Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Новації» в освіті як патологічні рецидиви тоталітаризму

Перехід від тоталітарного суспільства до демократичного завжди супроводжується рецидивами минулого, оскільки його носії — реакціонери — опиняються час від часу на тих чи інших державних посадах. Особливо це характерно для освітянської сфери, яка в умовах тоталітарних режимів формується за остаточним принципом з відповідним кадровим забезпеченням. Ці старі кадри і становлять базу реакційних, антидемократичних сил, що прагнуть повернення тоталітарного минулого.

До тоталітарних ідеологій політологи зараховують більшовизм, фашизм, сіонізм, які є різновидами одне одного і мають спільну кадрову основу, тобто формуються за рахунок певного типу особистостей. Такий тип соціологи і психологи називають авторитарним. Саме він є носієм тоталітаризму, оскільки може комфортно розвиватися лише в тоталітарному середовищі. Авторитарному типу притаманні агресивність, прагнення влади, ненависть до більшості соціальних груп, стереотипність мислення, що становить підгрунтя для виникнення тоталітарних режимів. Цей тип особистості дослідники називають ще «фашизоїдним». На думку, наприклад, Т.Адо­рно «політичні настанови авторитарної особистості полягають у некритичному ставленні до існуючих порядків і в шаблонності мислення, яке характеризується стереотипами пропаганди, презирством до знедолених, в орієнтації на владу і силу».

Деструктивна орієнтація «реформ»

Палітра авторитарної особистості має кілька різ­новидів, зокрема патологічні типи характеру, основою яких, за Е.Фроммом, виступає «найбільш злоякісна деструктивність і нелюдськість». Типовою рисою такого деструктивізму є некрофільність (тяжіння до руйнування), яке характеризується установкою на володіння, владу й силу, а також орієнтацією на минуле, механічне сприйняття життя і примусовий педантизм. Для тих осіб притаманне схиляння перед керівництвом, плануванням, технічною стороною справи, особлива відчуженість. Загалом, на думку Е.Фромма, некрофільність авторитарної особистості «є найхворобливішою і найнебезпечнішою серед усіх життєвих орієнтацій, на які здатна людина».

Авторитарні особи, як активні носії тоталітаризму, маскують свою орієнтацію на руйнування під різноманітні заходи, які вони часто називають «реформами». Головним у цих «реформах» є примусовість, деталізація показників, механістичність підходів, тотальне планування всіх соціальних процесів, що і становить сутність протиприродних і антикультурних режимів тоталітаризму. Схильність до тотального планування, на думку К.Ясперса, виходить з двох взаємопов’язаних джерел: бажання наслідувати приклад техніки та із спокуси удаваного тотального знання. Тотальне планування повинно спиратися на тотальне знання, якого, як відомо, не існує. Тому прагнення до всебічної бюрократизації соціальних процесів, що є ознакою авторитарних особистостей, не відповідає природі живих істот та створюваних ними спільнот.

Характерні приклади

З огляду на все це, типовим прикладом авторитарної особистості з певним некрофільним ухилом є нинішній міністр освіти С.Ніколаєнко та його найближче оточення. До того ж і знизу в особі його заступника М.Степка, і зверху в особі його безпосереднього керівника Д.Та­бачника. Степко, як відомо з його широко оприлюденого виступу в Харкові, закликав, посилаючись на Табачника і Ніколаєнка, до зменшення кількості вищих навчальних закладів (ВНЗ) в кілька разів. За задумом Табачника, Ніколаєнка, Степка, в Україні повинно залишитися 48—46 ВНЗ, тобто 1 ВНЗ на 1 мільйон населення. Це є, на нашу думку, проявом тієї самої некрофілії, тобто тяжінням до руйнації і нищення живих організацій, що якраз і притаманно авторитарним особистостям. До речі, і Табачник, і Ніколаєнко, і Степко формувалися саме в комсомольсько-комуністично-радянських структурах тоталітаризму, рецидиви якого і прослідковуються у їхній нинішній діяльності.

Тоталітаризм та його носії характеризуються також певним правовим нігілізмом, який проявляється в нехтуванні чинними в суспільстві нормами, зокрема і законодавчими. Цей нігілізм І.Сікорський, наприклад, пов’язував із моральним примітивізмом, що притаманний духовно нерозвиненим особистостям, саме якими і є ці авторитарні особи. Так, Степко продовжує ходити на роботу, хоча контракт з ним закінчився. Але цей 62-річний чиновник не може, мабуть, уявити себе поза владною бюрократією, що вказує на певну несамодостатність (також одна з характерних ознак авторитарної особистості). Табачник, відомий своєю постійною жадобою до влади, пов’язаний з багатьма гучними скандалами, зокрема із посадовими зловживанням та розкраданням разом з ізраїльськими спільниками українських архівів. Ніколаєнко взагалі може бути зразком для вивчення правопорушень у сфері державного управління. Не встиг вгамуватися скандал із розбазаренням відомством Ніколаєнка майже мільярда гривень (за даними Рахункової палати України), як Контрольно-ревізійне управління знову звинувачує Міносвіти у корупції та неправомірному використанні десятків мільйонів державних коштів.

