Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Річниця Майдану та її невтішні висновки. Що робити далі?

Доповідь на ІІІ позачерговому з’їзді УКП 7 грудня 2005 року

Шановні пані та панове!
Дорогі брати і сестри!

Українці ще задовго до своєї Національної революції 2004 року знали, що вони на президентських перегонах виступатимуть не так «за», як «проти»: проти відверто злочинного режиму Кучми з його таким самим відвертим єврейсько-олігархічним оточенням. Тому будь-який кучмівсько-єврейський ставленик (не тільки Янукович) був приречений на програш, а його супротивник, відповідно, – на перемогу. Тим більше, що Ющенко активно декларував разом з Тимошенко національно зрозумілі й національно привабливі речі. З перемогою Ющенка та його «команди» українці сподівалися, передусім на те, що:

  • Кучма, його єврейсько-олігархічне оточення і найпомітніші кучмісти постануть перед українським судом і понесуть заслужене покарання;
  • відбудеться повернення до державної власності вкраденого олігархами майна, а всі співучасники злочинної приватизації будуть притягнуті до кримінальної відповідальності;
  • загальнодержавні телеканали, нарешті, вирвуть з рук організованого єврейства й вони працюватимуть на весь український народ, а не тільки на окрему нацменшину;
  • в паспортах громадян України з’явиться запис про національність, а ідентифікаційні антихристиянські коди скасують;
  • в Україні запанує державна мова, розквітне національна культура, до влади прийдуть українці і державотворча титульна нація розпочне свій потужний поступ в омріяне майбутнє.

Усього цього, як ми знаємо, не сталося. І статися, за нинішнього оточення Президента Ющенка не могло. На найвищі державні посади було призначено представників все того ж організованого єврейства, або пов’язаних з ним осіб. Тобто одних єврейських зверхників замінили іншими, а ті, як і за Кучми, продовжили пограбування України, що вилилося в чергові корупційні скандали. І знову – жодного покарання!

Постпомаранчевий уряд і «нові» ЗМІ

Жодних суттєвих змін не принесе і уряд Єханурова, тісно пов’язаний зі зловісним кучмізмом, за якого він обіймав посади голови Фонду держмайна, віце-прем’єра і заступника Медведчука у президентській адміністрації.

Віце-прем’єр Безсмертний, який залишився від першого помаранчевого уряду, і нині нічим не займається, окрім своєї комісарської роботи в НСНУ, який вже влучно прозвали у народі «несунами». Цей чиновник, на моє переконання, повинен повністю повернути свою 20-тисячну «зарплату» до Держбюджету за місяці своєї імітаційної діяльності в уряді. Те саме, гадаю, стосується й іншого «безпортфельного» віце-прем’єра Рибачука, який спочатку провалив «євроінтеграцію», а нині продовжує шкодити на посаді керівника президентського секретаріату. Чого тільки вартий пасаж з наданням до Верховної Ради упродовж кількох годин одразу двох кандидатур на посаду генпрокурора!

Непрофесійність Рибачука не варта багатотисячної щомісячної оплати з народної кишені, як і робота президентської прес-секретарки Геращенко, яка вже встигла призначити своєю першою заступницею Мудрак - креатуру Рабиновича, чим повністю підтвердила спрямованість своїх справжніх симпатій. Звісно, що за таких симпатій не варто очікувати українізації ЗМІ. Навпаки, навіть такі телеканали, як 5-й, ТРК «Київ», УТ-1,  що завжди мусили приховувати свою українськість, відмовилися висвітлювати хід Міжнародної наукової конференції «Єврейсько-більшовицький переворот 1917 року як передумова червоного терору та українських голодоморів», що відбулася в МАУП 25 листопада ц.р. Вочевидь, перелякалися назви. І це в той час, коли парламенти різних країн вирішують про визнання Голодомору-33 геноцидом. А хто ж його організував, як не єврейсько-більшовицький режим?!

Відмова цих телеканалів (до єврейських організатори згаданої конференції і не зверталися) донести до українських людей кричущу правду про загибель мільйонів співвітчизників, зайвий раз вказує на антиукраїнське засилля на телебаченні та інших ЗМІ, які свідомо і нахабно порушують міжнародне й українське законодавство про свободу слова і думки, право кожної людини на свободу переконань.

Це не уряд, це – його імітація

Некомпетентність, непрофесіоналізм – нині це найвиразніша риса можновладців, помножена на їхню таку саму виразну неукраїнськість. В українському уряді нині працюють різні юдо-ліберальні й сіоно-соціалістичні покручі і майже жодного національно-свідомого, патріотично налаштованого українця. Міністр оброни Гриценко, два роки провчившись у Міністерстві оборони США, шаленими темпами звільняє Україну від її армії; міністр транспорту Бондар вважається лише «наглядачем» від Червоненка, міністр юстиції Головатий підпрацьовує рядовим адвокатом у районних судах, міністра охорони здоров’я Поляченка спіймали на передачі заповідних державних земель організації свого батька; міністр сім’ї, молоді та спорту Павленко - міністр тільки за записом у трудовій книжці.

