Дещо про тонування скла

Основне призначення скла — пропускати якомога більше світла і тепла. Все, здавалося б, просто і зрозуміло. Але іноді від автоскла потрібні діаметрально протилежні якості. І тоді виникає питання про те, як «приглушити» його прозорість. Зробити це можна двома способами — нанести на скло затемнюючу плівку (затонувати) або в процесі його виготовлення ввести фарбники безпосередньо в масу (забарвити в масі).

Сам по собі процес нанесення плівки на скло не є дуже складним, але деякі його особливості треба обов’язково мати на увазі. Почнемо з вибору плівок. Зараз їх випускає мало не сотня фірм, більшість з яких знаходиться в Південно-східній Азії. Але кількість не завжди переходить в якість. Майже всі ці плівки — одношарові з поверхневим нанесенням забарвлюючого шару і без полімеризуючої основи. Відшаровується вона так само легко, як наноситься. Але це — півбіди. Неміцний фарбник починає досить швидко затиратися механізмом склопідіймачів, руйнуватися, каламутніти, вигоряти на сонці. У результаті скло не тільки набирає неохайного вигляду, але і стає просто небезпечним, втрачаючи свої оптичні властивості. Плівки європейського або американського виробництва — складний хімічний комплекс, який включає декілька шарів, — захисний, тонуючий, основа. А може бути, що ще і відображає — що фільтрує ультрафіолетові або інфрачервоні промені. Такі плівки з основою, що полімеризується зі склом, можуть стояти роками, не руйнуючись і не погіршуючи оптичних властивостей автоскла.

Поза сумнівом, що ціна «жовтих» і «білих» плівок може відрізнятися разів у десять, але ж і результати також різні! Вибравши плівку, визначимося з технологією установки.

Спосіб перший.

Її можна «приплескати» самому в гаражі, можна скористатися послугами професійних встановлювачів, що тонують скло без розбирання, а можна відправитися в сервіс-центр, де скло знімуть, підготують, затонують і просушать. У першому випадку питання якості, надійності і гарантії не розглядаються в принципі. Другий шлях продуктивніший, робота виконується в стаціонарних умовах підготовленими майстрами по фірмових технологіях. Але і тут є свої слабкі місця — майже завжди залишається проміжок між краями скла і плівки. Часто в цих місцях починаються відшаровування або руйнування плівок. До того ж не завжди у автоаматорів вистачає терпіння не чіпати склопідіймачі тиждень-другий, вичікуючи, поки плівка «встане”. Розглянемо третій і, на жаль, не найпоширеніший шлях. Справжній скляр працюватиме тільки зі знятим і капітально підготовленим склом. Плівка наноситься на проміжний зв’язуючий шарв в знепиленому приміщенні при повному збігу країв скла і плівки. Потім слідує «накочення» для видалення бульбашок повітря з полімеру і обов’язкова сушка при температурі +70 — 80 °С протягом декількох годин з плавним охолодженням скла. В результаті формується практично однорідна система, здатна витримати найжорсткіші умови експлуатації протягом багатьох років.

До того ж у такої технології є і вельми сильний побічний позитивний ефект. Річ у тому, що при розбиранні дверей або розтині кузовних панелей майже неминуче виявляються сліди внутрішньої корозії, до якої ніколи не доходять руки. Чом би не зайнятися нею, поки готується скло, тим більше що в хорошому сервіс-центрі завжди знайдеться і тямущий професіонал, і хороші матеріали.

Тепер розповімо про другий спосіб. Забарвлення автомобільного скла в масі зараз досить широко застосовується зарубіжними автомобільними компаніями.

У чому переваги застосування такого скла? По-перше, його оптичні характеристики вкладаються у вимоги стандартів і норм і не викликають різкого неприйняття у працівників ДАІ. По-друге, скільки не води по ньому щітками механічного миття, скільки не три склопідіймачами, відтінок не зміниться і скло не помутніє. По-третє, у них збалансовані світлопропускаючі та термо­відвідні властивості, що підвищує комфортабельність автомобіля. По-четверте, забарвлене в масі скло — непоганий і оригінальний інструмент тюнінгу автомобіля. Підбір відповідного або, навпаки, різко контрастного відтінку істотно впливає на зо­внішній вигляд машини.

Проте, беручись за тонування скла, потрібно добре уявити всі наслідки цього кроку. З одного боку, нанесення плівки — справа не тільки цікава і корисна, але і вартісна. Як-не-як, а плівка зміцнює скло і навіть у разі його пошкодження здатна запобігти його повному руйнуванню і розльоту осколків.

Але застосування плівок постійно викликає роздратування «людей в сірому”, і тому мало не щомісячно з’являються розпорядження, накази, роз’яснення, що то вирішують, то обмежують їх застосування. І ці документи, хочеться вам того чи ні, треба враховувати. І ще звертаємо вашу увагу на відчуття міри. Пам’ятайте, що ви на дорозі не один, і «прикрашаючи» вашого чотириколісного улюбленця, хоч би приблизно уявляйте собі, як він виглядатиме збоку. Іноді зустрічаєш такий самохідний «шифонер», оброблений дзеркальною плівкою, а в ньому — щасливого автовласника. Сидить він, повний гордості і усвідомлення власної значущості, і не помічає, що проводжаючи його поглядом, люди здивовано похитують головою.