Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Про "мінімальну справедливість" в нашому суспільстві...

10 грудня ц.р. на першій сторінці тижневика "Зеркало недели" скандально відома журналістка "3Н" озвучила результати аналізу суспільно-політичного стану України, проведеного з марксистсько-ленінських позицій. Після мого (дав. далі) конспективного викладу цих результатів (правдивих, одначе вельми тривожних для української нації) всупереч ним подаю свій, вважаю, патріотичний проект системи буття нашого народу. Про народ, як основну силу Держави, редакція "3Н" фактично забула, віддзеркалюючи різні комбінації, що визрівають в середовищі олігархів напередодні виборів, та радячи їм як ефективніше захопити владу.

Спочатку в "3Н" проакцентовано пять політичних реалій нашого суспільства, основна з яких, важає "3Н", - це відсутність принципової різниці між головними гравцями близьких вже виборів, тобто різниці між "демократами" та "кучмістами". Як наслідок цього констатується:

—лідери партій "в большинстве своем проявили не только идеологическую невыразительность, но й принципиальную всеядность, по сута дискредитирующую даже витринные образы блоков й партий"; і даються приклади цього;

--пропорційна система виборів депутатів (ще більш, ніж попередня система) дозволить отримувати депутатський мандат за гроші, тобто відкриває багатіям широкий шлях в депутати Верховної Ради та до інших рад;

—а це, як і раніш, призведе до злиття влади і бізнесу, тобто до того, що було аксіоматично встановлено вождем пролетаріату ще до жовтня 1917 року і що нині визнається повсюдно;

- дійшло до того, що президент В.Ющенко оголосив амністію розкрадачам всенародної власності, тобто, як раніше сприяв, так і нині сприяє становленню всевладної олігархії в Україні.

Як бачимо, ці справедливі тези "3Н" є справжніми (по духу, та й по суті) марксистсько-ленінськими аналітичними висновками щодо проблем нашої дійсності (тому й не беру в іронічні лапки більшовицьку назву аналізу "3Н"), а результати аналізу - це підґрунтя для подальшого.

На основі вказаних реалій в публікації "3Н" ведеться аргументована розповідь про стан провідних політичних партій і їх взаємини та перспективи в передвиборній боротьбі. При цьому робиться важливий висновок: реальними керівниками країни стануть люди з "другого ряду" партій - фінансові володарі фракцій Парламенту та рада, складена з них, тобто з крупної буржуазії. Прогнозується, що будуть постійно-хронічні зміни уряду та зовнішньо-політичних векторів. Стабільність в країні буде визначатися бажаннями "ключових гравців" (власників фракцій Парламенту), тобто, як написано, "бувших рекетирів і бізнестіньовиків". Це таке майбутнє нам "світить" і воно не осуджується редакцією "3Н".

Панацеєю від такого жалюгідного стану країни в "3Н" вважають "договоренности" в гурті "ключових гравців" і редакція "3Н" радить якнайскоріше (до виборів !) створити експертні "міжкланові" групи!

Ось так !.. Для редакції "3Н" з її генетично антиукраїнською позицією (див. мою книгу "Чи буде судний час для судової гілки влади ?", Київ, 2005) е, як бачимо, цілком прийнятне становище, коли ще до виборів 2006 року все буде вирішено на міжкланових олігархічних міжсобойчиках ?.. А електоральна маса хай собі "голосує"...

Найбільша небезпека в такому "народовиявленні" (ї вона, на жаль, цілком реальна !) не тільки в тому, що це і формально, і фактично антидемократичне дійство (аналогічне керівництву "провідної і спрямовуючої" сили минулих

десятиліть), айв тому, що в умовах нинішньої України (коли у нас найкрупніші олігархи та й більшість багатіїв - інородці; такого ж не було в тій, колишній "керівній та спрямовуючій" силі). Отже порада від "3Н" якнайскоріше створювати керівні "міжкланові олігархічні групи" означає кабалу для українців на невизначений строк (аж до нової хмельниччини-гайдамаччини) або громадянську війну як після 1917 року під гаслом "грабуй награбоване !"(! це гасло нині може бути вельми доречним, зважаючи на вочевидь грабіжницьку приватизацію).

Не брати до уваги "поради" "3Н", не прислухатись до них - було б необачно: адже вони народжуються в фірмі, тісно пов'язаній як з розгалуженою, поінформованою, могутньою сіоністською організацією, так і з нинішньою владною верхівкою (перше засвідчується обізнаністю і міжнародними зв'язками "3Н", друге - хоч би тим, що "поради" читачам "3Н" доносить дружина силового міністра України).

