ПОЛІТ ТЕЛЕЗМІЯ НАД ГНІЗДОМ УКРАЇНЦЯ

У класиці світового кінематографа — фільмі японського режисера Акіри Куросави «Сім самураїв» є начебто непримітний, проте яскравий персонаж — антипод героям картини, який лякається всього на світі. Як і багато його односільчан, які, за мудрим висловом старійшини села, засинають зі сполохом і просинаються, тремтячи під страху.

Зрештою, іноді здається, що наші деякі шановні вітчизняні ЗМІ, зокрема, телебачення, останнім часом чомусь прагнуть і своїх співвітчизників «підтягнути» саме до такого стану…

 Останньою краплиною у цій чаші терпіння стала чергова трансляція новин телеканалом «1+1» за поданням служби ТСН у нещодавній передачі новин від 8 грудня.

 

ЖАХ №1

Звісно, це, насамперед, тема політики, яка нині захоплює й турбує душі понад десятка мільйонів (!) українців.  Це ота сама помаранчева й майданна Юля, за яку ці мільйони віддавали свої голоси на виборах і за нинішньою загратною долею якої багато з яких ретельно спостерігають. Телеканал подав досить зворушливу інформацію щодо стану здоров’я колишньої прем’єрки, що помітно похитинулося останнім часом, та про дії нинішньої вітчизняної Феміди, яка у складі прокурора та судді одного дня чемно з’явилися до її палати надранок та вчинили допит ще за однією статтєю — цього разу щодо напівзабутих так званих оборудок Ю.Тимошенко стосовно компанії «Єдині енергетичні системи України» у далеких 90-х. Все це нагадало сталінські часи, сутінкові сторінки нашої історії, від яких повіяло якоюсь бездонною порожнечею. Моя дружина, переглядаючи цю першу інформацію у рядку новин — мало не заплакала.

 

ЖАХ №2

Далі показують опального та нині підслідного луганського мажора Романа Ландика, який вовтузив дівчину у якомусь кафе, вхопивши її за коси. Син відомого депутата кількох скликань мало того, що зганьбився, піднявши руку на жінку, він ще й зіпсував у суді телекамеру оператора власним лобом (тим самим повністю очистив пам’ять камери від інформації!). Така брутальна поведінка юнака викликає занепокоєння і тверде переконання в гнітючому стані моралі нашої «золотої молоді». В підсумку у телеглядача знову залишається депресивний осад  і відчуття безперспективності нового покоління в сенсі моральних цінностей.

 

ЖАХ №3

Далі нам сповіщають про смерть Геннадія Конопльова — чорнобильця, шахтара-інваліда, який протестував проти соціальних утисків влади в Донецьку. У кадрі — місце у наметі, де він перебував напередодні смерті, згадують його останні слова, діляться враженнями з цього приводу його соратники. Ліквідаторів й інших потерпілих від «мирного атому» у нас не шанують. Їх протиставляють іншим пенсіонерам. З’являється гнітюче відчуття повної безперспективності протестів. Протестуй—не протестуй,  всеодно... тебе затопчуть.

 

 

ЖАХ №4

Картинка про нашу  армію. Зазвичай вони всі негативні. Але особливо вражають і пригнічують випадки загибелі молодих людей під час служби. Показують сюжет про загибель молодого солдатика на службі в одній із частин української армії:  юнак застрілився зі зброї, перебуваючи на посту…

Звісно, ця початкова фрагментарність аж ніяк не влаштувала тележурналістів — й вони її пролонгували: відзняли бідолашних родичів загиблого.  Психічний стан телеглядача дедалі більше пригнічується. Адже ситуація проекціонується на власних дітей. Страх перед армійським безладом стає домінуючим. Тут вже не до чаю...

 

ЖАХ №5

Далі нам повідомляють ще про одну смерть учня у школі на Буковині. Восьмикласник мав пробігти 60 метрів на уроці фізкультури, але організм не витримав цього мізерного навантаження...  Відразу згадуєш, що у школі, де навчається ваша дитина, теж бувають уроки фізкультури. Недовіра до вчителів фізкультури, шкільних медиків, фізичних здібностей власних дітей стає домінуючою. Пригнічений стан вам гарантовано як мінімум на годину, якраз до трансляції нових жахів по іншому каналу.

До речі, у директора цієї школи, як виявилося, навіть була медична довідка, що бідолашний хлопець, начебто, має займатися у спеціалізованій групі... 

