Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Олігархи вже захвилювалися

«Олігархи, лобісти, інші групи впливу стоятимуть, як то кажуть, в черзі», — гримів Віктор Янукович під час свого виступу на 100 днів президентства. — Ніякого стороннього впливу на державні рішення я не потерплю. Часи дикого капіталізму закінчилися на виборах 2010 року!»

Його уважно слухав Рінат Ахметов і напевно згадував, як він в ті самі, як то кажуть, часи дикого капіталізму просував на вищий пост в державі незграбного донецького губернатора. Відтоді бігло немало води і накопичилися достатньо образ, але все одно Ахметов залишається на найближчій орбіті Віктора Федоровича.

«Янукович — це просто обкладинка, яку в 2004 році вся ... колишнього президента нормально профінансувала, залишила його, а за ним стоїть вся ця могутня, розгалужена, повністю керована і об’єднана система рідних українських олігархів. Це людина, яка просто не відповідає ні за що, і сьогодні його зліпили, на екрани поставили, причесали, прилизали і показують всій країні з хорошими гаслами», — так вже говорила Юлія Тимошенко в розпал нинішньої президентської кампанії.

Старанно культивований Тимошенко образ Януковича як ставленика української олігархії, звичайно, недалекий від дійс­ності. Але тепер у олігархів з президентського «пулу», яких можна було спостерігати в ніч другого туру в штабі переможця, інша проблема — як зробити так, щоб новий Президент, що «причесав і прилизав», був чуйний до їх побажань. Причому до звичної внутрішньовидової конкуренції все активніше додається зовнішній чинник. Росія, з якою Янукович сходу почав налагоджувати відносини, не соромиться лобіювати свої бізнес-інтереси, зокрема в авіапромі, при повторній приватизації «Луганськтепловоза» або потенційному поверненні під контроль росіян «Укртатнафти».

При цьому прохання наших бізнесменів, що звучали під час візиту Дмитра Медвєдєва, були російським президентом показово проігноровані. Особливо скривджені депутати з бізнес-крила ПР (Володимир Ландік) навіть назвали після цього Росію «хитрою і зухвалою країною»: «Вони (українські бізнесмени) хотіли качати туркменський, казахський газ через російську територію, а Росія сказала їм: «До побачення». Ми ж Росії ніколи не говорили «До побачення»!

Зате можемо сказати «До побачення!» багатьом об’єктам, які переходять в російську власність. Показовим в плані поведінки російського бізнесу став конфлікт навколо меткомбінату імені Ілліча, на який Президент відреагував досить мляво і з великою затримкою. А також невдала спроба Ріната Ахметова купити у інших українських власників акції «Запорожсталі», які у нього з-під носа відвели росіяни.

Дмитро Фірташ, якого, спостерігаючи за першими призначеннями нового Президента, вважали головним фаворитом нової влади, також неабияк занервував з приводу фрази Володимира Путіна про можливе злиття «Газпрому» і «Нафтогаза». Фірташ навіть висловився про «імперські замашки» сусідів і «поглинання України», явно побоюючись зниження свого впливу в цій сфері.

Досить цікаві відносини з російським бізнесом у Ігоря Коломойського. Свого часу Юлія Тимошенко запідозрила його в тому, що його структура бере участь в конкурсі по приватизації Одеського припортового, щоб потім перепродувати підприємство росіянам. Підігравання потенційному російському покупцеві приписують «Привату» і при прийдешньому повторному продажі «Луганськтепловоза».

В той же час росіяни (причому, судячи з усього, на державному рівні) серйозно налаштовані на витискування Коломойського з «Укртатнафти», а з ПгЗка «приватовський» менеджмент вже видалений. Слабке місце «Прівата» — якраз його фірмова фішка — узяття під контроль підприємств через мінорітаріїв і суди. Поставлене таким чином керівництво сколупнути все-таки легше, ніж втрутитися в роботу вертикально-інтегрованого холдингу ніби «Метінвеста». До того ж, Коломойській «прибився» до Януковича пізніше за решту олігархів, що примушує його більш за інших переживати за свої позиції.

Втратив недавно актив ще один наближений до Януковича бізнесмен — Вадим Новінській, причому тяжби з Чорноморським суднобудівельним заводом тягнулася давно, але повернули його в держвласність тільки зараз.

А плани росіян узяти під контроль українську енергетику напевно бентежать Костянтина Григоришина, який, правда, тримає під контролем Фонд держмайна. Але це поки.

Останні двоє, до речі, — громадяни Росії, але так давно окопалися в Україні, що вважаються практично своїми.

Втім, попри категоричну риторику, припускати, що В.Янукович віддасть «своїх» бізнесменів на розтерзання двоголовому орлу, рано.

«Відстрочення «зливання» Росії авіапрому, Нафтогазу, атомної енергетики напевно гальмується саме олігархами, — упевнений нунсівець Павло Жебрівський. — Навіщо віддавати чужим? Думаю, Янукович візьме до уваги їх позиції. Вже сьогодні багато колег з Партії регіонів бурчать з приводу фіскальних законів, тиску. Це, звичайно, ще не кипіння, але градусів 40-50 є. І Азаров, і Янукович змушені будуть це брати до уваги. Хоча, може, на першому етапі Янукович навіть пожертвує Азаровим, щоб випустити пару».

