Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Ну, помстилися... що далі?

Юлію Тимошенко засудили. Печерський суд визначив лідеру БЮТ 7 років відсидки. Це найжорсткіша і сувора частина дійсності: до останнього всі сумнівалися, що екс-прем’єр отримає реальний термін. Інакше навіщо були всі ці ігри «в декриміналізацію» в стінах Верховної Ради, європейські переговори в ПАРЄ, зустрічі в рамках «Східного партнерства»?

Під стінами суду 11 жовтня з ранку зібралася багатотисячна юрба прихильників і противників Юлії Володимирівни, рух транспорту по головній вулиці столиці було перекрито. Кордони міліції перевищували всі допустимі норми, люди «висіли» на балконах навколишніх будинків, автомашини оточили Хрещатик потрійним кільцем. Те, що відбувається,  багато хто знімав на мобільники і камери. Це вже історія. Чим вона закінчиться для України і нинішньої влади, для опозиції і особисто Юлії Володимирівни?

Відверто кажучи,  всі, хто стежив за ходом процесу над Ю. Тимошенко, розраховували на умовний термін або переведення справи з політичної площини в економічну. Проте, 11 жовтня стало «чорним вівторком» для екс-прем’єра та її прихильників. Згідно з вердиктом Печерського суду, «Ю. Тимошенко перевищила повноваження при підготовці директив для газових переговорів з РФ в 2009 році». Термін Тимошенко починається з 5 серпня, коли екс-прем’єр була арештована в залі суду. Крім того, їй заборонено протягом 3 років обіймати посади на держслужбі.

«Беручи до уваги те, що обставин, які пом’якшують або обтяжують покарання Тимошенко судом не встановлено, беручи до уваги підвищену суспільну небезпеку вчиненого Тимошенко злочину, її особистість, відсутність будь-якого каяття, суд на вбачає підстав для призначення більш м’якого покарання», — зацитував вирок суддя Родіон Киреєв, головуючий на процесі щодо «газової справи».

Тобто, Тимошенко засудили за газ, за мільярдні збитки, нібито завдані Україні, за її роботу прем’єром. І це найважливіший і чіткий сигнал суспільству і політикуму. Якщо влада, яка все-таки довела цю справу до кінця (до вироку), не здригнеться під європейським натиском, то серйозне попередження отримали всі високі чиновники. І не тільки ті, хто працював в уряді з Тимошенко і Ющенка. Нинішні можновладці також отримали наочний урок того, що буває з тими, хто порушує закони і запускає руку в державну скарбницю. Це вам не Ющенко, який з плакатів тільки закликав дати «бандитам-тюрми», але нічого конкретного в цьому напрямку не зробив. Швидше, навпаки. Це висновок номер один.

Висновок номер два: засудження Тимошенко — це прецедент. Вперше в Україні засудили колишнього чиновника, причому, настільки високого, прем’єрського рівня. До цього випадку прем’єрів або знімали, або вони, як Павло Лазаренко, рятувалися втечею. Зараз — унікальний випадок, який повинен продемонструвати, що в Україні немає недоторканних. Чи оцінять це виборці, на яких так сподівається біло-блакитна влада? Як поведуть себе прихильники Тимошенко? Які ультиматуми висуне Європа?

Перші міжнародні «дзвінки» вже надійшли. Росія побачила у вироку екс-прем’єру «антиросійський підтекст». По суті справи Тимошенко судили за діючі та ніким не скасовані юридично зобов’язуючі угоди між «Газпромом» і «Нафтогазом України», — вважають у Росії. «У РФ твердо налаштовані на розвиток і поглиблення всебічного партнерства з Україною, в тому числі на пошук взаємоприйнятних рішень в газовій сфері, як про це домовилися керівники двох держав у Завидово 24 вересня ц.р», — зазначили в МЗС. «Щиро сподіваємося на те, що руху в цьому напрямку не завадять спроби в односторонньому порядку вивести ситуацію з узгодженого правового поля», — йдеться в заяві зовнішньополітичного відомства РФ. Все зрозуміло: засудження Тимошенко кидає тінь і на В. Путіна, який зараз балотується в президенти Росії.

