Таємні товариства: міфи та реальність

Ми продовжуємо публікацію книжки Миколи Сенченка та Валерія Гастинщикова «Таємні товариства: міфи та реальність»

Відповідно до колишнього керівника Комітету з розслідування вбивства Р.Бейклі, Марцелло «вказує на причетність до убивства на трьох плівках. На одній плівці він попросив когось вийти з кімнати і поговорити конфіденційно в автомобілі — саме в цей час відбулося убивство. Марцелло сказав щось на зразок: «Не будемо тут про це говорити».

Слідчий Джон Девіс, який вважав, що за смертю президента Кеннеді стоїть організована злочинність, писав, що плівки, які свідчать про співучасть Марцелло і його брата Джо, попри дозвіл, отриманий 1988 року, на їхнє прослуховування, досі залишаються опечатаними.

Приватний детектив Ед Беккер заявив, що Марцелло повідомив йому у вересні 1962 року про план замаху на президента Кеннеді. Там передбачалося використання підставної особи, аби відвести підозру від банди. Беккер сказав, що повідомив ФБР про цей план за рік до вбивства. 1978 року Беккер повторив свою розповідь перед Комітетом з розслідування, там визнали її достовірною. Дехто вважає, що вбивство скоєно в дусі гангстерів. За Е.Лівінгстоном, «неможливо уявити, що Карлос Марцелло (та інші гангстери)... міг зробити все це самостійно або прикрити когось».

Френк Рагано протягом 27 років був адвокатом боса Сантоса Траффіканте, 15 з них він також був представником президента компанії «Тімстер» Джиммі Хоффа. 1992 року Рагано розповів про змову з метою вбивства президента, в якій брали участь Хофф, Траффіканте і Марцелло. Усі троє зараз уже небіжчики, але в той час Марцелло був ще живий, він сидів у в’язниці, де страждав на хворобу Альтсгеймера. Рагано сказав, що він став «мимовільним посередником» плану, коли зустрівся з Хоффом у штаб-квартирі «Тімстер» у Вашингтоні в січні — лютому 1963 року. Рагано мав летіти до Нью-Орлеана для зустрічі з Траффіканте і Марцелло, коли Хофф сказав йому: «Передай Марцелло і Траффіканте, що вони повинні убити президента».

Рагано додав: «Хофф сказав мені: «Це треба зробити». Джиммі молов щось невиразне. Я не сприйняв цього серйозно, оскільки знав, що Джиммі — гарячий хлопець, але швидко відходить. Марцелло і Трафффіканте ніколи не зустрічалися з Хоффом. У мене як у юриста, що працює на Хоффа і Траффіканте, була така можливість, тому мене використовували як посередника. Марцелло і Траффіканте були надзвичайно обережними. Вони завжди хотіли чесно зізнатися суду присяжних, що не були знайомі з Хоффом».

Рагано стверджував, що кілька днів потому він зустрівся з Траффіканте і Марцелло в Орлеанському готелі «Роял».

Рагано продовжував: «Я сказав їм: «Ви не уявляєте, що Хофф попросив передати. Джиммі хоче, щоб ви убили президента». Вони не розсміялися. Їхній вигляд злякав мене. Мені здалося, що ця думка для них не нова».

Рагано сказав, що коли він по поверненні до Вашингтона повідомив Хоффа, а той, нібито, сказав: «Це варто зробити».

22 листопада 1963 року Хофф дзвонив Рагано через три- чотири хвилини після виходу перших інформаційних новин.

“Чув гарну новину? — запитав Хофф. — Вони убили S.O.B. (англ. — son of a bitch — сучий син). Це означає, що Боббі вже не бути генеральним прокурором».

Марцелло 11 січня 1978 року дав імунізовані (захищені імунітетом свідка) свідчення перед Спеціальною комісією Палати представників з розслідування вбивства. Тоді Марцелло висловив «глибоку нелюбов» до Роберта Кеннеді. Він заявив, що його «незаконно викрали» урядові агенти. І визнав, що Девід Феррі співпрацював з його адвокатом В.Джиллом. Однак Марцелло спростував, що Феррі працював безпосередньо на нього і що в нього були з Феррі близькі стосунки.

Комісія прийшла до висновку, що «у Марцелло були причина, засоби і можливості вбити президента Джона Кеннеді, однак комісія не має у своєму розпорядженні прямих доказів співучасті Марцелло. У справі Марцелло комісія констатувала відсутність однієї ланки у доказовому ланцюгу такої змови: хоча б якогось зв’язку Харві Освальда і Джека Рубі з родиною Марцелло».

