Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Наша пісня гарна й нова?

Незрівнянний реформатор російської витонченої словесності Чорномирдін В.С. ще років 10 тому мовив пророчу фразу: «Що б не створювали, все одно виходить КПРС».

Розумно й мудро! Найсвіжіший приклад: якщо вчорашній президент з безмежними повноваженнями стає таким же безмежно уповноваженим прем’єром, то чи є це крок до демократії? Відповідаємо: а дулі з маком, шановні! Обґрунтовуємо: тов. Ленін, тов. Сталін і тов. Хрущов були «лише» прем’єр-міністрами. А президентами при них бігали політичні «шістки» на взірець товаришів Калініна, Шверніка, Булганіна, Підгорного та інших міцно забутих персонажів російського політвертепу.

Але якщо хтось в Україні вважає, що такий пасьянс розкладається тільки у північних сусідів, то він задобре думає про НАШ політвертеп.

Свіжий приклад: один із провідних політиків від демократичної коаліції подав до Верховної Ради проект закону про кримінальну відповідальність за нацизм та подібні ідеології в Україні. Начебто — демократично. І на часі. Але, як придивитися, то, знову ж таки, КПРС і горезвісна стаття 58 Кримінального Кодексу СРСР.

Мотивуємо: термін «нацизм та подібні ідеології» не є юридично коректним. Якщо мати на увазі ідеологію фашистської Німеччини, то вона, згідно з вердиктом Нюрнберзького трибуналу, була передусім расистською. А які ще ідеології «подібні» до гітлерівського націонал-соціалізму? Перш за все — інтернаціонал-соціалізм Сталіна. Далі — общинний соціалізм Муссоліні, він же — фашизм. Всі ці три ідеології виборсалися з пелюшок гросфатера Кароля Маркса. Знехтуємо посиланнями на ще одну надзвичайно жорстоку версію расизму — японський мілітаризм, засуджений на Токійському трибуналі. Азія далеко, а спадкоємці Гітлера і Муссоліні у нас під боком.

Запитання до автора законопроекту: чи означає його прийняття те, що поза законом буде поставлено компартію України як спадкоємицю інтернаціонал-соціалізму більшовиків? Чи підуть за грати на строк від двох до семи років тов. Симоненко і весь партактив КПУ? Чи буде заборонена публічна презентація червоних прапорів, серпа і молота, п’ятикутної зірки як символів радянської різновидності нацизму?

Запитання наступне і ну дуже цікаве: згідно з законопроектом, якщо хтось створить осередок ім. Гітлера, Муссоліні чи Сталіна, або навіть запишеться туди рядовим членом, то йому світить від двох до семи! Але — цитуємо — якщо діяльність вищезгаданого осередку призведе до загибелі людей чи важких наслідків, то такому «-исту» дадуть від трьох до дев’яти. Тобто — якщо хтось із дурної чи п’яної голови покладе трупом родину сусіда, то матиме довічне ув’язнення. А якщо цей хтось доведе на суді, що вбивство ґрунтувалося виключно на засадах ідеології нацизму, комунізму, фашизму чи японського мілітаризму, то він відбудеться фактично великим переляком. Даруйте, але це ж — правова дурня!

Зрозуміло, що законопроекти пишуть не для того, аби над ними сміялися фахівці чи просто люди зі здоровим глуздом. Відкинемо певні натяки на мотивацію, якою користувався зумисне не названий нами політик. Приймемо апріорі, що він послуговувався благими намірами.

Але! Благі наміри без професійного обґрунтування ведуть виключно «вперед до назаду». Конкретно — до КПРС і ГУЛАГу. А головне — чого не має права не знати парламентар — дефініція фашизму у міжнародному праві є застарілою. Свого часу ООН приймала відповідні декларації під шаленим тиском інтернаціонал-соціалістського режиму Сталіна і його кривавих поплічників. Відтак — зводити нацизм виключно до його гітлерівської версії можна або з великого лукавства, або з іще більшого невігластва.

Звісно, ніхто з нормальних українців не буде захищати ідеологію нацизму. Особливо його расистське підґрунтя. Недаремно ще наприкінці 30-х років минулого століття Нобелівський лауреат Ейнштейн обізвав гітлерівський соціалізм «останнім притулком негідників». Але чи був гуманнішим соціалізм Леніна-Сталіна-Брежнєва?

Як не крути, але шановному законопроектантові варто зосередитися на чомусь одному: або займатися політикою, або повністю віддатися бізнесу. Щоб не смішити людей.

В.Н.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com