Новини царства Ніколаєнка

Останні «нововведення» міністра освіти та науки України наводять на думку, що Станіслав Миколайович прагне зробити себе царем освіти. Завдяки «реформам» у нього буде все — почет, слуги та своє царство.

Хоч як дивно це звучить, однак перетворенню Ніколаєнка на царя освіти сприяють старі «гріхи», за які його чомусь ніхто не покарав. Наприклад, підруч­ник з історії для п’ятого класу, де події 2004 року висвітлюються однобічно. Або ж висновки Рахункової палати, яка за підсумками 2005 року нарахувала у діяльності МОН порушень майже на мільярд гривень. Відчуваючи на собі тягар цих та інших гріхів, пан Ніколаєнко вирішив узяти курс на рефор­ми. Але що далі, то більше ці реформи набирають вигляду перерозподілу власності.

На недавніх прес-конференціях міністр освіти та науки оголосив новітній курс на реформування української освіти. Якщо вірити Ніколаєнку, реформи витримано в дусі Болонського процесу, до якого Україна приєдналася 2003 року (і завершитися він повинен 2010 року). За задумом міністра жорсткішими стануть умови ліцензування та акредитації ВНЗ.

По-перше. Щоб отримати право на надання освітніх послуг, навчальний заклад повинен, насамперед, мати певну кількість аудиторної площі у розрахунку на термін навчання одного студента, обов’язково — бібліотеку, інформаційні ресурси та лабораторії.

По-друге. Викладачі не повинні мати більш як одне місце роботи. «Якщо трудова книжка лежить у шістьох університетах, а викладачеві тільки заробітну плату перераховують на картку, а він там не був і не читав — це профанація», — заявив Ніколаєнко. Хоча якщо звернутися до європейського досвіду, то там досить часто практикується обмін найкращими викладачами. Це працює на престиж і самого навчального закладу, і викладача. В Україні ж педагоги набирають лекцій у різних навчальних закладах радше з банальною метою — прогодувати сім’ю.

По-третє. Усі університети буде поділено на три групи: дослідницькі (підготовка докторів наук та магістрів, проведення наукових досліджень на міжнародному та національному рівнях); перехідні (підготовка бакалаврів, докторів наук та магістрів, наукові дослідження на загальнонаціональному рівні); професійної підготовки спеціалістів (підготовка бакалаврів та магістрів, спеціалістів, проведення наукових досліджень в окремих галузях). Хоч якоїсь різниці між цими групами ВНЗ немає. За словами Ніколаєнка, цей поділ має допомогти абітурієнтові здійснити вибір. Але це не що інше, як блукання у трьох соснах.

По-четверте. Усі вищі навчальні заклади повинні бути підпорядковані Міністерству освіти та науки. Цей задум майже реалізовано — перед Новим роком було прийнято поправку до Закону «Про вищу освіту». Завдяки їй контракти з керівниками колишніх відомчих ВНЗ підписуватимуться у міністерстві. І в усьому міністр прикривається Болонським процесом — немов тим фіговим листком.

І ще одна ініціатива міністра освіти та науки — складання рейтингу українських ВНЗ. Їх має бути два. Перший готується на підставі світових стандартів кафедрою ЮНЕСКО, яка існує при Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут». Другий — державний, який оцінить заклади на загальнонаціональному рівні. Результатами якого рейтингу керуватиметься Ніколаєнко, здогадатися не важко. З освітнього ринку України зникнуть майже всі комерційні та конкурентоспроможні навчальні заклади. Усі, хто так чи інакше загрожує «кишеньковим» ВНЗ. Скажімо, так званому університету «Україна». Особливим його робить не якість освіти (це предмет окремої розмови), а давня дружба між Станіславом Ніколаєнком та Петром Таланчуком (колишній міністр освіти та колишній ректор Київського політехнічного університету). Саме з його легкої руки в Україні з’явилося стільки ВНЗ. У школах було запроваджено систему зовнішнього тестування випускників.

У тотальній боротьбі з псевдоосвітою дивує ось що — чому і досі у всій Україні аж 298 локальних центрів університету «Україна»? Далеко не всі вони відповідають вимогам Міністерства освіти до бібліотечних архівів, рівня підготовки викладачів, спортивних залів, гуртожитків тощо.

Цікаво, скільки ще протримається корона на голові Ніколаєнка?