Більшовицько-тоталітарні ініціативи

Крім тяжіння до руйнації та правового нігілізму, тоталітаристи характеризуються нестримним прагненням до влади та самовозвеличення за рахунок нищення інших. Недавно, наприклад, оприлюднено повідомлення про те, що всі навчальні відомчі заклади (міліцейські, військові, аграрні, медичні тощо) підпорядковуватимуться Міносвіти. Таким чином усі вони підпадають під дію більшовицько-тоталітарних ініціатив Ніколаєнка, його керівників та підлеглих. Ці ініціативи Ніколаєнко називає «реформами», які насправді несуть, як і все некрофільне, руйнівну агресію. Наприклад, вже оголошено на черговій прес-конференції, про значне ускладнення процедури ліцензування та акредитації ВНЗ, де однією з головних вимог, згідно з повідомленням парламентської газети, будуть… квадратні метри. Це якраз і є характерним проявом тотального планування, яке, як зазначалося, не сумісне з реальним життям.

Іншою бюрократичною ініціативою Ніколаєнка, також побудованою на хибних показниках, є проведення «рейтингу» ВНЗ. Начебто люди мають довіру до Міносвіти і начебто не знають, в який спосіб вирішуються там «оціночні» питання. Усе це ми вже проходили в тоталітарні радянські часи з їхніми показниками різноманітних «соціалістичних змагань». Те саме стосується і ще однієї «реформаторської» ініціативи соціалістичного міністра стосовно поділу ВНЗ на «дослідницькі», «бакалаврські» та «фахові» університети. При цьому обіцяно, що по закінченні цих штучно створених «університетів» випускники отримуватимуть «європейський» диплом. Аби читачі краще зрозуміли хід і рівень мислення Ніколаєнка, наведемо для ілюстрації ще одну його ініціативу: в середніх школах будуть парти, за якими учні не сидітимуть, а стоятимуть, до того ж босими…

Всі ці «ідеї» Ніколаєнко оприлюднює на численних прес-конференціях, які влаштовує майже щотижня. На свій день народження хоче навіть презентувати книгу, яку начебто сам написав і яка присвячена все тим самим «реформам». До речі, психологи вважають, що постійне тяжіння до всіляких прес-конференцій та інших масових заходів є проявом «енергетичного вампіризму», притаманного особам з некрофільними нахилами, які потребують постійного підживлення за рахунок інших. Оце життя за рахунок інших і є однією з головних ознак некрофільних тоталітаристів. Це стосується і продукованих ними «ідей», які насправді представляють собою використане та беззмістовне перекручення відомих новацій.

«Злизування», яке схоже на плагіат

Те, що Ніколаєнко лише намагається сьогодні артикулювати, вже давно зреалізовано, наприклад, у ненависній йому МАУП:

— з 1994 року проводиться рейтинг українських ВНЗ на підставі незалежного опитування експертів, студентів, працедавців, сумарна оцінка яких і становить відповідну градацію вищих навчальних закладів (це, до речі, загальносвітова практика і пер­ші місця в цих рейтингах посідають, як правило, ВНЗ недержавної форми власності);

— з того ж приблизно часу випускники МАУП отримують дипломи, оформлені до відповідних міжнародних вимог, які визнають багато країн світу. Сьогодні мало хто в Україні знає, що всі додатки до дипломів державного зразка розроблено саме в МАУП і прийнято Міносвіти як обов’язкові;

— безперервну багаторівневу освіту першою в Україні запровадила МАУП (ще тоді, коли слова «бакалавр» і «магістр» сприймалися як екзотичні). Те саме стосується і дистанційного навчання (зокрема з використанням інтернет-технологій), впровадження єдиного в СНД телеуніверситету, довічного забезпечення студентів підручниками (зокрема на електронних носіях) та багато іншого.

Тому всі ці «новації» Ніколаєнка є запізнілим повторенням того, що давно вже відомо в українській вищій школі і не потребує бюрократичного втручання. Замість виставляти себе на загальне посміховище, міністр мав би виконувати визначені законом функції. Ніколаєнко ж перешкоджає законній діяльності ВНЗ, використовуючи для цього службове становище (тринькає бюджетні кошти, безпідставно затримує ліцензування, незаконно не видає дипломи тощо). І робить він це за 20-тисячну щомісячну зарплату, яку «здирають» для нього і таких, як він тоталітаристів, з українських платників податків.

* * *

До чого може призвести така ненормальна діяльність Ніколаєнка? Найімовірніше за все до того, що українські ВНЗ поступово відмовляться від «державних дипломів» та державних наукових ступенів і звань. Наприклад, дипломи МАУП урядовими рішеннями визнаються навіть у тих країнах, де не визнаються «державні дипломи» українського Міносвіти. Потім це може призвести до відмови сплачувати податки, оскільки люди й організації не захочуть утримувати невігласів за свій рахунок. Наприклад, сьогодні в Києві абсолютна більшість мешканців, за повідомленнями ЗМІ, не сплачує за тарифами, штучно створених командою Черновецького, діяльність якого, до речі, дуже нагадує «реформаторську» діяльність Ніколаєнка. Далі почнуться страйки, інші соціальні зворушення, які, безумовно, призведуть до заміни всієї владної вертикалі. Потім може відбутися суд над всіма тоталітаристами, корупціонерами і зрадниками. Цілком імовірно, що на той час вже буде скасовано мораторій на смертну кару. То, може, треба Табачнику, Ніколаєнку, Степку та таким, як вони, носіям проклятого минулого, схаменутися, поки ще не пізно?

Георгій Щокін,
голова Наглядової ради МАУП

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com