

Дійсно людини, яка володіє майном, легше може оформити кредит під його заставу, ніж та, яка майном не володіє. Це майно може втягуватися в кругооборот, але до створення грошей цей процес не має відношення.

На спалаху сучасної фінансової кризи, від якої страждають сотні міль­йо­нів людей в усьому світі, в істотній мірі позначилися вади пануючої тепер в усьому світі кредитної грошової системи, яка потребує іншого підходу ніж золотогрошова, яка володіла механізмами саморегуляції, що базувалися на внутрішній вартості золотих грошей, якої кредитні гроші не мають.

У зв’язку з демонетизацією золота виникла гостра потреба у визначенні принципів функціонування кредитної грошової системи, яка може базуватися лише на свідомому її регулюванні. Оскільки цього не було зроблено, процес її функціонування відбувався стихійно з постійними збоями і кризовими спалахами. Як би прикро не було про це говорити, але людство досі не має задовільної концепції функціонування кредитної грошової системи.

Через те, що питання про свідоме державне втручання в економіку не було розв’язано цивілізовано, у XX столітті здійснювались спроби його розв’язати в спотворених, антилюдських формах. У цьому зв’язку варто згадати не тільки німецький фашизм, а й більшовизм з його плановою адміністративною системою, концтаборами, ГУЛАГами.

Необхідність такого активного державного втручання в економіку розумів відомий американський учений і політичний діяч Джон Кенен Гелбрейт, який активно проштовхував ідею заміни ринкової стихії індустріальним плануванням. Отже, цілі економічної системи не можуть бути інтересами окремої людини. Настав час кардинально соціалізувати світову фінансово-економічну систему, поставити її під контроль суспільства.

 

М.Швайка,
доктор екон. наук

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com