Європа також не залишилася осторонь: Євросоюз глибоко розчарований вердиктом Печерського райсуду Києва у справі екс-прем’єра України Юлії Тимошенко. Про це заявила від імені Євросоюзу Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Кетрін Ештон. Вона також попередила, що ЄС буде жорстко реагувати на дії влади у цих сферах і заявила, що існує ризик глибоких наслідків для двосторонніх відносин ЄС-Україна. А в Німеччині пішли ще далі: соратники Меркель запропонували запровадити санкції проти українських чиновників.

Що ж, Європа поводиться послідовно і не збивається з курсу «Свобода Тимошенко — запорука демократії та європеїзації України». І така системність лякає владу куди більше, ніж стихійні мітинги під Печерським судом. До того ж, і біло-блакитні, і самі українці звикли, що їхні відносини з владою тепер будуються за принципом «залізного паркану», на зразок того, що встановили біля Верховної Ради. Дистанція між людьми і їхніми «слугами» збільшується щодня, від народу влада відгороджується гратами, а замість діалогу виходять — взаємні образи. Це навіть не розлом між західними і східними областями, як було під час «помаранчевого періоду», це взаємна війна, недовіра і нерозуміння.

Тому поки влада не боїться жорсткої реакції української громадськості: її протести навчилися утихомирювати сльозогінним газом, загонами «Беркута» і просто реформами, які змушують думати тільки про виживання. А от реакція Заходу та Росії вже змусила Януковича йти на поступки. Реакція Президента була дуже оперативною і досить несподіваною. Віктор Янукович вважає, що рішення суду щодо екс-прем’єра Юлії Тимошенко є неостаточним.

Чому так думає глава держави? По-перше, вирок суду грунтується на чинному Кримінально-процесуальному кодексі зразка 1962 року. Тобто, даний сигнал Верховній Раді: треба терміново модернізувати кримінальне законодавство. Швидше за все, наступного тижня до Кримінального кодексу таки буде імплантована горезвісна стаття про декриміналізацію, під яку можуть «підвести» Тимошенко.

По-друге, Віктор Янукович мало не відкритим текстом заявив, що «попереду ще Апеляційний суд, і, безумовно, яке він прийме рішення і в рамках якого законодавства він буде приймати це рішення, це буде мати велике значення». Що ж, думається. голова Київського апеляційного суду натяк зрозумів ... Втім, якщо й ні, то захист екс-прем’єра може подати касацію до Верховного суду. 

По-третє, Віктор Янукович «зняв з себе провину» і залишив простір для маневру і торгів, заявивши, що справа Тимошенко дісталася нинішній владі у спадок від попередньої, оскільки розслідування було розпочато після рішення РНБО в лютому 2009 року Віктором Ющенком.

Мабуть, глава держави відчуває, що справа Тимошенко може привести його в глухий кут. Політичний. Адже термін, який «впаяв» екс-прем’єру суддя Киреєв, практично нівелює можливість гуманного ставлення до Тимошенко з боку глави держави, виключаючи і варіант помилування.

Не впевнена, що Янукович так вже «жадає» крові Юлії Володимирівни. Можливо, його мета — не стільки «закрити» Тимошенко на довгі сім років, скільки показати всім (в тому числі, і «своїм») що неосудних більше немає. Крім того, справа Тимошенко і була, і залишається для Януковича предметом торгу зовнішньополітичного: і з Москвою, яка сильно нервує через вирок колишній колезі Путіна, і з країнами Євросоюзу. Саме тому глава держави прозоро натякнув, що крапка в процесі над лідером БЮТ ще не поставлена.

