Повертаючись до земельного питання

Безпринципно-паразитуючий і водночас хижацько-споживацький триб життя високопосадовців провокує челядників нижчого рангу на аналогічні вчинки. Кулуарні переділи та бійки в сесійних залах всіх рівнів рад сприймаються високопосадовцями нижчих рангів як заклик до дії, й вони не соромляться свідомо порушувати найелементарніші норми моралі й пристойності. Прагнення будь-що урвати під час кримінальної приватизації якомога жирніший шмат загальнонародної власності бере гору над усвідомленням того, що з часом за будь-які злочини доведеться давати звіт.

Нині факт купівлі комерційними структурами цілих фракцій задля прийняття вигідних для себе рішень з аномалії перетворився на норму. Ми всі є свідками, мабуть, найстрашнішого злочину, який коли-небудь було скоєно в нашій багатостраждальній Україні. Усвідомлюючи, що приватизації підприємств незабаром настане кінець, ненажерливі скоробагатьки наважилися й на приватизацію землі. Більшість нинішніх дискусій у ВР точиться не довкола правомірності цього явища, а довкола форм та ціни. Передчуття легкої наживи атрофовує гідність та елементарні норми пристойності. Недавно вчена рада Харківського національного університету ім. В.Ка-разіна прийняла постанову про «повернення державі непотрібної частки землі». З території, площею в п’ятдесят гектарів, двадцять вісім (більше половини) передадуть міській раді. За словами одного з тих, хто приймав це рішення, університет просто не має коштів задля належного її використання.

Вас цікавить, що відбувається насправді? Долю ХНУ вже вирішено. Він приречений на закриття. Це наслідок політики в галузі науки та освіти соці-аліста Ніколаєнка.

Ділянка землі, про яку йдеться, розташована поблизу Ботанічного саду університету. Згідно з висновками вченої ради, сусідство теплиць, унікальних екземплярів флори з розважальними закладами й житловими будинками, які незабаром постануть, жодним чином їм не зашкодить. Брешіть та не забріхуйтесь. Ринкова ціна землі, яку планують після передачі у власність міста перепродати, — 250 млн грн. Заробити, окрім нечесних науковців, зможуть й посадовці-посередники.

Варто зазначити, що рішення, які стосуються університетської нерухомості, без згоди й участі міністра освіти й науки не приймаються. Такі українські реалії. Отже, мі-ністр разом з безпосередніми виконавцями долучився до ганебного процесу розграбування України. Цікаво, яка його доля в цій афері?