Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Бухарест: хоч би що робилося — все на краще

Призначення віника. Його, зазвичай, використовують, для прибирання. Але щоразу, використавши, все одно ставлять у куток. А йому так хочеться відчути себе павичем…

Приїзд президента США Джорджа Буша до Києва напередодні Бухарестського саміту НАТО мав засвідчити прихильність наддержави до політики і влади, уособленням якої є Віктор Ющенко. Президента США із дружиною та численною челяддю в українській столиці приймали як найпочесніших гостей.

Біля ганку Секретаріату Президента відбувалася офіційна церемонія зустрічі лідерів України та США Віктора Ющенка і Джорджа Буша. Під час виконання державних гімнів двох країн пролунав «салют націй», який складався з 21 артилерійського залпу. Два подружжя — Віктор Ющенко і Катерина Чумаченко-Ющенко та Джордж Буш і Лора Буш — засвідчили цей історичний момент, поставши перед камерами. Як в’їдливо зазначили ЗМІ, здається, американців там було більше.

Розпочалася зустріч президентів США і України у форматі «віч на віч». Як повідомили у прес-службі Президента України, лідери двох держав провели діалог зі стратегічних питань. На порядку денному — питання двостороннього співробітництва у тих галузях, які становлять інтерес для США та України.

Залишилися вдвох і міністр закордонних справ України Володимир Огризко з Держсекретарем США Кондолізою Райс.

Потім Лору Буш повели до Музею Тараса Шевченка у Києві. Там їй подарували ексклюзивний «Кобзар». Звісно, першу леді США супроводжували Катерина Ющенко і дружина посла США в Україні Дебора Тейлор.

Дійшла черга до українсько-американських переговорів у розширеному складі під головуванням президентів України та США. Підписали «Дорожню карту», що визначає перспективи двостороннього співробітництва на найближчу перспективу в політичній, безпековій, торговельно-економічній, енергетичній та гуманітарній сферах, а також у галузі науково-технічного та військового співробітництва. Далі — прес-конференція, де Джордж Буш наголосив на непохитності своєї позиції щодо приєднання України до ПДЧ, що він і його команда працюватиме з усіма країнами– членами НАТО і переконуватиме їх, що членство України і Грузії в Альянсі вигідне, передусім самим членам НАТО. «Моя зупинка тут повинна бути сигналом, що я виконую те, що кажу», — наголошує Джордж Буш. Не забув американський президент висловити і своє захоплення Помаранчевою революцією. Президент Віктор Ющенко запевнив, що зрозуміло, про яку ціну і про яке питання йдеться.

Відбувся офіційний сніданок від iменi Президента України Віктора Ющенка і Катерини Ющенко на честь Президента США Джорджа Буша і Лори Буш. Далі за протоколом — зустріч Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з Президентом США Джорджем Бушем і Державним секретарем Сполучених Штатів Кондолiзою Райс. А далі «домашня заготовка» — наприкінці зустрічі американської та української делегацій Буш запропонував Юлії Володимирівні провести не передбачену програмою візиту зустріч у форматі «тет-а-тет». Це перший дзвіночок Ющенкові, але він його не почув… Адже так хочеться вважати себе павичем…

Саміт НАТО у Бухаресті… Маккіндер сказав: «Хто контролює Східну Європу, той контролює хартленд; хто контролює хартленд, той контролює світовий острів; хто контролює світовий острів, той контролює весь світ». У сучаснішому трактуванні ця теза звучить так: «Хто контролює Євразійський хартленд — той контролює весь світ». Згідно з таким формулюванням, північноамериканський, як і азійсько-тихоокеанський, центри сили сприймалися б як переферія, що звучить безглуздо, зазначив якось геополітик К.Гад­жієв. Однак не один раз російський президент Володимир Путін за часів своєї каденції давав підстави говорити про можливу вісь Франція — Німеччина — Росія і продовження її до Китаю… Інший російський геополітик І.Панарін наголошує, що Росія є хартлендом, цен­тральним місцем планети, не тільки в географічному, а й в історіософському сенсі.

Усе це набуває нового змісту, коли замислюєшся про глобальне потепління, очікування потопу і нове велике переселення народів (за оцінками фахівців, чисельністю понад 200 млн). Потрібні території, питна вода і земля, яка зможе прогодувати. У цьому сенсі задуматися б українським владоможцям (адже, нагадаймо, ми маємо 30% усіх світових запасів чорноземів).

До речі, канал «РТР-Планета» 3 квітня цього року демонстрував фільм «Світовий потоп як очікування». Попри геополітичний підтекст фільму, динаміка геофізичних процесів на кілька рівнів відрі­зняється від соціально-історичних. Можна говорити про неправомірні аналогії, приведені у матеріалі. Однак…

Дива на саміті НАТО в румунській столиці не сталося. Організація Північноатлантичного договору не досягла консенсусу щодо надання Україні Плану дій з членства в НАТО. На що сподівався Віктор Ющенко? На США, ініціатора ідеї членства України в НАТО. Однак нам вкотре вказали на своє місце…

Джордж Буш чесно дограв свою роль, ще раз підтвердивши, що позиція США в Європі слабне швидше, ніж долар... Стара Європа повстала проти диктату США. Мабуть, дослухалася до Віктора Ющенка у частині: «Моє послання європейським націям: уважно прислухайтеся до голосу України, не повторюйте помилок, які визначають нашу історію. Працювати над побудовою вільної, незалежної, суверенної України є привілеєм не лише українців, а й відповідальністю Європи».

