Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ОПОРА СВІТОВОГО НАРОДОВЛАДДЯ

Шановна редакціє, завжди з нетерпінням розкриваю черговий номер, вважаю, нашого з вами часопису, де тебе не залишають байдужим глибокі аналітичні публікації про нинішню дійсність. Важливо, на мій погляд, що чільне місце на газетних шпальтах «Персоналу плюс» належить і нам, читачам. А з публікацій останнього часу хочу вирокремити статтю доктора політичних наук Миколи Головатого «Чи потрібна Україні диктатура?» Вважаю, що — ні, не потрібна. Чи можлива? Життя — річ непередбачувана, і в ній, як кажуть, усе можливо, особливо зважаючи на те, що деякі претенденти на президентську посаду обіцяли виборцям навести порядок сильною рукою. Мовляв, щоб зробити сильною країну. Спосіб не безсумнівіний. Більше того, її, диктатуру, на мій погляд, треба всіма силами не допустити. І скажу — чому.

Як на мене, Україна — унікальна країна. Попри драматичну, а часом і трагічну долю, тривале існування під гнітом інших держав, вона спромоглася залишитися демократичною державою. А якої демократії побажати собі і своїм співвітчизникам? Можливо, це й не науковий термін, але — демократії свідомої й соціальної. Саме соціальної. Бо, на мій погляд, людина може бути щасливою лише тоді, коли вона матиме змогу самореалізуватися у цьому світі й приносити користь іншим. А цього, в свою чергу, можна досягти, коли ти живеш у цивілізованому суспільстві й знати, що ти завжди будеш захищений цим соціумом. А українці — народ, який чимало вистраждав в своєму бутті, неоднораз був гноблений, — безумовно, залуговує на щасливе життя.

Про це говорили й іноземці. Зокрема, відомий німецький учений Йоган Готфрід Гердер (1741-1803) у національному характері українців виокремив такі риси, як працелюбство, милосердя, гостинність. І відзначав, до речі, їх важливу роль у європейській історії. поневоленим слов’янським народам Центральної, Східної та Південної Європи Гердер провіщав відродження, здобуття державності. З особливою симпатією та співчуттям ним описано український етнос, зокрема зроблено досить цікавий прогноз щодо великого майбутнього українського народу.

Українці, оддавен займаючись землеробством і скотарством, не пригноблювали інші народи. Це на них протягом століть нападали іноземні загарбники, і наші пращури вели боротьбу з ними, виявляючи незвичайний героїзм; навіть підкорені ворогами, вони часто вдавалися до повстань.

Згадаймо двадцяті минулого сторіччя, так звану колективізацію, яка стала справжнім лихом для тих, хто тяжкою працею здобував для себе статки. Й українці гинули, захищаючи себе і своє добро. Після революції 1917 року в моєму рідному Богуславському районі, що на Київщині, такі села як Медвин, Ісайки, Киданівка не хотіли йти за більшовиками. Тоді був сформований каральний загін під командуванням Будьонного, який розстріляв повстанців.

Через те нині, як ніколи, нам треба працювати на благо своєї Батьківщини й розбудувати державу, дбати про її майбутнє:

Поки ми при силі й молоді —
Вкраїну не лишаймо у біді.

Українці доказали, що вони можуть самостійно розвиватися без втручання влади у їхні справи.

Антоніна Артеменко,
педагог

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com