ДВА УРЯДИ. А РЕАЛЬНІСТЬ ОДНА?

За період з 2008 по сьогодні Україна мала змогу оцінити ефективність двох урядів — прем’єра Ю.Тимошенко (грудень 2007 — березень 2010 р.) та прем’єра М. Азарова (з березня 2010 року донині). Станом на сьогодні екс-прем’єра Ю.Тимошенко після гучного і тривалого судового процесу засуджено до ув’язнення на 7 років, а чинний прем’єр не втомлюється рапортувати про успіхи влади та економічний поступ.

Спробуємо й ми порівняти результати їх діяльності. Базовими для порівняння ми обрали 2009 рік — для уряду Ю.Тимошенко та 2010 рік — для уряду М.Азарова. Отже, які результати в активі в обох прем’єрів?

Особистості і стиль

Уряд Юлії Тимошенко прийняв на себе удар кризи 2008 року і загалом вирізнявся високим ступенем самостійності прем’єра. Уряд Миколи Азарова від самого початку був створений як інструмент втілення політики Президента Януковича. Нинішній прем’єр, який одночасно є головою Партії регіонів, політичних амбіцій не демонструє, здебільшого зосереджуючись на вирішенні економічних завдань.

За своїми особистими та професійними якостями керівники двох останніх урядів України виявились цілковито різними. Красномовна Юлія Тимошенко надавала перевагу політиці популізму, яка дозволяла полум’яному прем’єру конкурувати з президентом у боротьбі за телевізійний ефірний час і місце на перших шпальтах газет. Прем’єр-міністр М.Азаров у цьому сенсі є повною протилежністю своїй попередниці — без особливої потреби з журналістами спілкуватися не прагне, натомість займається реалізацією украй непопулярної і вельми суперечливої, але почасти назрілої економічної політики.

Обидва уряди далеко не ідеальні, а в тому, що стосується широти політичного світогляду, — однаково відсталі. Обидва позбавлені фундаментальних ідеологічних засад як основи формування владної політики та довгострокової стратегії подолання проблем, масштаб яких поки що тільки зростає. Жоден уряд не може похвалитись командою міністрів, відданих суспільним інтересам та державницьким ідеям. Усе, що ми спостерігаємо в економіці України впродовж останніх кількох років, більше нагадує дію «колінного рефлексу» як реакцію на подразнення чутливих нервових закінчень в економіці, і ажніяк не виважену політику, спрямовану на зміцнення економіки та розбудову держави.

Програма реформ

У якості найпереконливішого аргумента на користь ефективності уряду М.Азарова декларується його реформаторська спрямованість. Утім, як відомо, ухвалення нового Податкового кодексу призвело не лише до серйозного скорочення частки малого і середнього бізнесу в Україні, а й до звільнення від соціальних зобов’язань великого бізнесу. Співробітництво з МВФ, яке зумовило швидкий старт низки реформ, нині пригальмовано. Незважаючи на впровадження українським урядом непопулярної Пенсійної реформи, що було однією з умов МВФ для надання чергових позик, виділення нових траншів до кінця поточного року малоймовірне. Причина полягає у недостатніх, з точки зору МВФ, темпах зростання внутрішніх цін на газ для населення. У разі реалізації такого украй непопулярного кроку рейтинг чинної влади може бути остаточно підірваний. Поза цим, розроблено і подано на розгляд парламенту проекти Трудового і Житлового кодексів, які суттєво урізають права населення в сфері управління приватною власністю та невиправдано розширюють права працедавців.

 Розпочата урядом адміністративна реформа також ще не привела до оптимізації чисельності працівників в органах влади, витрати на утримання яких, навпаки, зросли майже на 20%. Відтак, М.Азаров як голова уряду несе безпосередню відповідальність за розпочаті нинішньою владою реформи, особливо за негативні наслідки їх впровадження.

Що ж до програми реформ уряду Ю.Тимошенко, то, за свідченням екс-президента В.Ющенка, а також політичних експертів та навіть однопартійців екс-прем’єра, уряд Ю.Тимошенко не переймався стратегічними реформами, а лише ситуаційно і несистемно реагував на проблеми в економіці.

Барвиста риторика не допомогла Ю.Тимошенко розробити програму реформ. Натомість було багато розмов і звинувачень — до реальних дій справа так і не дійшла. Дехто може заперечити, мовляв, ініціативи Ю.Тимошенко блокувалися президентом Ющенком. Та в цьому випадку логічно було б, якби прем’єр, котра не хоче нести персональну відповідальність за провальну політику, вчинила б гідно і подала у відставку. Натомість країну лихоманило від перманентних зіткнень двох лідерів-антагоністів.