У головного обвинувачуваного Харві Освальда був дядько Дац Мюрре, який працював на Марцелло. Мати Освальда зустрічалася з людьми, що працювали на Марцелло. Через два дні після замаху Освальда вбив Джек Рубі, власник стриптиз-клубу в Далласі, що мав зв’язки з організованою злочинністю.

Комісія також встановила «зв’язок між Джеком Рубі і кількома особами, пов’язаними зі злочинним світом Карлоса Марцелло. Рубі був особисто знайомий з Джозефом Сівелло, компаньйоном Марцелло, який нібито очолював організовану злочинність у Далласі, і власником нічного клубу Нью-Орлеана Гарольдом Таненбаумом, з яким Рубі збирався налагодити співробітництво восени 1963 року».

Наприкінці 1960-х років окружний прокурор Нью-Орлеана Джим Гаррісон здійснив власне розслідування вбивства президента Кеннеді. Розслідування розкритикували, оскільки воно не передбачало варіанта участі Марцелло. Гаррісон, своєю чергою, завжди говорив, що не знайшов жодних доказів того, що Марцелло входив до складу організованої злочинності.

Таку позицію стосовно Марцелло пояснює стаття з журналу «Лайф» (8 вересня 1967 року), де відзначається, що Гаррісон був знайомий з помічником Марцелло Маріо Марино, і що Марино «оплачував рахунки в готелях», коли Гаррісон відвідував Лас-Вегас.

Агент ФБР Джозеф Хаузер 1979 року працював під прикриттям, розслідуючи злочинну діяльність Марцелло. За Хаузером, Марцелло міг знати Освальда і його дядька Чарльза «Даца» Мюрре і Освальд працював на нього. Це саме підтверджує незалежне донесення інформатора ФБР — Освальд одержував гроші від лідера злочинного угруповання Джо Поретто в одному з ресторанів Нью-Орлеана, що належали Ентоні — брату Марцелло.

1980 року Хаузер розмовляв з братом Карлоса Джозефом про те, що на початку 60-х родина Кеннеді стала перешкодою для нього і його брата. Джозеф Марцелло відповів: «Не хвилюйся, ми подбаємо про них».

За інформацією ФБР від 3 березня 1989 року, Марцелло, який сидів 1983 року у в’язниці Міннеаполіса (штат Міннесота), збираючись підкупити суддю, помилково прийняв тюремну охорону за своїх особистих охоронців — очевидно, через своє слабоумство. Марцелло сказав, що він тільки-но приїхав до Нью-Орлеана з Нью-Йорка, де зустрічався з Тоні Провензано, одним з лідерів клану Дженовезе і віце-президентом «Тімстер Інтернешнл». Марцелло сказав, що він і Провензано вирішили «розібратися з Кеннеді в Далласі».

Ще один підозрюваний у вбивстві президента Кеннеді — бос мафії Флориди (її центр був у місті Сантос) Траффіканте. Він контролював діяльність гангстерів на Кубі до революції Кастро. Траффіканте підтримував близькі зв’язки з кубинськими повстанцями, які не примкнули до Кастро.

Комісія повідомилао: «У Траффіканте, як і в Марцелло, були причини, засоби і можливості скоїти вбивство президента Кеннеді. Траффіканте був ключовою фігурою в розслідуванні міністерством юстиції організованої злочинності. За часи правління адміністрації Кеннеді він був у першій десятці списку лідерів синдикату, оголошених в розшук. Генеральний прокурор США Роберт Кеннеді особливо був зацікавлений у притягненні Траффіканте до відповідальності. Це збіглося в часі з використанням агентами ЦРУ, невідомими генеральному прокурору, послуг Траффіканте щодо усунення кубинського лідера Фіделя Кастро.

Комісія виявила, що Траффіканте в національному синдикаті організованої злочинності керував наркоторгівлею. Він відігравав роль головної ланки в кримінальному ланцюзі кубинських емігрантів, що брали участь в організації змови проти президента Кеннеді. Траффіканте вербував кубинців для реалізації плану ЦРУ з усунення Кастро. ЦРУ дав завдання колишньому агенту ФБР Робертові Махеу увійти в контакт з мафіозі Семом Джанканом і Джоном Роселлі й усунути Кастро. Вони, своєю чергою, залучили Траффіканте для здійснення цієї операції».

Траффіканте не заперечував перед спеціальною комісією своєї ролі в плані усунення Кастро, але «категорично спростовував всі обвинувачення в співучасті замаху на президента Кеннеді».