Жебрівській вважає, що Президентові не вдасться «затиснути» олігархів і вже тим більше затіяти «розкуркулення», поки немає відповідної правоохоронної вертикалі: «Сьогодні в правоохоронних органах є екивоки у бік влади, але ключову місію грають гроші. Той же глава СБУ Хорошковській є олігархом. Звичайно, у когось є вплив на прокуратуру, на міліцію, але на рівні заступників там теж стоять люди різних олігархів».

Поспішність, з якою новий Президент став вирішувати питання з Росією, можна пояснити і тим, що відхід під «зовнішній дах» — це чергова спроба Януковича піти від впливу місцевих олігархів (причому газ дешевий він їм забезпечив). Так він колись брикнув перед Ахметовим, оточивши себе людьми Фірташа, так зараз йде від настирливих прохань інших. А те, що наш олігархат, мабуть, найбільший любитель впливати на державну політику на просторах екс-СРСР — тільки стимулює Януковича вибудовувати могутню кругову оборону і робити грізні заяви.

У самій ПР запевняють, що «затискання» довгим російським рублем українських капіталів, що трапилося, — цілком природний факт. Член спецкомісії ВР з питань приватизації — сестра нинішнього глави СП регіоналка Юлія Новикова запевняє, що винні у всьому не стільки росій­ські апетити і вже тим біль­­ше не Янукович, скільки криза: «Багато наших підприємств знаходяться в жалюгідному стані і доступні до продажу. Логічно, що на ринок приходять бізнесмени, які використовують важкий для нинішнього власника момент. Дійсно, приходять, в основному, росіяни і інвестори з інших східних країн, які розуміють наші ризики. І росіяни приходять зовсім не тому, що змінилася політична ситуація, а тому що змінилася ситуація на ринку.

Те, що потрібно захищати українського олігарха, — це, можливо, класна теза, але щоб ми могли підняти економіку, ринок повинен бути вільним і конкурентним. І ні Януковичу, ні кому-небудь іншому не варто втручатися в ринкову економіку, тим більше створювати конкурентні переваги для наших олігархів».

Політолог Віталій Кулик припускає, що сплеск російської активності на українському ринку добігає кінця: «На першому етапі було позбавлення від відносного баласту, який не можна «підняти» самостійно. Зараз же піде стратегічна гра на відстоювання інтересів наших ФПГ, оскільки у олігархів достатньо інструментів тиску на Януковича. Подальшої здачі росіянам всього і вся вже не буде, як не буде і глобального перерозподілу власності. Воно може початися тільки після відставки уряду і переформатування політичного простору».

Але в нових реаліях також украй сумнівно, що держава сприятиме при приватизації «Укртелекому» тому ж Рінату Ахметову при участі в конкурсі могутніших російських структур. Зате озвучені В.Януковичем плани про приватизацію за п’ять років його президентства всього, що залишилося в держвласності, дають місцевим олігархам надію найближчим часом прийняти участь в глобальному розпродажі. Як варіант, у складі консорціумів з росіянами, благо, з багатьма російськими колегами у них є особисті контакти. Відверте ж ігнорування Януковичем інтересів колишніх спонсорів може привести до того, що вони спробують шукати заступництво безпосередньо в Москві, в чому не зацікавлений вже сам Віктор Федорович.

Поки зуби, які Янукович показав крупному бізнесу, і точкові поглинання росіянами українських підприємств, примушують місцевих олігархів нервувати. І, що найцікавіше, при своєму «ставленику» олігархи не відчуватимуть себе так привільно, як при тому ж Ющенку, коли деякі з них навіть записувалися в «президентські фанати». Новий Президент в своєму стилі показав, що не він залежить від них, а вони від нього.

Політолог Володимир Фесенко упевнений, що Янукович буде фактично наново вибудовувати модель взаємин з олігархами: «Звичайно, залишаться наближені (Ахметов, група Фірташа), іншим уготовано індивідуальне обережне лобіювання. Їм доведеться пригадати старий кучмовський досвід — як виходити на Президента і як вирішувати питання. Форма, звичайно, буде іншою, чим при Кучмі, але певна ієрархія складеться. Причому не виключаю, що Янукович «призначатиме» нових олігархів або підтягатиме когось до рівня тих, що існують».

Леонід Кучма, при президентстві якого в україн­ському лексиконі, по суті, і з’явився термін «олігарх», як міг, використовував їх в своїх інтересах і вимотував, майстерно зіштовхуючи лобами. Зараз часи не ті, але Януковичу не перешкодить узяти у другого Президента уроки візантійської політики. Те, що він намагається її вести, помітно по тому, що багато питань віддано на відкуп майстрові таких інтриг Сергію Льовочкіну. І в цьому стані «болота» зацікавлені самі олігархи. Хоча у них різні інтереси, їх об’єд­нує боязнь отримання Януковичем абсолютної влади, до якої він робить поступові кроки.

Поки ж Президент не настільки сильний, він починає грати в антиолігархічну риторику і закликає не скупитися заради інтересів країни.

Консолідована позиція олігархів по ГТС, «Нафтогазу» і навіть авіапрому, показала, що Януковичу доведеться прикласти немало зусиль, щоб угамувати цей незадоволений гул. І небагато зменшити обороти.

Павло Вуєц, «Головком»

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com