Натомість, з приходом до влади нової команди М.Азаров одразу ж узявся за діло і розпочав масштабну програму реформ. Утім, проблема полягала і нині полягає в тому, що запропоновані ним реформи не вирішують проблем по суті. Складається враження, що ці так звані реформи мають на меті полегшити життя спонсорам Партії регіонів, а не забезпечити системний розвиток держави. Ці обставини демонструють внутрішні дефекти політичної системи, яка дозволяє багатіям купувати владу. Безумовно, ця система немає нічого спільного зі справжньою демократією, яка завжди ставить національні інтереси понад особистими.

 

Економіка

До негативних результатів діяльності уряду М.Аза­рова експерти відносять зменшення у 2010 році видобутку природного газу в Україні на 5,3%, нафти і газового конденсату — на 10,3% В бюджеті на 2011 рік статті витрат на утримання мисливських господарств і резиденцій збільшено на 50%, на медичне обслугування народних депутатів — на 82%, на Генеральну прокуратуру — на 77%. І це при тому, що майже третині українців грошей вистачає лише на їжу, а 12,5 млн. громадян України живуть за межею бідності.

До одного з найбільш позитивних результатів своєї роботи нинішній уряд зараховує зростання ВВП, що, за офіційними даними, у 2010 році становило 4%. Однак варто зауважити, що фоновим для порівняння став кризовий 2009 рік, коли, за часів прем’єрства Ю.Тимошенко, падіння ВВП становило 14,8%. До того ж, покращення стану української економіки відбулось в основному за рахунок збільшення у 2010-2011 рр. попиту з боку Індії та Китаю на українську експортну продукцію (переважно продукцію металургії). Експерти зазначають, що насправді поштовх до розвитку українська економіка отримала на початку 2010 року виключно завдяки покращенню зовнішньоекономічної кон’юнктури, натомість уряд М.Азарова ще не встиг нічого зробити для виходу з кризи.

Так, хімічне виробництво у 2010 році зросло на 24,4%, металургія та випуск готових виробів з металу — на 14,8%, машинобудування (в цілому) — на 31,3%. Порівняно з першим півріччям 2009 року відбулось певне зростання обсягів виробництва у легкій промисловості — на 5,9%. Також у 2010 році за урядування М.Азарова мало місце скорочення загального дефіциту системи державних фінансів: у 2009 році він становив 12%, а у 2010 році — 8%. Що є позитивною зміною.

Свого часу в уряду Тимошенко були намітки значно більш збалансованої економічної політики. Попри негативний вплив світової кризи, що розпочалася 2008 року, Ю.Тимошенко спромоглася зберегти хисткий баланс між інтересами великих підприємств та малого і середнього бізнесу. Розуміючи, що багато малих та середніх підприємств ухиляються від сплати податків, вона все ж усвідомлювала, що для економіки країни важливіше, аби вони вижили, і що податковий тиск може призвести до масового скорочення робочих місць та, відповідно, до зростання безробіття у критичний для економіки країни час.

Ціною реалізації урядом М.Азарова комплексу заходів із запобігання ухилянню від сплати податків стали без перебільшення тисячі компаній і десятки тисяч робочих місць; дрібні торговці та невеличкі фірми були змушені згорнути бізнес, щоб уникнути знущального оподаткування. Схоже, діючий уряд так і не спромігся зрозуміти, що ріже курку, яка несе для бюджету золоті яйця, адже будь-який західний економіст підтвердить, наскільки важливу роль відіграє малий та середній бізнес у ринковій економічній моделі. Надмірним оподаткуванням уряд позбавив малі підприємства стимулу до праці. Влада начебто добилася бажаного результату — покращила статистику надходжень у бюджет. Утім, цілком очевидно, що у більш тривалій перспективі цей необдуманий крок призведе до формування величезного дефіциту бюджету.

Інвестиції

Продовжуючи порівнювати результати роботи урядів М.Азарова та Ю.Тимошенко, слід зазначити, що інвестиції в основний капітал у 2010 році порівняно з 2009 роком впали на 7,4%. Так інвестори відреагували на неспроможність уряду М.Азарова прискорити зростання економіки України.

Також зменшились окремі базові параметри виробництва продуктів харчування. За інформацією ЗМІ та за даними експертів, обсяги виробництва молока у 2010 році порівняно з 2009 роком скоротились на 350 тис. тонн, хліба — на 100 тис. тонн, овочів — на 220 тис. тонн тощо. Зростання імпорту продуктів рослинного походження у 2010 році становило 24,1%, овочів — 67%, зерна — 47,7%. Наслідком такої ситуації стало стрімке зростання цін на продукти харчування вже на початку 2011 року — в середньому на 10-25%, спостерігався також гострий дефіцит деяких продуктів, зокрема гречки і борошна.