Що ж до зв’язку Траффіканте з Рубіном, то спеціальна комісія повідомила: «Рубін міг зустрічатися з Траффіканте у в’язниці Трескорніа на Кубі під час свого візиту до Гавани 1959 року. ЦРУ знало про це, але 1964 року не взяло це до уваги. Хоча комісія не змогла з’ясувати мету зустрічі, однак встановила, що зустріч була».

28 листопада 1963 року ЦРУ відіслало копію документа помічникові Ліндона Джонсона M.Банді, де повідомлялося, що 1959 року Рубін відвідував Траффіканте у в’язниці на Кубі.

У доповідній записці міністерства фінансів від 21 липня 1961 року, що стала надбанням громадськості 1976 року, говорилося: «Серед кубинських емігрантів Майямі ширяться непідтверджені чутки, що Фідель Кастро, коли видворив американських рекетирів з Куби і захопив казино, то тримав Траффіканте у в’язниці, щоб показати, що має до нього особистий інтерес. Це свого роду агент Кастро. Траффіканте — по суті, вихід для Кастро на нелегальну контрабанду в країні».

Е.Саммерс писав, що Рубін відправився до Гавани 8 серпня 1959 року, сказавши своєму лікареві, що збирається розважитися в «Тропікани». Там його бачили в компанії Льюїса Маквіллі — той керує «Тропіка нами», що належать Траффіканте.

Траффіканте помер після операції 1987 року в Х’юстоні (штат Техас). На смертному одрі він сказав своєму адвокату Френку Рагано: «Карлос Марцелло помилився — нам не потрібно було вбивати Джованні (Джона), ми мали вбити Боббі (Роберта)».

Відповідно до записів переговорів, зробленим ФБР, щодо смерті Джонні Роселлі в серпні 1976 року Траффіканте сказав: «Зараз у живих залишилися тільки двоє чоловіків, які знають, хто насправді вбив Кеннеді, але вони цього не скажуть».

Третім підозрюваним у вбивстві президента, якого найбільше згадували, був бос чиказьких гангстерів Сем Джанкана. На початку 1960-х він допомагав ЦРУ (грошима і людьми) у таємних операціях на Кубі з усунення Кастро. Якийсь час у Джанкана і Кеннеді була спільна коханка — Джудіт Екснер.

1988 року Екснер сказала: «Я збрехала, що президент Кеннеді не знає про мої контакти з гангстерами. Він знав про мої взаємини із Семом Джанкана і Джонні Роселлі, оскільки я їх з ним познайомила».

Протягом вісімнадцяти місяців (1960 — 1961 рр.) Екснер неодноразово передавала листи президенту від Сема Джанкана і Джонні Роселлі. Було, як вона підрахувала, десять зустрічей між президентом і Джанкана у Білому домі».

Екснер висловила думку про привід цих зустрічей: «Я, ймовірно, допомагала Джеку координувати дії з усунення Фіделя Кастро за допомогою мафії».

Екснер померла 24 вересня 1999 року від раку грудей у віці 65 років у Дуарте (штат Каліфорнія).

Джанкана не відрізнявся вмінням зберігати таємниці. Коли група ЦРУ і мафія розроблялили план з усунення Кастро, про це стало відомо Едгару Гуверові, бо Джанкана «розповів про це кільком своїм друзям».

За словами Чарльза (Чака), брата Джанкана, і його племінника Сема, президента Кеннеді вбила чиказька група найманих убивць, яку послав до Далласу бос Джанкана. Смертельний постріл з шостого поверху книжкового складу зробив один з молодших командирів Джанкана Річард Кейн. Самого Кейна вбито 1973 року під час «гангстерських розбірок». Є думка, що Джанкана замовив убивство своєї коханки Мерилін Монро, що її вбили його довірені люди за допомогою отруєної свічі. Джанкана помер 19 червня 1975 року у віці 67 років, коли свідчив Комітету з розвідки. Попри те, що він перебував під поліцейським захистом, його застрелили з пістолета 22 калібру. Один постріл у потилицю і шість у рот — мітка мафії за те, що багато говорив. Знаряддя вбивства було пізніше знайдено на березі річки Де-Плен. Це був напівавтоматичний пістолет «Suramatic.22».

Наприкінці 1960-х років, за рекомендацією президентської комісії, Конгрес ухвалив закон про загальний контроль над організованою злочинністю, що дав великі повноваження правоохоронним органам для боротьби з мафією. ФБР почало масований наступ на мафію, що суттєво підірвало її сили. Сьогодні родини мафії продовжують діяти в Нью-Йорку і Чикаго, менш впливові групи діють в інших містах.

Мафію регулярно пропагує Голлівуд. Найвідоміший фільм — «Хрещений батько», телевізійна програма «Сопрано».