Одначе й приймати "поради" до виконання - означає капітуляцію українців, перед вказаними олігархами. Необхідно боротись!.. Не закликаю "добре вигострить сокиру..." Нині є інший шлях для того, щоб олігархи і інші багатії предметно служили народу, і березневі вибори вельми доречні!..

Нині, шановні Громадяни, наші життєво важливі проблеми ще можна вирішити, завдячуючи Вашим голосам на виборах. Віддайте їх тій партії, для якої буде найважливішим завданням радикальне вирішення кризової економічної ситуації в Україні!

Від цієї кризи потерпає переважна більшість наших громадян на фоні розкошування невеликої частки суспільства, в руках котрої опинилась загальнонародна власність. Якраз ця невелика частина громадян безпосередньо чи опосередковано спричинила економічну кризу, включно з безповідальними керівниками країни, нечесними фінансистами, рекетирами та грабіжниками -прихватизаторами. Приватизаційні процеси не підвищили добробуту майже всіх громадян України, навпаки; до того ж вони привели до різкого розшарування суспільства. Одні їздять в мерседесах та будують розкішні вілли (не посприявши ніяким чином збільшенню загальнонародного добра, навпаки, доклавши зусиль для його грабунку), а більшість громадян-трударів залишились обдуреними з ваучерами-фантиками. Конче необхідно вирівнювати становище, не збурюючи суспільство до крові - не шукаючи винуватців, а спираючись на загальні економічні дії до тих пір, поки економічна криза буде подолана.

Якщо вже криза в Україні незаперечна (а про це свідчить низький рівень життя більшості наших громадян) і відомі її винуватці (яких, на жаль, нинішня влада не хоче ідентифікувати і так чи інакше карати -- це ж факт), то мінімум справедливості має бути хоч би в тому, щоб всі громадяни України (протягом часу, поки не вийдемо з кризи) мали приблизно однакові можливості (реальні або потенційні) отримувати, на прожиття (тобто на особисті потреби, і на потреби, сім'ї), незважаючи на те, що у деяких громадян мільйони на рахунках, а в багатьох - і рахунків нема.

Досягти такого "мінімуму справедливості", пов'язаного з великим обсягом оперативних фінансових підрахунків, технічно цілком можливо, завдяки нинішньому рівню комп'ютеризації. А в ідейному відношенні запропонована система має діяти під гаслом: "Володій хоч сотнею заводів і накопичуй в банках хоч мільярди, але витрачай на свої особисті потреби (на прожиття) за визначеною суспільством нормою, приблизно однаковою для всіх громадян, поки не промине криза". Коли в Україні біда, то, любі друзі, всі повинні взяти на себе тягар для її ліквідації! За такої умови, вважаю, (заради того, щоб уникнути напруги в країні) можна погодитись з тим, що президент Ющенко і його оточення виступають проти реприватизації та  повернення Державі захопленого за безцінь  майна і інших дивних - з точки зору українців - рішень.

Конкретна мета пропонованого проекту - убезпечитись від запланованого захоплення влади олігархами і зробити це шляхом жорсткого контролю за фінансовими потоками, тобто за основною зброєю олігархічних кланів.

Отже, що означає "мінімум справедливості" - приблизно однаковий для всіх громадян рівень витрат на прожиття ? Це приблизно однакова для всіх витратна норма, яка встановлюється суспільством і обмежується зверху в залежності від середньої заробітної плати в країні, перевищуючи її в "Н" разів. Наповнення цієї норми залежить від фінансових можливостей громадянина, які визначаються ефективністю його праці та іншими обставинами. "Приблизно однаковою" (а не однаковою) ця норма має бути тому, щоб нею не породжувалась зрівнялівка, а цінувалась ініціативна продуктивна праця. Коефіцієнт "Н" встановлюється законодавчо; вважаю, що він не повинен перевищувати числа 10.

 Чи    можливий    такий   лад,    така    Система    життя-буття   в  Україні?

Організаційно (технічно) це цілком можливо і вельми доцільно (про це далі).

Політичне і законодавче - це теж можливо, бо залежить лише від всіх нас, від волі народу.

Юридичне (виокремлюю це питання тільки тому, що існують міжнародні організації) - це теж можливо: адже власність не пропонується відбирати, навіть у бувших рекетирів; і встановлювати норми споживання влада суверенної країни має право, особливо - в кризових ситуаціях.