Ще одна причина відступу Віктора Федоровича: пастка, яку можуть йому приготувати ті в оточенні Президента, хто сьогодні бореться за монопольний вплив над його думками і вчинками. Саме тому В. Янукович і не поспішає співати дифірамби вердикту Печерського суду, називати його остаточним і справедливим. Бо ще не вирішив для себе, що важливіше: тотальна зачистка політичного поля від конкурентів чи сильні наочні уроки для власного оточення — через процес над Тимошенко.

А що ж сама Юлія Володимирівна? Чого чекає вона? На яке «продовження» розраховує? Чи є сили у її адвокатів, соратників по партії, друзів по опозиційному фронту для того, щоб як і минулого разу, в 2001-м, вивести Юлію Володимирівну з СІЗО «народною героїнею»?

Відверто кажучи, судячи з поведінки присутніх у вівторок біля Печерського суду, очікувати занадто бурхливої реакції людей на вирок Тимошенко не варто. Екс-голову уряду тому й засудили, що попередні багатомісячні заміри показували — народних протестів не буде. Так, погаласують біля суду, будуть стихійні мітинги і порушення громадського порядку. Але підняти Майдан тим, хто залишився з Тимошенко і біля Тимошенко, не вдасться.

Не буде й ніякого введення надзвичайного стану, як обіцяв напередодні перший заступник лідера БЮТ Олександр Турчинов. Ось ця пасивність суспільства і є найголовніший і болючий для Юлії Володимирівни вирок. Вона звикла до всенародної любові та підтримки, звикла до шоу, де б воно не було — на передачі Савіка Шустера, у залі суду або на Майдані. Зараз же влада робить все, щоб опустити Юлію Володимирівну в безодню забуття, змусити виборців забути про її політичну діяльність і про те, що у неї і БЮТ є майбутнє.

Втім, торги навколо справи Тимошенко на внутрішньому і зовнішньому рівнях — це тільки півсправи. Другим завданням влади буде «розпорошення» опозиції. Відверто кажучи, активно підтримує Юлію Тимошенко тільки її рідна партія. «Наша України», «Народна Самооборона», «Фронт змін», «За Україну!» та інші «союзні» структури, що входять до Комітету протидії диктатурі, зайняті не стільки звільненням і виправданням лідера БЮТ, скільки пошуками нових політичних ніш і поз.

Влада вже готує до розкручування кілька «антибютовских» проектів, які допоможуть виборцю відволіктися від Тимошенко і її політсили: це і блок Наталії Королевської, і Європейський блок Гриценка-Катеринчука, і Радикальна партія О. Ляшко, і «УДАР» Кличка ... Недарма ж закон про вибори зареєстрований в парламенті синхронно з винесенням лідеру БЮТ обвинувального вироку. Розрахунок правильний: Тимошенко засуджена, опозиція деморалізована. Хто буде боротися за нові правила виборів?

Партії влади необхідно позбутися Тимошенко і її «Батьківщини» на дуже короткий термін: до виборів у парламент. Їм треба протягнути без Юлі менше року, щоб отримати в парламенті контрольовану більшість, а потім обрати 300 голосами Президента прямо в стінах Верховної Ради. Схоже, саме заради цієї комбінації зараз пресують Юлію Володимирівну.

Що буде робити сама Тимошенко? Боротися.  Захист Тимошенко пройде всі інстанції, і це необхідно, щоб дістатися до суду з прав людини в Страсбурзі: екс-прем’єр заявила, що в Україні шукати справедливості немає сенсу.

Можливо, це вихід для обох сторін: поки екс-прем’єр буде шукати правду, пройде термін, відпущений для підготовки парламентських виборів, на які БЮТ і Тимошенко «не потрапляють». А потім «біло-блакитні» можуть змиритися і з вердиктом європейського суду, який Тимошенко, без сумніву, виправдає.

Марія Бакушинська
вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com