«Важко знайти більш некомпетентний нацбанк»

Відомий американський експерт, старший науковий співробітник Peterson Institute for International Eco­nomics, а в минулому радник з економічних питань українського, російського та киргизького урядів Андерс Аслунд свого часу пророчив великий економічний поступ Україні та усій Східній Європі, а зараз нещадно критикує Україну та Росію за неграмотну монетарну політику.

— На вашу думку, чи варто Україні брати кредит, який пропонує Росія?

— Це складне запитання. З одного боку — Україні потрібні гроші, а з іншого — скажімо, для США було б дуже важко надати таку підтримку Україні через низку внутрішніх причин. Щоправда, ЄС міг би надати таку допомогу вам, утім, він має інші проблеми на порядку денному. Як-от європейські банки, які зробили великі інвестиції в Східну Європу. Для росіян — це хороший спо­сіб показати, наскільки вони насправді підтримують Україну. Тут я підтримав би гармонізовані дії Заходу, і в такому разі Україні не варто відмовлятися від російських грошей. Але питання в тому, чи За­хід може щось запропонувати.

— Тобто Україні зараз марно шукати альтернативний кредит у США чи Європі?

— Для Сполучених Шта­тів дуже важко виділити позику іноземній державі. Таке було під час кризи в Мексиці 1994 року. Більше таких випадків навіть не пригадую. Федеральний резерв надавав кредит для Південної Кореї та Сінгапуру, але це вже зовсім інша історія. Таку позику неможливо провести через американський Конгрес. Натомість ЄС дати такий кредит може. Євросоюз вже надав такий кредит Угорщині та Латвії. Але фінансові можливості ЄС у цьому обмежені. Звісно, можна збільшити ці фінансові можливості для видачі такого кредиту, але для цього необхідно пройти багато політичних процедур. Для ЄС це зробити можливо, але важко, а для США — майже неможливо. Тобто для Заходу тут існують труднощі не лише фінансового характеру, а й бюрократичного. Думаю, тут дуже розумно вчинили росіяни: у Росії не існує таких складних процедур видачі зовнішніх державних позик, як на Заході. Росіяни можуть просто взяти гроші з резерву і провести їх через міністерство фінансів.

— Росія вже видала низку кредитів Білорусі, Киргизстану та Вірменії. Чи, на вашу думку, російський кредит для України є ланкою того ж самого ланцюга політичних поступок в обмін на фінансову допомогу?

— Україна є частиною цього ланцюга. Питання в тому, як ви з цим упораєтеся? І на це запитання у мене немає чіткої від­повіді. На мій погляд, варто брати гроші, але переконатися в тому, що буде з чого віддавати. Я б дуже неохоче відмовлявся від цієї позики, але також не хотів би стати залежним від Росії.

— Кілька років тому ви дуже оптимістично говорили про економіку країн Східної Європи. Чи стала фінансово-економічна криза, зокрема в Україні для вас несподіванкою?

— Чесно кажучи, я був дуже здивований поганим обмінним курсом та монетарною політикою в Україні. Якщо глянете на річний дефіцит, то в 2007 році він становив не біль­ше 4% від ВВП, а минулого року зріс уже до 6,7% від ВВП. І виправдання цьому немає. Причина полягає у повністю некомпетентній політиці українського Нацбанку. Дуже важко знайти більш некомпетентний національний банк, ніж український.

— Чи погоджуєтеся ви з думкою про те, що економічна криза посилює вплив Росії на пострадянському просторі?

— У короткостроковій перспективі — так, але не в довгостроковій. Тому що Росія зараз також проводить некомпетентну політику обмінного курсу. Вони змарнували $210 млрд — понад третину власного резерву. Якщо брати до уваги сильну політизацію процесу при­йняття рішень, то Росія не в дуже хорошій формі. Стратегія росіян полягала спочатку в тому, щоб, по-перше, заперечувати існування кризи у себе. По-друге, проводити політику поступової девальвації рубля, що стимулювало спекуляції з ростом обмінного курсу. По-третє, відновлення політики націоналізації, яка всіх налякала. Тому важко придумати гіршу політику під час кризи, аніж ту, що проводить Росія. Я навіть сказав би, що Україна проводить кращу антикризову політику, ніж Росія.

— Чи в довготривалій перспективі ця криза перетасує геополітичну та геоекономічну карту Східної Європи?

— Безперечно. Думаю, криза багато чого змінить. І дуже важко передбачити, що саме.

— Хто вийде з цієї кризи з втратами, а хто — з прибутками?

— Це залежить від того, хто що робить. У 2008 році некомпетентність українського нацбанку стала основним фактором кризи. Ми зараз бачимо, що, наприклад, британський прем’єр-міністр Гордон Браун проводить згубну політику в банківському секторі. Під час кризи все залежить від того, що ви робите. Неможливо передбачити, якими будуть наслідки: позитивними чи негативними. Нещодавно міністр фінансів США зробив доволі невдалу пропозицію, і індекс американської фондової біржі просів майже на 5%, тому що ніхто не очікував від нього такого.

— Така щедрість Росії під час кризи наштовхує західних оглядачів на те, що Росія будує нову імперію не на силі, а на грошах. Ви погоджуєтеся з таким твердженням?

— Важко сказати, що насправді Росія хоче зробити. Минулого року росіяни намагались заблокувати розгортання систем ПРО в Чехії та Польщі та закрити двері до НАТО Україні та Грузії. Зараз у російській політиці превалюють чотири тактики, які Росія застосовує, щоб політично наблизити до себе своїх пострадянських сусідів. По-перше, надавати допомогу державам СНД, щоб зробити їх більш залежними від Росії. По-друге, купувати підприємтсва у пострадянських країнах. По-третє, здійснювати вплив через енергетичний сектор. І по-четверте, посилювати військову співпрацю в середині СНД.

Юрій Онишків, «Главред»