Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Правда на замку

Архівістка прикриває не лише минулі, а й майбутні злочини влади проти українців

Йдеться про Ольгу Гінзбург, червону конотопську відьму (не плутати з прогресивною Вітренко), фахівця з виробництва металевої арматури для промислового будівництва, екс-депутатки ВР. Її призначення восени минулого року головою Держархіву України викликало не тільки шок серед професіоналів, а й обгрунтовані побоювання української громадськості щодо подальшої долі самої архівної справи в державі.

Як у воду дивилися! Для початку перестав обновлятися офіційний сайт Держархіву. А доступ на певні його сторінки виявився взагалі закритий. Наступним номером програми стало зведення навколо приміщення Держархіву височенного суцільного металевого паркану. На чому товаришка начальниця тямила, те й робила. Далі пішли класичні комуняцькі штучки: охорона отримала наказ перешкоджати журналістам фотографувати вотчину тов. Гінзбург, оскільки це, мовляв, СТРАТЕГІЧНИЙ ОБ’ЄКТ.

Але все те виявилося скромною прелюдією. Прорвало конотопську висуванку, коли стало зрозуміло, що попри судомні смикання тов. Мороза і тов. Симоненка нинішній Верховній Раді жаба циці дала. Тов. Ольгу понесло, і в інтерв’ю 5 каналу вона проляпалася про свої найближчі наміри. Тобто:

1. Засекретити всі документи, що стосуються конфіскації більшовиками землі та майна українських селян за всі роки радянської влади.

2. Засекретити документи, де вказано прізвища конкретних винуватців і виконавців репресій комуністичної влади проти України з 1917-го по 1991-й рік. Підстава — турбота про психічне здоров’я нащадків сталінських катів.

Про що насправді йдеться? Передусім про те, щоб якомога швидше й ефективніше провести юдейську окупацію України під виглядом реституції. Тільки-но наївний українець, росіянин, поляк, кримчак та ін. зобачить, як щедро держава обдаровує його ж коштом якогось там заїжджого Іцика Гершеля, то він одразу рвоне вимагати і те, що більшовики відібрали у його батьків та дідів. А їм у відповідь: давайте документи. А в Держархіві — дуля з маком! Засекречено!

До речі, аналіз саме цього пласту документів міг би дати відповідь на одне цікаве питання: чи насправді згадана земля та майно належали предкам Іцика Гершеля? Цілком може статися, що Іцик Гершель-старший одержав це майно у нагороду від більшовиків саме за запопадливість у розправах над тими ж українцями, росіянами, поляками, кримчаками…

Засекречення імен винуватців і виконавців юдо-більшовицьких репресій теж переслідує подвійну мету. По-перше, приховати той факт, що єврейський елемент переважав, а на вищих щаблях домінував у радянських партійно-каральних органах як мінімум до 1938 року. Друге: уважне вивчення архівів може показати, що Іцик Гершель-старший насправді був не жертвою режиму, а одним з його катів. Відтак не його нащадкам належить реституція, а від них треба вимагати контрибуцію.

Тобто маємо те, що винесли у заголовок. Комуняцька архівістка не лише приховує злочини своїх однопартійців проти народу України, а й посилено готує грунт для нових, ще масштабніших репресій.

За матеріалами інтернет-видання
"Акценти"

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com