Станом на сьогодні Україна суттєво втратила рівень інвестиційної привабливості. Він значно знизився навіть порівняно з показниками третього кварталу 2009 року, коли світ проходив гостру фазу економічної кризи. За словами виконавчого директора Європейської бізнес асоціації Ганни Дерев’янко, нинішнє падіння інвестиційної привабливості є закономірним проявом недостатньої впевненості інвесторів в економіці та ринку України. Серед внутрішніх причин такої невпевненості — укорінення корупції, посилення тиску владних структур на бізнес та недостатня ефективність реформ. Задля справедливості варто зазначити, що названі фактори є спільними недоліками роботи обох урядів — і М.Азарова, і Ю.Тимошенко.

Помаранчева революція, а також політика прозорості у сфері приватизації державних активів, яку проводила Тимошенко в часи свого прем’єрства за президента Ющенка, послужили потужним стимулом для зростання обсягів зовнішніх інвестицій. Та варто було розгорнутись баталіям між Тимошенко та Ющенком, як потік інвестицій в Україну різко скоротився. Що ж стосується діяльності нині діючого уряду у цьому напрямку, то такої взагалі не спостерігається, а інвестори, схоже, вирушили на пошуки менш проблемного середовища для розміщення інвестицій.

Презентована свого часу амбітна державна програма «Національні проекти», що передбачає створення у різних сферах економіки України низки об’єктів, які будуть використовувати інноваційні методи та новітні технології, виглядає як спроба повернути довіру великих інвесторів, однак ця подорож може стати безкінечною, якщо влада й далі продовжуватиме пиляти під собою гілляку, підтримуючи політично вмотивоване переслідування опонентів.

Інфраструктура

Що стосується розвитку інфраструктури, то слід наголосити на кількох моментах. Обсяг будівництва у 2010 році порівняно з 2009 роком скоротився на 5,4%. Найменш значне зниження обсягу будівельних робіт зафіксоване у сфері зведення будівель і споруд — 4,8%, натомість скорочення обсягу робіт у секторі завершення будівництва сягнуло 9,8%. Загалом, обсяг будівельних робіт за перше півріччя 2010 року порівняно з аналогічним періодом 2009 року склав 83,3%. Таким чином, уряд М.Азарова виявився неспроможним наростити в країні темпи будівництва, зокрема й соціального житла.

Якщо не враховувати 12,9 млрд. дол., які нинішній уряд інвестував у Євро-2012, то можна констатувати, що темпи розбудови інфраструктури у країні скорочуються. Усе вказує на те, що реконструкція мостів, доріг і залізничних шляхів у столиці проводиться виключно за рахунок бюджету, в тому числі й за рахунок сектору будівництва бюджетного житла. Приватні інвестиції, зокрема у нерухомість, перебувають на межі зникнення через недостатність банківського фінансування і політичні війни за землю, які буквально розривають будівельну галузь на шматки. Її нинішній стан дуже далекий від піку розвитку сектору у 2008 році, коли нові багатоквартирні житлові будинки росли по всій Україні як гриби після дощу.

Державний борг

2009 рік уряд Ю.Тимошенко завершив з розміром державного боргу 317 млрд. грн (39,6 млрд. дол.). Своєю чергою, поновивши переговори з МВФ, уряд М.Азарова у 2010 році збільшив державний борг України до 432,2 млрд. грн. (54 млрд. дол.).

Ефективність збору податків під час роботи уряду М.Азарова значно зросла у порівнянні з періодом урядування команди Ю.Тимошенко, рівень державних інвестицій скоротився, розмір заробітної плати бюджетників та пенсій залишився практично незмінним, фінансування найбільш об’єм­них статей бюджету — медицини та освіти — скорочується, а державні запозичення чомусь ростуть…  Виникає логічне запитання: куди поділись гроші?  Схоже, саме час звернутись по допомогу до незалежної аудиторської служби і створити прозору систему державного обліку.

Корупція і законність

Звіт за результатами проведення незалежного аудиту державних фінансів та операцій з бюджетними коштами України за період з 2008 року по перший квартал 2010 року, що проводився юридичною фірмою Trout Cacheris на замовлення чинної влади, став своєрідною спробою довести неефективність роботи уряду Ю.Тимошенко.