Вже минула майже половина ефірного часу новин. Але канал справно гне лінію негативу, доводячи глядача до стану повної депресії: не хочеться їсти, бігати, ходити, їздити, відправляти дитя в школу, армію, мітингувати, протестувати, критикувати владу, довіряти банкам тощо. Але це ще не все.

 

ЖАХ №6

Маєте авто? Значить маєте дізнатися дещо про наслідки пересування містом в погану погоду.

Десь у Закарпатті опісля сильного снігопаду бачимо не красу засніжених схилів, а милуємося розбитими машинами. Все в достатку: перевернуті фури, автобус у кіптяві, іномарка-седан із закривавленим сидінням (обов’язкова деталька).

Навіть на власній софі стає незатишно. Мета сюжету, начебто, й була благородною — закликати, застерегти водіїв, дати пораду змінити шини на зимові. Проте у контексті передачі —  інфор­мація аж ніяк втішною не виглядає. Особливо, коли вона транслюється з дня у день. 

 

ЖАХ №7

Хочете, почастуватися ковбаскою? Уже здогадалися про що я...

 Вже й довгоочікувана  ваша вечеря, мабуть, розігрілася, аромат наповнив кімнату, а дружина стоїть на порозі, мовляв, йди їсти все готово. Але відірватися від екрану неможливо.

Там комусь не поталанило з ковбаскою. Щось сталося не так. Що? Та з ковбасного надрізу стирчить  частка тушки щура...   (чи то залишок хвоста, чи хребта в ошкурі — є різні варіанти). Розвертаєшся і йдеш до холодильника, дружині кидаєш: «Де купувала ковбасу?» Начебто все перевірив — у ковбасі щурів немає, але осад залишився...

 

ЖАХ №8

Інший сюжет можна назвати вже не просто жахом...

В продовженні роду українці сьогодні теж не відзначилися. Проблеми почалися від перших днів від народження. Бідолашну немовля мати-нелюдь підкинула під будівлю пологового будинку. Однак випадковий перехожий, який прямував навідати дружину, своєчасно побачив це неподобство та повідомив лікарям, після чого ті вчасно надали дитинці необхідну допомогу. Хоча ступні воно приморозило (покажуть синю ніжку). 

Виникає якесь дивне відчуття повної незахищеності: у нас навіть матері  якись ненормальні! Що вже казати про чоловіків з алкогольною залежністю.

Телеканал, вже наприкінці трансляції, начебто схаменувшись, дещо послаблює напругу і подає сюжет стосовно законодавчого обмеження наших чиновників у правах брати не те що хабарі, а й навіть дарунки. Це так зване нинішнє антикорупційне законодавство у дії. Побачив, що з корупцією боротьба в нас без триває і триватиме.  Побачив і не повірив. Схоже, це якась чергова дурниця...

Далі — кілька слів та кадрів стосовно начебто скандального протистояння Хілларі Клінтон з Володимиром Путіним; про дивотвори рук людських під лагідною рубрикаційною вивіскою «Антикварний салон». А наостанок можна «полірнутися» сюжетом про любовну дружбу козлика та оленятка.

Все? Можна й заснути міцно й солодко? Для цього треба негайно вимкнути «тєлік», бо, як перемкнете його на інший канал, побачите нову сенсаційну чорнуху.  Але залежність від страхіть штовхає до нових переглядів.

Ось ні на що нездатні інтерни глумляться над собою і пацієнтами. Для нас це не казка, а сувора реальність. А німці мабуть регочуть...

Мабуть, вся ця інформаційна коррида й розрахована для деяких з нас, хто «заточений» на подібний шокуючий негатив. Але ж не всі ми такі!

Проте абсолютно не хотілося б кидати камінь в город своїм телеколегам-журналістам з ТСН. Ця одна з найкращих служб новин оперативно і щиро подає нам відверту інформацію щодо нинішнього багатоповерхового життя суспільства в Україні й за її межами — досить ретельно, оригінально, популярно й цікаво. Тож, є сподівання, що на телеканалі зроблять слушні висновки — та порадують око та вуха непересічного українця позитивом, якого в нашій знедоленій країні ще бракує…

Аби у нашого брата-українця не було таких сполошених очей, як у того японця з «Самураїв» — й не лише від повсякденного зовсім не веселого буття, а й від того, що ми інколи додаємо спів­вітчизникові надвечір у телеменю в поки що його недоторканній оселі-гніздечку?..

Віталій КОЛОМІЄЦЬ