Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Влада ніколи не належала народові

Комуністи набили оскомину своїм недавнім передвиборчим гаслом «Повернемо країну народу!». Їм вистачило природнього нахабства заявити таке, бо цитуючи за Гебельсом: «Що більша брехня, то швидше у неї повірять».

Давайте препаруємо зв’язку «народ — влада». Без сумніву, коли б влада належала народові, то більшовики після їх злочинних вчинків при владі не залишалися б. Їх би, наприклад, народ назавжди позбавив влади вже на самому початку громадянської війни.  Це  саме на законних підставах народ міг би зробити і під час псевдоколективізації, голодоморів та репресій, і в 1945 році за злочинну довоєнну зовнішню і внутрішню політику. Але, на превеликий жаль, більшовиками все було так продумано, так підлаштовано, що втручатись у їх справи народ абсолютно не міг. Зараз, коли компартія запевняє, що вона «признала допущенные ошибки», то це  її «визнання» — суцільне блюзнірство. По-перше, це були не помилки, а зумисні, з десятками мільйонів жертв злочини. По-друге, яке ж може бути визнання помилок  — величиною у мільйони жертв! — коли продовжується поклоніння компартії авторам цих помилок? 

А чи мав народ владу у роки так званого «розвиненого соціалізму»?

А в ці роки правила та ж сама партія, яка, хоч і поміняла назву ВКП(б) на КПСС, але ідеологія її залишалась тією ж — марксистсько-ленінською. Культ Леніна, як штучний еталон для наслідування «массами», у цей період перевершив всі інші, досі відомі історії культи. Те, що називалось виборами — то насправді було великим театральним дійством, у якому брав участь весь «радянський народ»… У цьому театрі з якого б боку не підходили до урни — завжди  було 98-99% «за».

Про фактичну відсут­ність і в післявоєнні роки народовладдя у країні із колосальними природними багатствами свідчать результати її бездарного керівництва. Для поклонників гасла «Вернём страну народу!» наведемо не тутешні («націоналістичні») аргументи, а, так би мовити, закордонні — декілька цитат із книги Олега Платонова «Государственная измена», яка вийшла у Москві (в-во «Алгоритм») 2006 року. Так от, «Страна, которая в начале ХХ века была «житницей Европы», в 60-80 годы становится  самым крупным импортером зерна в мире. Рост ввоза зерна из-за рубежа осуществляется  следующим образом: 1965-1970 годы — 15 млн. тонн, 1970-1975 гг. — 69 млн. тонн, 1975 -80 гг.- 119 млн тонн, у 1980-85 гг. — 170 млн. тонн.» (стор. книги 113). «Не сумев решить экономические проблемы за счет внутренних источников, советское руководство пытается сделать за счет внешних — продажи за границу природных ресурсов, покупки за рубежом недостающих стране  продовольствия и оборудования»; «большая часть валюты, полученной за продажу энергоносителей и сырья, тратилась на покупку у Запада устаревшего оборудования (более совершенную технику западные правительства запрещали продавать), оплату западных поставок зерна, а также предметов роскоши для семей высшего и среднего эшелонов власти»; «За 1974-1989 годы только нефти и нефтепродуктов было отправлено за границу на 176 миллиардов долларов. Кроме того, ежегодно продавалось более 200 тон золота. К середине 80-х годов сумма проданных природных ресурсов достигала 60 миллиардов рублей в год» (стор. книги 118). «Заметно падало качество продукции. При тех же материальных ресурсах  мясокомбинаты производили больше колбасы, добавляя в продукт  недопустимое количество крахмала, воды и разных заменителей… добавляли даже туалетную бумагу». «Уровень потребления  товаров и услуг на душу населения  СССР в начале 80-х годов составлял 34%  от уровня США. В то же время разрыв по товарам длительного  пользования  и услугам был очень велик (объем потребления  составлял менее 20% уровня США») (С.118 — 119). «Если  в конце 50-х годов уровень смертности мужчин  превышал уровень смертности женщин  примерно в 2 раза, то в 1970 году  это превышение достигло  уже почти трех раз… Пьянство стало  повальной болезнью не только большей части мужчин, но и женщин. По данным секретной записки, составленной  АН СССР для ЦК КПСС, 40 миллионов человек или  шестая часть всего населения страны, постоянно пьянствовало. От последствий пьянства ежегодно умирало 1 млн. человек, происходило 85% убийств, изнасилований, грабежем, а 16,5 %  из всех рожденных детей появлялись на свет дебилами. Государство выручало в год за счет продажи винно-водочных изделий 45 млрд. рублей, а теряло 180 млрд. рублей от прогулов, болезней, травм, производственного брака. В стране было зарегистриованно  4,6 миллиона алкоголиков, из которых каждый десятый — женщина». «С 1970-го по 1979 год население страны увеличилось на 8 %, производство муки и хлебобулочных изделий на 17 %, а алкогольных напитков —  на 300 %.  Таким образом, темпы роста потребления алкоголя  в 18 раз превысили производство муки и хлеба и в 37 раз  — темпы роста населения страны. В последние годы жизни Брежнева  потребление алкоголя в СССР  увеличилось в десять с лишним раз по сравнению с тем, как это было перед смертью Сталина, составив в 1980 году  11,3 литра чистого спирта  на душу населения» (с.224).

