Валютні нардепи і гривневий народ

Поміркуємо, де знайти ВЛАСТИВУ причину, м’яко кажучи, індиферентної поведінки вищої української влади в останні дуже непрості тижні. Бо й справді — негаразди у світовій фінансово-банківській системі трусять увесь світ, як ту грушу, — а в Україні законодавча влада паралізована і обез-Головлена, суддівська система повністю деморалізована антиконституційними діями відомих Зверхників, виконавча влада відмивається від щоденних, часто-густо необґрунтованих звинувачень з боку Гаранта і його свити, а на Банковій то призначають, то призупиняють чергові-позачергові вибори, то шукають нові образливі прізвиська для вчорашніх союзників по владній коаліції.

У нас що — немає проблем? Україна перебралася на іншу планету, де не діють закони земної економіки? Чи може, ми вже подолали ті негативні тенденції, з якими не впорався вже майже екс-президент Буш і які ще довго доведеться долати президент-електу Обамі? Та ні! Гривня падає, ціни ростуть, безробіття стукає в двері тисяч і тисяч родин.

Звідки такий параолімпійський спокій? Від­повідь ми віднайшли в інтерв’ю одного з нардепів Верховної Ради кореспонденту газети «Дело». Народний обранець відверто, щоб не сказати цинічно, визнав, що криза йому до лампочки бо:

— Хоча він, нардеп і взяв у банку валютний кредит, але підвищення процентів йому особисто не загрожує, бо за умовами договору банк може це зробити лише зі згоди… клієнта. Ні-ні, не будь-якого клієнта, не подумайте! Виключно того, у котрого значок депутата ВР на лацкані піджака за 5 тисяч доларів.

— Відтак усякі там падіння гривні пану нардепу, як кажуть наші діти, по барабану. Бо, як ви зрозуміли, особисто для нього гривня коштує стільки, скільки вона коштувала півроку тому.

— І нарешті — оскільки нардеп одержує депутатську зарплату… в ДОЛАРАХ, то йому взагалі нічого не загрожує.

А тепер — короткий перелік фактів, які ніяк не можуть зрозуміти оті наївні, котрі сидять у своїх Європах та Америках, не вилазячи з урядових та парламентських кабінетів аби рецесія, себто зниження темпів росту виробництва, не перетворилася на повноцінну фінансово-економічну кризу.

— Все, на що спромігся наш парламент, крім антикризових декларацій — так це зняття обмежень на ввезення в Україну… бджіл і змій. З бджолами все ясно. А хто у нас колекціонує підколодних? Здогадайтеся самі...

— Київський мер купив на аукціоні раритетну «Чайку», на якій свого часу їздив В.В.Щербицький — за півтора мільйони гривень! Залишається подивуватися, що тарифи на комунальний транспорт в Києві зросли «лише» в 4 рази! А щодо нашого пенсіонерами обраного, то краще б він уже бджілок розводив!

— Робітники однієї з харківських друкарень відмовилися працювати над черговим номером просунуто-модерново-гламурного журналу, коли прочитали у гранках текст стовідсотково порнографічного змісту. Сама перспектива того, що ЦЕ може втрапити до рук їхніх дітей, жахнула пролетарів. А таки може втрапити — і навіть увійти до обов’язкового шкільного курсу сучасної української літератури. Бо оте порно належить… свіжо­спеченому лауреатові Шевченківської премії! То можливо, для початку варто перейменувати її, премію? Скажімо, імені маркіза де Сада? Хоча ні, хворобливі фантазії маркіза у порівнянні з буйством облауреаченого суч.укр.літівця — то взірець цноти.

Що це? Тусовка під час чуми? Чи божевільня, де лікарі розбіглись, а пацієнти призначають один одному ліки і керують лікувальним процесом? Боїмося, що на разі наш гривневий народ не спроможеться дати відповіді на це питання.

В.Н.