Задипломовані чиновники

Квітень 2005 року поклав початок кінця системи недержавної освіти через приховану кампанію, розгорнуту міністром освіти і науки України Станіславом Ніколаєнком та його заступником Михайлом Степком. За інформацією із джерел Міністерства освіти, С.Ніколаєнко дав вказівку М.Степку всіляко затримувати проходження у міністерстві документів недержавних ВНЗ. Першою жертвою цих протизаконних дій стала Міжрегіональна Академія управління персоналом. Причина того — активна позиція Конфедерації вищих закладів освіти України разом з МАУП.

З листопада 2005 року на Академію почалися «наїзди» органів прокуратури, органів внутрішніх справ, податкових органів і державної інспекції навчальних закладів, координатором яких виступили С.Ніколаєнко і Ю.Луценко. Завдяки активному спротиву колективу співробітників і студентів Академії, тривалому пікетуванню ними Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, представництва ЮНЕСКО всі напади було нейтралізовано. У травні 2005 року після незаконних і упереджених перевірок з’явився наказ Міносвіти про анулювання ліцензій п’ятьом відокремленим структурним підрозділам (ВСП) Академії. Без проведення необхідних перевірок безпідставно і незаконно у жовтні 2006 року наказом Міносвіти анульовано ліцензії ще 26 ВСП Академії. Протиправно, без належних обгрунтувань, Міносвіти у липні 2006 року відмовило Академії у видачі 4 655 дипломів її випускникам.

З усіх цих питань Академія подала позови до Господарського суду Києва. Міносвіти, не маючи належної правової позиції з жодної із зазначених справ, усіляко затягує їхній розгляд.

Попри численні рішення суду на користь МАУП, МОН не полишив взятого курсу. Степка, який надто «засвітився», змінив Василь Шинкарук. Останній вирішив трохи змінити тактику і почати розвалювати МАУП зсередини — через продажних ректорів. Приміром, як це намагалися зробити в Запоріжжі. До того ж складається враження, що це була перша спроба перевірити, чи спрацює схема.

Тим часом варто зазначити ще один момент. Нинішній віце-прем’єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник міг би вказати на неправомірність дій МОН і міністра Ніколаєнка зокрема. Тим паче, що він напевно знає про рішення суддів. Але пан Табачник робить вигляд, що взагалі нічого не відбувається. Понад те, припускаємо, що навіть підтримує дії Станіслава Ніколаєнко. Принаймні, без підтримки з вищих кабінетів, навіть міністерських, такі дії були б неможливими. У такому разі виникає запитання про доцільність перебування на своїх посадах згаданих панів. Принаймні, ми як платники податків маємо право вимагати звіту за їхню «бурхливу діяльність». А студенти мають право отримати свої дипломи.