Про свою відповідальність напередодні саміту заявляв прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон. «Франція не дасть зеленого світла на приєднання України та Грузії (до ПДЧ. — Ред.)», — сказав він. — Ми виступаємо проти приєднання України та Грузії до ПДЧ в НАТО, оскільки, на нашу думку, це неправильна відповідь на баланс сил у Європі».

«По суті, процес входження України у структури НАТО стане процесом побудови нової безпекової формули для Європи», — вважав Віктор Андрійович. Виявляється, європейці мислять інакше.

У румунській столиці риторика Віктора Ющенка не відрізнялася від попередньо сказаного ним. Адже реформи, на його думку, потрібні, і стимулом має бути ПДЧ. «План дій ставить чіткі вимоги щодо проведення широкого комплексу внутрішніх реформ. Україні такі реформи вкрай необхідні, оскільки спонукають досягати відповідності сучасним європейським стандартам у багатьох сферах життя», — відважно стверджує він Le Monde.

«Політична стабільність та демократичний розвиток суспільства — це умова «a priori». Але саме в цих питаннях Україна не просто відповідає вимогам та критеріям, а й частково, можна сказати, «випереджає графік». Думаю, що наші партнери — і в НАТО, і в ЄС — поділяють таку точку зору, — наголошує В.Ющенко. — Не менш важливим є досягнення стабільних показників економічного розвитку держави. Бо саме вони гарантують адекватний внесок України у рамках її співпраці не лише з НАТО, а й у перспективі з Європейським Союзом. Тому ми твердо налаштовані на досягнення усіх передбачених у цій сфері критеріїв». Він ще не знає, що найближчим часом його твердження розіб’є федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вона скаже, що Україна повинна спочатку прийти до внутрішньополітичного консенсусу з цього питання. Тобто більшість населення України, а не тільки її уряд, повинні висловитися на користь НАТО.

Президент Франції Ніколя Саркозі визнає «легітимним» бажання Грузії й України приєднатися до НАТО, однак наголошуватиме, що для цього Тбілісі й Києву належить пройти шлях демократичних перетворень. «Ми й надалі працюватимемо з ними, підбадьорюватимемо їх у проведенні демократичних реформ», — скаже Саркозі.

Щодо економічної «готовності» України до євроатлантичної інтеграції висловився Глава представництва Єврокомісії в Україні Ієн Боуг: «Реформи, які треба здійснити, аби вступити в НАТО, дуже схожі на реформи, необхідні для приєднання до Євросоюзу». Він завважив, що Україні потрібно зайнятися проблемами власності, реформ у судовій системі, держуправлінні й адмініструванні, вирішити питання корупції.

Ющенку в ПДЧ відмовляють. Аби підсолодити пілюлю, Генсек Північноатлантичного Альянсу додав: «НАТО вітає євроатлантичні прагнення України й Грузії. Ми погодилися, що ці країни стануть членами Альянсу». За його словами, обидві нації роблять вагомий внесок у миротворчі операції Альянсу. Крім того, Альянс вітає демократичні реформи в Україні і Грузії, і ПДЧ стане наступним кроком цих країн для членства в майбутньому. Яап де Хооп Схеффер наголосив, що НАТО—Україна та НАТО—Грузія вступають у період інтенсивних політичних контактів на високому рівні, щоб вирішити питання, які залишаються для переходу до ПДЧ. «Ми доручили міністрам закордонних справ дати оцінку досягнутому прогресу до грудня 2008 року. Міністри закордонних справ будуть наділені повноваженнями у прийнятті рішення щодо заявки України і Грузії», — наголосив він.

Більшість аналітиків одразу звернули увагу, що таке рішення є не чим іншим, як ввічливою відмовою. Таким чином, сподівання Ющенка виявилися перебільшеними.

Але Президент результати саміту НАТО в Бухаресті розцінив на свій лад. Йому ніщо не завадило назвати відмову перемогою…

«Це є саме перемогою», — наголосив Президент, відповідаючи на запитання, як він розцінює відтермінування до грудня розгляду заяви України про приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО. Треба ж якось виправдовуватися, адже кілька місяців уся державна машина працювала над питанням, яке з самого початку було повітряною кулькою. Отож у Президента є гарна нагода переконати населення у доцільності вступу до НАТО. А там і новий президентський термін замайоріє — мабуть, так міркує Віктор Андрійович.

Прикметно, що на Бухарестському саміті держави — члени Альянсу щодо питання приєднання України до ПДЧ чітко розділилися на Стару Європу на чолі із Німеччиною та Францією і на США з країнами-сателітами. Двополюсність визнано і політично зафіксовано. Консенсусу досягнуто без України.

Бухарест чітко довів, що перспективи Альянсу в нинішній конфігурації примарні і не відповідають безпеці і країн — членів НАТО, і Європи загалом. Одностайності між Старою Європою й рештою членів НАТО немає, а США — гравець на чужому полі.

Світ став іншим, реалії потребують принципово нового погляду, щонайменше, на систему Європейської безпеки… Що ж до України і її євроатлантичної інтеграції, то у Бухаресті програли Сполучені Штати. Україна нічого не втратила і не здобула.

Віктор Вірний,
політолог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com