АВТОРИТЕТНА ДУМКА МАУП

Судді
Конституційного Суду України
В.ШИШКІНУ

Шановний Вікторе Івановичу!

На Ваше прохання в Інституті права ім. кн. Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом вивчено конституційне подання 89 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 року № 2783-IV та положень пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України.

Суть конституційного подання, як видається, зводиться в основному до такого питання: чи поширюється дія статті 5 вказаного Закону на акт (постанову) Верховної Ради України, яким вона сформувала нинішній Кабінет Міністрів України, і якщо поширюється, то чи має право Президент України розпустити Верховну Раду відповідно до положення пункту 2 частини другої статті 90 Конституції України.

У конституційному поданні порушуються також й інші питання, зокрема, чи має право Президент України достроково припинити повноваження Верховної Ради України у разі, коли вона порушує передбачений пунктом 2 частини другої статті 90 Конституції України строк формування Кабінету Міністрів України після складання ним повноважень перед новообраною Верховною Радою України.

Наш висновок зводиться до такого.

1. Відповідно до статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності», від 8 липня 2005 року № 27 83-IV, «акт про призначення народного депутата України на посаду, що є несумісною із депутатським мандатом, втрачає чинність через двадцять кален-дарних днів з дня його видання, якщо повноваження народного депутата України не припинено в установленому законом порядку». Положення цієї статті, на наш погляд, слід тлумачити у контексті з іншими положеннями вказаного Закону, зокрема з положеннями статті 3, відповідно до яких на Президента України та Кабінет Міністрів України покладається право та обов’язок звільняти з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності «та знаходяться на посадах, призначення на які здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України» (виділено нами). Проте, ні цією статтею, ні статтею 4 Закону, в якій йдеться й про інші органи державної влади, Верховна Рада України серед них не називається. Отже, виявляється положення статті 5 вказаного Закону поширюються на акти Президента України та Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади і не поширюються на акти самої Верховної Ради України, зокрема на її постанову, на підставі якої було сформовано нинішній Кабінет Міністрів України.

2. Конституція України (стаття 115) чітко називає ті обставини, через які повноваження Кабінету Міністрів України достроково припиняються. Це відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів України. Інших підстав дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України Основний Закон нашої держави не передбачає. З огляду на це не можуть бути запроваджені такі підстави і законами Україна, зокрема статтею 5 вказаного Закону, а також через тлумачення положень самої Конституції України.

3. Системне тлумачення положень статті 115 Конституції України дприводить до висновку, що складання Кабінетом Міністрів України своїх повноважень перед новообраною Верховною Радою України і відставка Кабінету Міністрів України — два абсолютно різні конституційно-правові інститути.

4. Конституція України (стаття 90) чітко визначає і ці обставини, за яких Президент України має право розпустити Верховну Раду. По-перше, це неспроможність Верховної Ради України протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання після чергових виборів сформувати коаліцію депутатських фракцій. По-друге, протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України сформувати персональний склад Кабінету Міністрів України. По-третє, протягом тридцяти днів од-нієї чергової сесії не розпочати свої пленарні засідання. Системне тлумачення цих положень статті 90 у контексті з іншими положення Конституції України, зокрема її статтями 83 та 115, приводить до висновку, що інших підстав для дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України Основний Закон нашої держави не передбачає, а отже, вони не можуть бути встановлені законами чи через тлумачення положень самої Конституції України.

5. Право Президента України достроково припиняти повноваження Верховної Ради України не є його обов’язком, як вважають автори конституційного подання, оскільки своє рішення він приймає після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України (див. частина третя статті 90). Отже, ситуація з порушенням Верхов-ною Радою України шістдесятиденного строку фор-мування персонального складу Кабінету Міністрів України після його відставки може бути вирішено і в іншій спосіб — через домовленість, консенсус, тощо.

6. Повноваження Верховної Ради України та Президента України, як відомо, визначаються лише Конституцією України. Тому в Конституційного Суду України, як нам видається, є всі підстави оцінити Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 року № 2783 — IV на предмет відповідності його Конституції України та прийняти відповідне рішення.

Цей висновок підготував кандидат юридичних наук, професор Микола Корнієнко.

 З повагою,
М.Головатий, ректор Міжрегіональної Академії управління персоналом, доктор політичних наук, професор;

 В.Доманський, в.о. директора
Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП, кандидат юридичних наук, доктор філософії права;

 М.Корнієнко, кандидат юридичних наук, професор