Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ХТО Ж ВІДКРИВ АМЕРИКУ?

Новий Світ відомий жителям Старого вже 1500 років

Дедалі частіше відкриття Америки Колумбом ставиться під сумнів. Вчені доводять, що видатний мореплавець слідував давно уторованою колією. Першопроходці перетинали Атлантичний і Тихий океани ще за сторіччя до його народження.

 Школярі всього світу досіль вчать, що в 1492 р. Колумб перетнув Атлантику і «відкрив Америку». Щодо плавання через океан, то тут — все правильно. Проте Колумб до кінця життя так і не зрозумів, що відкрив новий материк — він намагався «з тилу» прокласти вигідний торговий маршрут до Азії. Крім того, в горезвісному 1492 р. великий мандрівник не висаджувався на американському континенті, а обмежився візитом на Багамські і Антільські острови (Колумб висадився на материку лише в 1498 р., під час своєї третьої експедиції).

Та і сам термін «відкриття» стосовно цілої частини світу вимагає уточнень. Археологи стверджують, що Америка заселена людьми 15-20 тис. років. Подорожі Колумба стали лише одним з перших кроків європейської колонізації цього континенту.

Першими, хто міг дістатися сюди на своїх кораблях, були єгиптяни або фінікійці. Проте доказів їх трансатлантичних подорожей немає. Переконливішою виглядає версія про плавання до Америки римлян.

Римська імперія тягнулася від Адріанова вала між Англією і Шотландією до Північної Африки (від Марокко та Єгипту) на півдні, від Піренейського півострова (включаючи нинішні Португалію і Іспанію) на заході до Сирії, Вірменії і Месопотамії на сході. Римські кораблі напевно могли перетинати Атлантику — за розмірами деякі з них не поступалися фрегатам XVIII століття. Правда, вони будувалися перш за все для прибережного плавання відносно спокійним Середземним морем, але ходили й іншими морями, аж до Британії і південної Скандинавії на півночі, до Індії і далі, на південний схід, де грецькі купці з підвладного Римові Єгипту досягали в II—III століттях Індокитаю і півдня Китаю.

 

Загадкова знахідка

На жаль, поки єдиний римський «артефакт» в Америці — маленька теракотова голівка бородатого чоловіка. Її знайшли в долині Толука в 65 км на захід від Мехіко. Заввишки вона всього 5 см, не схожа на місцеві артефакти доколумбової доби і з моменту свого відкриття в 1933 продовжує викликати суперечки учених.

Її вік недавно перевірили термолюмінесцентним методом в Інституті ядерної фізики ім. Макса Планка (Хайдельберг, ФРН). За інтенсивністю світла, що породжується вільними електронами, що накопичилися в кристалічній решітці, визначається, скільки часу пройшло з моменту випалення глини. Це датування дало 200 р. н.е., а в ту епоху римляни виготовляли подібні дрібниці у великих кількостях.

Незрозуміло тільки, як толукська голівка потрапила до Мексики. Археологи стверджують, що вона лежить в землі приблизно з 1510 р. Перші конкістадори прибули в ті краї дещо пізніше. Можливо, такі дрібниці викидало на мексиканський берег серед уламків європейських кораблів? Біль­шість фахівців вважають, що римська цивілізація, звикла залишати глибокий слід скрізь, куди їй вдавалося проникнути, тому мала утвердитися в Америці чим-небудь істотнішим.

 

Походи вікінгів

На відміну від римлянів, вікінги (нормани) досягали американського континенту, і це не викликає сумнівів — про це чітко говорять саги, середньовічні оповіді, що описують подвиги скандинавських героїв, безліч археологічних знахідок. Відкриття Нового Світу відбулося вочевидь у такий спосіб. Норвежець Бьярні Херюльфсон з дружиною в 986 відплив до Гренландії через Ісландію. В тумані він збився зі шляху і ставши здобиччю північних вітрів. Він багато днів плив в невідомому напрямі, доки перед ним одного сонячного дня не від­крилася горбиста земля, вкрита лісом. Не ризикнувши висадитися, Херюльфсон віддалився у відкрите море і через два дні, рухаючись на північ, побачив нову, плоску лісисту землю. Через три дні, рухаючись на північний схід, він досягнув гористої країни з льодовиком. Нарешті, через чотири дні з попутним вітром Херюльфсон доплив до селища норманів в Південній Гренландії. Розповідь про подорож через 15 років зацікавила Лейфа Ейріксона, сина Ейріка Рауді (Рудого), оскільки колоністи в Гренландії дуже потребували дерева. Лейф розшукав Бьярні, придбав його судно і в 1004 з командою з 35 чоловік поплив його курсом. Вікінги висаджувалися в декількох місцях (о. Баффінова Земля, п-ов Лабрадор, о. Ньюфаундленд) і, перезимувавши, в 1005 повернулися до Гренландії з вантажем лісу.