Про міністрів-соціалістів взагалі важко говорити серйозно, оскільки призначення Луценка міністром внутрішніх справ, а Ніколаєнка - міністром освіти – це щось на зразок чорного гумору. Проти Ніколаєнка, наприклад, Рівненський суд намагається порушити кримінальну справу за його правове невігластво, а група народних депутатів вимагає провести розслідування корупційної діяльності ще одного соціаліста – міністра з аграрних питань Баранівського.

Усе це вказує на глибоку кризу влади, коли на вищі державні посади потрапляють відверто слабкі особистості, не здатні в повному обсязі виконувати покладені на них обов’язки, які через свою об’єктивну обмеженість можуть привести країну до хаосу. Модель «керованого хаосу», розроблена в надрах ворожих до людства структур, апробована на багатьох країнах і нинішній кричуще невідповідний склад уряду вказує на велику вірогідність застосування в Україні саме цієї жахливої моделі.

Політичні технології чужинців

Нині знову відпрацьовується сценарій навмисного провокативного зіткнення українського Сходу й українського Заходу, для чого штучно створюється враження існування тільки двох головних блоків – НСНУ та «Регіонів». Це ми вже не раз проходили, але зараз замість Кучми і Симоненка протиставляють блоки Ющенка і Януковича. І той, і другий своїми найближчими оточеннями демонструють відверту зневагу до представників української титульної нації. Наприклад, у керівництві НСНУ (зараз Блок Ющенка «Наша Україна») залишилися Порошенко, Червоненко, Жванія, Мартиненко, Третьяков та інші єврейські багатії, які фінансували свій блок за гроші міжнародного афериста Березовського. А згадайте, хто найголосніше серед «регіоналів» репетував на сепаратистські теми разом з Лужковим і Кобзоном – теж не українці, а представники єврейства: Кушнарьов, Кириченко, Йоффе, Губерна, Колесніков та ін. Тому і немає жодної визначеної ідеології у НСНУ та «Регіонів», оскільки основа цих двох блоків відверто неукраїнська й однаково просіоністська.

Між НСНУ й «регіоналами» нишпорять інші сіоно-соціалістичні та юдо-ліберальні угруповання на кшталт СДПУ(О), СПУ, БЮТ, Блоку Литвина, які намагаються видати себе за начебто «третю силу». Однак що це за «сила», стає зрозуміло, коли дізнаєшся, що БЮТ фінансує єврейський олігарх Коломойський, а його керівництво представляють одіозні Бродський, Турчинов і Фельдман, що Блок свого імені очолює затятий кучміст Литвин, також пов'язаний з єврейством, а в його фракції працює земляк і «колега» Фельдмана Гіршфельд. Про СДПУ(О) і так уже всім відомо. На величезні кошти, яких просто не може бути у чесних українців, вказує небачений розмах реклами соціалістів Мороза та «народників» Литвина. Усі ці партії і блоки діють як звичайні «політичні підприємства», щедро засіваючи електоратне «поле», щоб зібрати більший «врожай» у вигляді парламентських і міністерських крісел. Однак що це дає Україні і українцям?

Пожвавилися й усілякі псевдопатріотичні рухи, які намагаються народні прагнення до національної влади використати у власних інтересах. Серед таких угруповань називають «народний рух» Бойка, «блок патріотів» Грабара, «партію патріотичних сил» Зінченка, «пору» Каськіва, «пору» Свистовича та деякі інші, керівники яких також переважно належать до організованого єврейства. Мета таких  політичних проектів – збити людей з пантелику, привабити їх своїми гаслами, розбити національні українські сили й максимально зменшити представництво у парламенті справжніх українських патріотів. Саме їхніх представників показуватимуть по телевізії у різноманітних «патріотичних» акціях, що і є головним підтвердженням нещирості таких політичних утворень – їхніх назв, промов і гасел.

Що ж робити? Бути розумнішими за них, виявляти брехню, відчувати приховану неукраїнськість і підтримувати надійні національні сили, які не тільки словами, а й постійними справами стверджують свою українську патріотичну налаштованість та відвагу. Краще взагалі з 1 грудня до 31 березня вимкнути свої телевізори, оскільки в Україні не залишилося жодного українського телеканалу. Читайте відомі вам українські газети, спілкуйтеся один з одним, збирайтеся в національно свідомих товариствах і рішуче викривайте чужинських провокаторів. Вибори 2006 року – це велика битва за Україну, за її українську владу і українське майбутнє, це битва за кожного з нас і за наших дітей. Ми повинні перемогти!