Морально і патріотично - це мабуть основна проблема, бо на словах є багато патріотів і борців за рівність та справедливість (і проти корупції)., а якщо питання стосується власного гаманця, то чомусь частенько з'являються «причини».. . Одначе, якщо кожний добре подумає над запропонованою системою життєзабезпечення, то певен, що переважна більшість українців з нею погодиться, бо вона має низку суттєвих, переваг і в тому числі гарантує, що гроші, чесно зароблені трударем, до його кишені обов'язково потраплять, можливо з деякою затримкою, якщо заробіток буде надмірний, але в цьому випадку - з виплатою банківських відсотків. А що стосується вкрадених, корупційних та тіньових коштів (мається на увазі як готівка так і на рахунках), поряд з хабарницькими накопиченнями, то вони виявлятимуться набагато простіше, ніж зараз, і це величезна перевага Системи.

Основою пропонованої системи є те, що для кожної фізичної особи  встановлюється один банківський рахунок, з якого можна отримувати готівку. Для безготівкових операцій може бути (як у юридичної, так і у фізичної особи) кілька рахунків і в різних банках (їх сумарна прозорість забезпечується ідентифікаційним кодом). Заробітна платня і всі інші виплати (премії, дивіденди, інші доходи) фізичній особі перераховуються на її єдиний рахунок і тільки з нього видається готівка (або робляться перерахування в магазини тощо) щомісячно в загальній сумі, не більшій вказаної вище норми (природно, що це робиться, якщо на цьому єдиному рахунку е кошти). Якщо громадянин в деякі місяці не вибрав свою норму, то відповідні суми накопичуються і власник єдиного рахунку будь-коли може зняти з нього належну суму. Якщо на єдиному рахунку громадянина є достатньо грошей, а йому конче потрібно наприклад, придбати квартиру чи побудувати будинок, то йому можуть відповідно видати більше норми і т.п.

Запропонована система життєзабезпечення буде корисною й при інших пільгах та обмеженнях. Наприклад, щоб люди типу рабиновичів не вивозили кошти з України на велетенську золоту мінору в Ізраїль або на купівлю футбольного клубу в Англії (головне, щоб гроші вкладались в розвиток економіки і добробуту в Україні). Потрібно законодавче заборонити (хоч би на період подолання кризи в Україні) вивіз капіталу за кордон і звернутись до світової громади з проханням чи з вимогою посприяти поверненню вже вивезених коштів з різних офшор та швейцарій...

Все це і подібне інше буде сприяти розвитку економіки України, оскільки панування безготівкових розрахунків буде вести до концентрації капіталів в банках і при раціональній організації банківської справи (під контролем держави) можна буде обійтись без кабальних позик та інвестицій із-за кордону (куди й прибуток від них спливає).

Як сприйме Україна таку систему господарювання і життя ? Переконаний, що переважна більшість громадян, яка ще не втратила надії на "справедливість в рівності", погодиться з нею. З нею буде згодна і та частина громадян, яка мріє розбагатіти, дивлячись на олігархів, і яка розуміє, що найкоротший чесний шлях до багатства - це обмеження в особистих витратах (як власних, так і багатих сусідів). Патріотично налаштовані заможні люди (маючи на увазі, що Система запроваджується не назавжди, а на період виходу України з кризи, та турбуючись про подальший розвиток своєї справи, зокрема бізнесу) теж мабуть не будуть загалом гострими супротивниками запропонованого. Бо якщо коефіцієнт буде, скажімо, 10, то це не таке вже й "катастрофічне" велике обмеження на особисті витрати: при середній зарплаті в 1000 грн сума на прожиття в 10 тисяч гривень може задовольнити багатьох, навіть і енергійних, везучих бізнесменів. Крім того, чим продуктивніше будуть працювати наші менеджери, тим більшим буде підвищення середньої зарплати в Україні і тим вищою буде верхня межа на готівку, бо її збільшення буде в Н разів більшим від підвищення середньої зарплати. Це буде помітним стимулом для працюючих в продуктивних сферах.

А найбільше значення запропонована Система буде мати для викорінення корупції та тіньової економіки внаслідок запровадження контрольованого обігу готівкових, а також безготівкових коштів. Є й інші позитивні сторони запропонованого. Вельми важливим буде те, що основна маса народу повірить в турботу влади про "маленьких" українців, а не тільки про олігархів...

Проти запропонованої Системи найгостріше, мабуть, виступлять олігархи з прикормленим оточенням та їх різні кланові угрупування, яким редакція газети "3Н" радить швидше організовуватись і ще до березневих виборів вирішити питання влади. Проти такої антинародної змови повинні згуртуватись патріотичні сили України і повести за собою більшість виборців.

В.Кузьменко,
професор

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com