В СРСР вся влада, всі природні ресурси, все виробництво, у тому числі всі спирторобні заводи були у розпорядженні КПРС. На алкоголь Комуністична партія Радянського (!) Союзу дивилась як на додаток («приложение») до марксизму-ленінізму — вона випускала (1980 р.) на душу населення, враховуючи  і грудних немовлят, 11,3 літра чистого спирту на рік... Партія наче дійшла висновку, що маркситсько-ленінське вчення п’яним народом засвоюється ліпше…

Скажіть, чи зміг би таке допусти народ, якби він був при владі?

Ще і ще можна стверджувати, що влади народ не мав, й тому у реченні-гаслі «Вернём страну народу!» дієслово «вернём» (повернемо) не на місці.

Тут виникає й інше запитання: хто і коли у комуністів, як вони кажуть, «відібрав»  владу, яку «обіцяють» «вернуть народу»? 

Комуністи тримались за владу цупко, вони її ніколи і нікому не віддавали, і ніхто у них її не відбирав! Коли у ЦК КПРС переконалися, що за потужного росту технічного прогресу в інших країнах, в епоху «мобілок» та інтернету продовжувати тримати країну в ізоляції, виставляти тирана Леніна як месію і забавляти  народ балачками про «комунізм» нема сенсу, то марксистсько-ленінська ідеологія  «капітулювала» остаточно. Ніякі міфічні «олігархи» у компартії владу не відбирали. «Олігархи» — це езопівська назва вчорашньої компартійної та комсомольської номенклатури, це кріпточлени ленінської партії. Й тому марикувати «оновленій» КПУ на  ленінське дзеркало нічого.

Хтось із «оновлених» комуністів задля патетики навіть сказав, що «отказ от социалистического пути оказался роковой ошибкой». «Роковая ошибка» — це жовтень 1917 року разом із його ленінізмом.  Більшовики, прикриваючись соціалістичною ідеєю, навіть і  не збиралися будувати справжній соціалізм — краще життя для народу. Будівництво «соціалізму» на трупах мільйонів — це не соціалізм. Візьміть хоч би ту «колективізацію». Чи справді вона проводилась задля «народного щастя»?  Факти стверджують, що — ні. Це було планомірне винищення населення  як «лишнього» при широкому застосуванні у сільському господарстві механізації. Більшовики тоді так і заявляли: «Уничтожение социальной базы  украинского национализма — индивидуальных крестьянских хозяйств было одним из основных задач, коллективизации на Украине» (газета «Пролетарская правда» від 22 січня 1930 року). Та й самому подумати: що ж це за «колективізація», у ході якої від лютого голоду земля вкрита мільйонами людських трупів, а НКВС офіційно, у своїх зведеннях задокументовує сотні випадків людоїдства і трупоїдства? Що це за «колективізація», коли у роки «розвиненого соціалізму» — на 65-му році компартійної влади! — для «виконання плану п’ятирічки» прийшлось купити у капіталістів 170 мільйонів тонн хліба?

То ж який зміст, які задумки, чия монополія на владу криється в окличному реченні вірних леніністів  «Вернём страну народу!»?  Хіба можна зрушити з місця у кращий бік і почати працювати задля України і її народу одночасно театралізовано критикуючи «олігархію» і живучи у маєтках під 100 млн доларів, просторікуючи про американське капіталістичне ярмо і співаючи осанну  антиукраїнській політиці очільників Росії?  При цьому із расистським єхидством, підступно нищачи гідність українців. Невже люди можуть вірити цим політичним пройдохам? Так, можуть. І 13% результат на виборах свідчить про це. Недарма нацистський трибун говорив пророчі слова про «велику брехню»...

Василь Мазорчук

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com