Конкретні кроки

Українська Консервативна партія створює політичний блок з Українською Національною Асамблеєю Юрія Шухевича. ВО «Свобода» Олега Тягнибока вирішила йти на вибори самостійно, але вони залишаються нашими ідеологічними побратимами. Блок пропонуємо назвати «Бог і Україна понад усе!». У цій назві закладено головні для нас речі – Бог і Україна, а запропонована модель гетьманської влади - інструмент розбудови національної Держави – Української України. Парламентсько-президентський устрій, закладений у «конституційну реформу» Кучми-Медведчука, - гибельний для нашої молодої Держави і може призвести до її розколу, як це вже було зроблено в Чехословаччині та Югославії. Нинішнє зумисне послаблення державної влади, призначення на міністерські посади невідповідних їм людей, невиправдано швидке скорочення армії, кадровий шарварок в українських спецслужбах – усе це є очевидною підготовкою до запровадження парламентського устрою, який остаточно позбавить державну владу необхідної їй сили.

Ми вважаємо, що розвиток Української держави потребує відповідальної національної влади з відповідними повноженнями, яку найкраще уособлює інститут гетьманства. Нинішній Президент України В.Ющенко ще має можливість зректися свого неукраїнського оточення, спертися на українські патріотичні сили і провести всенародний референдум на підтримку такої конституційної реформи, яка потрібна українцям, а не Кучмі, Медведчуку і нинішньому парламенту, де представники єврейства становлять 45%. Консерватори й усі інші українські патріоти готові підставити Президенту в цій важливій справі своє плече. Однак чи готовий до цього Президент?

Блок УНА – УКП «Бог і Україна понад усе!» відстоюватиме наступне:

  • пріоритетність духовних цінностей етнокультурного розвитку українства, створення необхідних умов для об’єднання православних українців в єдиній помісній національній Церкві, підпорядкованій тільки Богу, побратимській для всіх українців, оскільки всі ми діти однієї матері – України;
  • захист життєвих інтересів і потреб української титульної нації, переважне її представництво в усіх сферах суспільного буття, передусім у владних структурах, засобах масової інформації, культурі й освіті, фінансово-економічній сфері;
  • створення умов для «українського прориву» за рахунок різкого збільшення народжуваності українців, їхньої освіченості й заможності, повного використання всього потенціалу України для української нації, а не для її чужинських поневолювачів і паразитуючих зайд.

Хто проти?

Зусилля Української Консервативної партії (УКП), Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП), інших патріотично налаштованих організацій, які, по суті, провадять національно-визвольну боротьбу за українську Україну, наштовхуються на лють усіх антиукраїнських сил. Це передусім різні єврейсько-расистські організації, очолювані або підтримувані усім відомими одіозними особами. Прикметно, що всі вони, без винятку, не раз і прилюдно були звинувачені в різноманітних злочинах, деякі з них – навіть у вбивствах. Майже всі вони – громадяни Ізраїлю, де, вочевидь, саме такі люди найпотрібніші. Та в нормальному суспільстві шахраї, крадії, вбивці, які жирують за рахунок паразитичної злочинної діяльності, завжди вважалися маргіналами, люмпенами, покидьками. Їхнє місце на узбіччі суспільного життя. І тільки в періоди тяжкої хвороби суспільства його покидьки з’являються на телеканалах, очолюють злочинно-расистські угруповання, навіть отримують державні нагороди. Це все  кричущі симптоми наших нинішніх негараздів.

Зазвичай з люмпенами об’єднуються інші люмпени, яких споріднює загальна ненависть до людства, що й була головною причиною всіх сіоно-соціалістичних заколотів під назвою революцій. Тому й не дивно, що сіоністські оскаженілі напади на МАУП і УКП з такою ж ненавистю підтримав і нинішній освітянський міністр-соціаліст Ніколаєнко, підтверджуючи зайвий раз відому тезу про те, що сіонізм і марксизм - ідеологічні близнюки.

Метою цієї агресивно-чужинської кампанії є, по-перше, нищення потужного оплоту українства – МАУП, а, по-друге, недопущення УКП до парламентських перегонів. Цю мету «вибалакали» вже і ізраїльська послиця, і ізраїльський МЗС, для яких, очевидно, розвій українського природного патріотизму становить смертельну небезпеку, оскільки вони давно запланували в Україні не тільки єврейську приватизацію національних багатств, а й єврейську реституцію. До того ж їм зовсім не потрібно, щоб МАУП і УКП розповідала правду про єврейський расизм у формі сіонізму, про єврейсько-більшовицький режим, про вчинені ним українські голодомори-геноциди, про єврейське засилля в нинішній владі, фінансах і ЗМІ.

Однак ці богоборчі креатури не розуміють великої і світлої сили Православ’я, оплотом якого завжди була і є Україна – батьківщина Трипільської цивілізації і всієї індоєвропейської культури – найбільшої окраси всього сучасного світу. Вона непереможна, оскільки вона від Бога, який тільки до певного часу попускає різноманітним богоборчим покидькам. Тому ми обов’язково переможемо, це тільки питання часу. Максимально наблизити цей час - головне завдання кожного українського патріота. То ж до перемоги, оскільки Бог завжди допомагає тому, за ким Правда!

 

Георгій Щокін,
президент МАУП та
голова Української Консервативної партії

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com