Водночас, за рейтингом Міжнародної неурядової правозахисної організації Transparency International, корупція в Україні при М.Аза­рові у 2010 році становила 2,4 бали з 10, внаслідок чого в рейтингу корумпованості країна опинилася на 134 місці серед 178 країн світу. Це означає, що корупція продовжує залишатись ключовою проблемою для України. Утім, варто нагадати, що у 2009 році при Ю.Тимошенко ситуація була ще гіршою. З показником 2,2 бали Україна ділила 146-153 місця у переліку з180 країн. Утім, експерти зазначають, що підстави для такого незначного покращення у сфері боротьби з корупцією виникли ще при Ю.Тимошенко, коли у 2009 році парламент ухвалив пакет антикорупційних законів, а уряд ввів посаду уповноваженого з питань антикорупційної політики.

Ю.Тимошенко багато говорила про боротьбу з корупцією, але в дійсності зробила дуже мало. За час її прем’єрства країна дещо покращила свої позиції у рейтингу сприйняття корупції, але змарнувала отримані можливості для подальшого прогресу, зрештою, як і чимало інших можливостей, які принесла «на крилі» Помаранчева революція. Нині діючий уряд так само багато говорить про боротьбу з корупцією, але саме під його керівництвом Україна скотилася на 7 позицій у рейтингу сприйняття корупції, що перекреслило всі досягнуті успіхи попередніх років. Влада стверджує, що у прокуратурі вже начебто лежить довгий список бюрократів, яким планують висунути серйозні звинувачення у корупції. Якщо винні, незалежно від політичного чи партійного забарвлення, дійсно будуть покарані, це стане реальним кроком до наведення у країні ладу.

Висновки

Підсумовуючи побіжне порівняння результатів діяльності двох урядів, слід відзначити, що неефективність та популізм уряду Ю.Тимошенко доповнюється відсутністю в уряду М.Азарова стратегічного бачення комплексного реформування економіки. Сукупно ці фактори спричинюють щоразу глибше розчарування українців у владі загалом, що було, зокрема, підтверджено серпневим соціологічним дослідженням компанії TNS в Україні. Згідно з результатами дослідження, усе більше громадян втрачають довіру до основних інститутів державної влади. Президенту, парламенту, Кабінету Міністрів та судовій системі сьогодні довіряють не більше 20% українців. При цьому, за даними Київського міжнародного інституту соціології, майже 63% українців вважають, що ситуація в державі рухається в хибному напрямку.

Підсумком економічної діяльності урядів Ю.Тимошенко і М.Азарова упродовж 2008-2010 років може слугувати місце економіки України у світі, визначене рейтингом «Ведення бізнесу-2012» Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації (IFC). За результатами цьогорічного дослідження, Україна опустилась з 149 на 152 місце, розташувавшись між Ліберією (151 місце) і Болівією (153 місце). Зокрема, за показником легкості відкриття бізнесу наше місце у світі — 112-те, за рівнем захисту прав інвесторів — 111-те, за рівнем забезпечення виконання контрактів — 44-те, за легкістю отримання кредитів — 24-те. Щодо рейтингу рівня сплати податків ми посідаємо 181 сходинку, отримання дозволів на будівництво — 180-ту, за простотою реєстрації власності — 166-ту, за ліквідацією бізнесу — 156-ту, за міжнародною торгівлею — 140-ву позицію.

Тимошенко і її уряд на словах майже молились на демократію, але на житті громадян це практично ніяк не позначилося. Натомість, уряд М.Азарова взагалі використовує демократичні лозунги як інструмент окозамилювання, в реальності діючи всупереч своїм деклараціям. Більше того, сьогодні можна констатувати, що уряд М.Азарова впритул наблизився до межі, за якою діє система авторитарного контролю радянського зразка. Зрештою, враховуючи середній вік і політичне минуле більшості міністрів чинного уряду, це зовсім не дивно.

Демократія постраждала від дій обох урядів. Одразу після Помаранчевої революції Ю.Тимошенко і В.Ющен­ко мали необмежений кредит довіри і, відповідно, можливість докорінно реформувати країну, однак у внутрішніх чварах та взаємних звинуваченнях вони змарнували усі можливості. Нинішні прем’єр-міністр і президент, здається, прагнуть відмотати стрічку історії України на 20-30 років назад, реанімувавши псевдо-радянську політичну систему. Обидва уряди так і не спромоглись розкрити справжній потенціал країни. І нині світ вкотре говорить про Україну не як про «країну можливостей», а як про «країну втрачених можливостей».

Фонд  «Спочатку Люди»