У 1961—1968 норвежці розкопали на північному побережжі Ньюфаундленда ціле селище вікінгів поблизу Л’анс-о-медоус. Там були залишки восьми будинків, які могли вміщати близько 100 чоловік. Радіовуглецеве датування дало бл. 1000. У селищі збереглися три горіхи, які могли бути привезені тільки з материка, причому з набагато південніших місць.

У 1957 за тисячу миль на південний-захід, в гирлі річки Пенобськот (штат Мен, США), археолог-любитель знайшов в купі тубільних кам’яних знарядь і черепків дивну монету — так званий «менський пенні». Її визначили як норвезьку, таку, що карбувалася між 1067 і 1092. Значить, скандинави спіл­кувалися з жителями материка! В ході своїх морських експедицій вікінги відкрили море Баффіна, Гудзонову протоку, проникли в затоку Фокс. Уламки судів, пастки на білих ведмедів, кам’яні гурії (пам’ятні знаки на березі, складені з каменів), залишки кольчуг і клинків, нарешті, поховання знайдені від 81° пн.ш. на півночі до 50° пн.ш. (оз. Ніпігон) на півдні, а на заході до 90°45’ з.д. (о. Девон).

Проте через похолодання клімату в XIII—XIV століттях і політичних причин (підпорядкування Ісландії Норвегії, а тій — Данія) зв’язку колоністів з Ісландією і Скандинавією різко скоротилися. Нечисленні поселенці в Гренландії, що мали постійні промисли і обійстя в Америці, були винищені або асимільовані ескімосами і індійцями.

 

«Вітер зі сходу»?

У 1405—1433 рр. з Китаю було відправлено сім посольств-експедицій під керівництвом вищого євнуха імрераторського двору, мусульманина монгольського походження Ма Хе (за заслуги він отримав ім’я Чжен Хе) — він особисто не брав участь тільки в другій експедиції. Посольства здійснювали не лише політичне зондування, а й організовували військові акції (наприклад, підпорядкування Цейлону і Суматри). До складу флотилій входило від 40 до 100 крупних кораблів, а з допоміжними — до 250 — 320 судів, число учасників — до 27 — 30 тис. Армади стартували зазвичай восени і через пару років поверталися, відвідуючи Чампу (Центральний В’єтнам), Яву, Суматру, Цейлон (Шрі-Ланка), Ормуз в Персидській затоці. Окремі загони експедиції обстежували прибережні країни, проводячи замальовку берегів (правда, вельми неточну).

Учасники експедицій Чжен Хе не були першо­від­кривачами — вони діяли в регіонах, давно відомих індійцям, арабам, малайцям. Проте отримані дані систематизувалися, перш за все на предмет можливої китайської експансії в згадані регіони.

Деякі учені припустили (всупереч очевидним фактам), ніби Чжен Хе плавав і до Америки. З’явилося повідомлення, що на дні річки Сакраменто (США, Каліфорнія) в 160 км. від океану знайшли китайську джонку. Радіовуглецеве датування зразків деревини дало 1410. А аналіз, проведений Китайською лісовою академією встановив, що це кетелеєрія — хвойна порода, що росте в Східній Азії.

Проте жодного елемента уявної джонки досіль з дна не піднято. Робота велася лише з дрібними шматочками дерева.

Прихильники «китайського сліду» припустили, що джонка сіла в річці на мілину, що змусило її команду поселитися в Америці. Дуже хистка заявка на відкриття...

 

Заокеанська місія

Судячи з китайських записів, Чжен Хе в 1421 знав, що на сході знаходиться земля. У китайському літопису VI століття йдеться про «країну Фусан», де на початку VI століття побував буддійський чернець Хуай Шень. Він повідомив, що «Фусан» знаходиться близько 12 тис. км. на схід.

Деякі учені, починаючи з XVIII століття, вхопилися за окремі деталі в повідомленні Хуай Шеня, з яких зробили висновок про плавання китайців до берегів Америки. Чернець говорив про посушливий клімат і домінування в ландшафті «дерева фусан», що дав назву всій країні. Далі по опису рослини французький дослідник Ж. Гинь вирішив, що це агава з Мексики. Мексику він побачив і в повідомленні Хуай Шеня про відсутність в «країні Фусан» залізняку. Проте геоботаніки вияснили, що «дерево фусан» — це шовковиця (тутове дерево) з островів Східної Азії. І лише буйна фантазія француза могла помістити в Америці «країну Фусан», про яку Хуай Шень повідомляє: «У тамтешніх биків незвично довгі роги... У вози упрягають коней, биків і оленів». Ні великої рогатої худоби, ні тим більше коней в Америці до приходу європейців не було. Як і колісних возів. Так, ченця носило по світу, але це було не в Америці, а в Східній Азії — такий авторитетний висновок був зроблений ще в ХІХ столітті французьким історико-географом Л. Вівьєном де Сен-Мартеном. У будь-якому випадку сліди стародавніх заморських гостей треба шукати перш за все безпосередньо в Новому Світі.

Як бачимо, до версій про попередників Колумба слід відноситися зі всією серйозністю. Історія відкриття Америки складніша і багатша подіями, ніж вважають.

 

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com