Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
СТО РОКІВ КРИМІНАЛІСТИКИНапередодні наукова громадськість відзначила сто років криміналістики, а дещо раніше — 160-річчя засновника цієї галузі знань, видатного австрійського вченого Ганса Гроса, ім’я якого тісно пов’язане з Україною. Криміналістику вивчають і студенти Інституту права МАУП. Як викладачі права стверджуємо, що наука криміналістика дала практикам ефективний інструментарій для розслідування і розкриття злочинів. Дуже багато в цьому відношенні зробив і організатор урочистостей професор Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Київського національного університету внутрішніх справ Петро Біленчук. Як практикуючі юристи ми підтверджуємо широко оприлюднені в ЗМІ, виступах політичних, інших громадських діячів наступні негативні оцінки діяльності по розслідуванню і розкриттю злочинів: в Україні набули системного характеру необґрунтовані порушення кримінальних справ, незаконні затримання підозрюваних у вчиненні злочинів, катування. В суди від прокурорів надходять кримінальні справи — напівфабрикати. Очевидні порушення закону освячуються судами іменем України. Зрозуміло, об’єктивної статистики з цих питань немає. Чому ж досягнення криміналістики слабо використовуються в діяльності по розслідуванню і розкриттю злочинів? Перша група причин пов’язана з формуванням і діяльністю непрофесійного, здебільшого неукраїнського за духом, стурбованого власними інтересами депутатів законодавчого органу держави. Наслідком цього є неприйняття вкрай потрібних законів, їх оновлення та прийняття суперечливих, недосконалих актів законодавства. Друга група причин — руйнація моральності і професіоналізму в системі кримінального судочинства. Третя група причин стосується утвердження монополізму в інституті представництва інтересів сторін та захисту. В угоду певним державним діячам та економічних інтересів залежних від них громадських організацій, Конституційний Суд України та Пленум Верховного Суду держави фактично скасувати частину 1 ст. 59 Конституції України, яка дозволила кожній людині вільно обирати захисника своїх прав. Це питання найближчим часом буде висвітлено у Висновку науково-правової експертизи, підготовку якої ми закінчуємо. Зазначимо, що після монополізації захисту в кримінальному процесі юристами, які мають адвокатське посвідчення, катування підозрюваних та обвинувачених зросло в рази і стало національною проблемою. Боротися з цим злом нікому — адвокати залежні від слідчих, прокурорів, суддів. Останні мають достатньо не правових важелів не допустити принципових адвокатів в кримінальний процес з усіма негативними матеріальними наслідками. По-четвертих, змінюється характер злочинності і криміналістика повинна встигати за цими процесами, а ще краще — їх випереджати. Наприклад, злочинність знову набуває організованого характеру. Виникає потреба в проведенні судових експертиз соціального напряму, зокрема соціально-психологічних. Однак, науково-методичні основи таких експертиз ще не розроблені. Зростає навантаження на оперативно-слідчих працівників, які здійснюють функції розкриття злочинів. Не встигаючи за валом злочинності, посадові особи шукають спрощені шляхи — приховування фактів порушень кримінального закону, катування... Ювілей не звільняє нас від об’єктивності. Разом з тим, бажаємо криміналістиці подальшого розвитку, криміналістам-вченим нових творчих знахідок, а практикам — їх застосування при розслідуванні кримінальних справ.
В.Перець, професор Інституту права МАУПВ. |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |