Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ЯК СТАТИ ГРОМАДЯНИНОМ

Уже чимало сказано про різні проекти підтримки, якими опікуються в Україні міжнародні організації. Користі від них, вважають скептики, найчастіше ніякої, а гроші, виділені на проекти, як правило, осідають у кишенях спритних ділків, які величають себе державними та громадськими діячами.

Однак спільна ініціатива Європейського Союзу і ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» спростовує таку думку. Починаючи з грудня 2007 року проект успішно працює з більш ніж тисячею місцевих громад по всій Україні і, якщо вірити статистиці, користь від нього вже відчули 750 тисяч українців. Такі цифри почули учасники міжрегіональної конференції «Ініціатива громад в дії», яка відбулася нещодавно в приміщенні Запорізької обласної державної адміністрації. Представники п’яти громадських організацій із Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Миколаївської та Харківської областей поділилися досвідом участі у програмі, мета якої — «забезпечення сталого розвитку територій шляхом впровадження ініціатив з самоврядування та відродження громад для реального покращення їхнього життя».

Досягнення Запорізької області у розвитку громад за проектом «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» презентувала громада села Владівка. Там у дитячому садочку «Вербиченька» запроваджено енергозберігаючі технології — замінено 40 вікон та 6 дверей. «Середня температура в кімнатах нашого закладу цієї зими піднялася з 16 до 20 градусів тепла, — розповідає завідувачка дитсадка Лідія Юренко. — Крім того, приміщення стало світлішим, а за опалювальний сезон вдалося заощадити 3 тисячі гривень. Відтак більше дітей почали відвідувати наш дитячий садок, особливо у зимовий період».

Варто зауважити: весь проект коштував 105 тисяч гривень. Звідки ж узялися кошти, які для більшості сільських дитячих садків України поки що нереальні? Отут і починаються, так би мовити, «викрутаси» проекту, на які варто звернути увагу всім, хто захоче в майбутньому взяти у ньому участь. Половину коштів надають ЄС і ООН у рамках проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», 45 відсотків мають виділити місцеві ОДА, РДА і селищна рада, а ще 5 відсотків лягають на плечі місцевих жителів. До того ж, саме жителі селища повинні через засновану ними громадську організацію ініціювати загальне збирання коштів та визначити проблему, яка потребує нагального вирішення. Здавалося б: навіщо ж так ускладнювати? Чи не простіше, опитавши людей, виділити кошти на названу ними проблему?

«Головне для нас — не вкладення грошей, а надання ініціативи громаді, — пояснює керівник відділу програм допомоги представництва ЄС в Україні Клаудія Фішер. — Важливо, щоб люди почали нове життя, в якому саме вони будуть ухвалювати рішення. Адже збиранням коштів їхня роль не обмежується. Далі жителі проводять тендер і визначають найкращого виконавця (фірму), який втілюватиме їхній задум. І саме вони контролюють рух зібраних ними ж коштів та якість робіт, забезпечуючи прозорість реалізації проекту від початку до кінця. Це змінює їхній світогляд. Люди починають вірити в себе і в чесні правила гри. Вони стають не лише громадянами країни, а й громадянами селища. Ми хочемо довести, що давні традиції українців живі».

Цікаво, що у Владівці жителі спершу з недовірою поставилися до ініціативи своїх односельців, які об’єдналися у громадську організацію і взялися за справу. А коли фінансування набрало реальних обрисів, довго сперечалися, де замінювати вікна: в школі чи в дитсадку. Однак коли дійшло до збору грошей з громади, люди не надто охоче відкривали гаманці. Тож були побоювання, що 6 тисяч гривень, які селяни мали дати від себе на проект, не вдасться зібрати. Загалом кожен житель мав здати 10 гривень. Хто хотів, міг дати більше. А коли підрахували «касу», то замість 6 тисяч гривень знайшли у ній 10 тисяч.

Як розповіли на конференції громадські активісти, які втілюють мікропроекти в різних областях України, найголовніше на першому етапі — згуртувати людей спільною метою, переконати їх в успішності доброго починання, оскільки з огляду на попередній негативний досвід в країні люди не вірять у черговий, хай і добрий, намір.

«Об’єднавшись, жителі спільно з місцевою владою можуть суттєво поліпшити умови життя у своєму населеному пункті, — переконана директор програми розвитку ООН в Україні Рікарда Рігер. — Проект сприяє розширенню прав та можливостей людей, змінює ставлення до власної ролі в громаді. Коли люди беруть свою долю у власні руки, відбувається децентралізація влади, передача її громаді. Разом з тим поліпшується діалог людей і владних керівників різних рівнів. Ми розуміємо: не так просто змінити апатію на активність, тож пропагуємо найбільш позитивні приклади, коли люди змогли щось змінити на краще у своєму населеному пункті. Для громадських активістів проводимо навчальні тренінги з усіх питань, в яких вони зацікавлені: законодавчих, організаційних, фінансових».

Нині програма охоплює всі регіони України. І кожна громада, яка бере у ній участь, намагається вирішити свої найпекучіші проблеми. Серед них: вивезення сміття, прокладення водогону, збір коштів на шкільний автобус, монтаж опалення громадських будівель, освітлення вулиць тощо. Зокрема, на Харківщині мікропроект «Створення місць для збору побутових відходів» допоміг 9-тисячному селищу Сахновщина вирішити проблему вивозу сміття з приватного сектору. На Луганщині громада села Єпіфанівка спромоглася зібрати кошти на переобладнання фельдшерсько-акушерського пункту, де було відремонтовано підлогу, стіни та опалення, замінено вікна та двері, підведено воду та каналізацію. Крім того, для ФАПу закупили сучасне медичне обладнання. У Миколаївській області проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» допоміг Асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у селі Мартинівське, де на території колишнього військового містечка відремонтували внутрішні водопровідні та каналізаційні мережі двох п’ятиповерхових будинків. На Дніпропетровщині активісти Привовчанської сільської громади замінили  вікна  і  двері  у дитячому  садку «Ромашка», зведеному ще 1972 року. Будівля розрахована на 120 малюків.

Надаючи певний фінансовий ресурс та технічне забезпечення (бюджет нинішнього проекту — 13 мільйонів євро), міжнародні організації, звісно ж, не в змозі кардинально вплинути на соціально-економічний розвиток громад України. Проте головну мету проекту — підтримати та розвинути місцеву ініціативу — досягти цілком можливо. 2011 року планується розпочати другий етап проекту з бюджетом 17 мільйонів євро.

Олег КРУК
Київ — Запоріжжя

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com