Туніс піднявся з колін

Багато хто з мешканців України  знає Туніс лише  з «найспокійнішого» боку. Донедавна ця країна уявлялася нам туристичним раєм, де все наповнене синім морем і пальмами, де античні руїни Карфагену створюють бажане умиротворення після перманентних парламентських і вуличних протистоянь на берегах Дніпра. Але ж ні! Туніс продемонстрував, що може населення, коли його втоптують в пилюку заради власної вигоди горе-президенти. Не побоялися поліцейських кийків і куль, вийшли на вулиці і скинули здавалося б довічного президента-диктатора! Вся вертикаль влади в один момент розвалилася, як будиночок з карт. А як добре все починалося з втілення під патронатом СРСР соціалістичних ідей у практику. Коли ж ілюзорний проект побудови комунізму в Магрибі обвалився разом з СРСР, почалося швидке соціальне розшарування населення. Президенти-визволителі від французької окупації поступово стали банальними накопичувачами золотих злитків і «кришувателями» семейно-кланового бізнесу.  Для населення була придумана «демократура» — своєрідна суміш демократії і диктатури. До речі, спецслужби Туніса масштабно придушували свободу слова в країні, цензуруючи навіть інтернет, підслуховування телефонних розмов було буденним явищем. Не одноразово ЄС робив країні «останні» попередження за переслідування журналістів. Але все сходило владі з рук. Поки за справу не взявся обурений народ. Хвиля невдоволення незадовільними соціальними умовами, розгулом корупції та безробіттям охопила Туніс ще в середині грудня 2010 року. Тоді здійснив самогубство дрібний ринковий торговець, якому не вдалося у легальний спосіб отримати ліцензію на торгівлю. Напруги додав і великий прошарок тунісців, що через світову фінансову кризу втратив роботу в країнах ЄС і вирішив перечекати її вдома. Ці люди, що вже дихали повітрям свободи в Європі, рішуче влилися в обурені натовпи. В цей же момент сайт Вікілікс викинув у мережу солідну порцію компромату проти президента Тунісу Зін аль-Абідіна бен Алі. Хоча і без цього було ясно, що останній давно загруз в комерційних оборудках і мало зважає на соціальний стан населення Тунісу, яке  зазнало сильного удару від світової економічної кризи. Але замість того, щоб дбати про знедолене безгрошів’ям населення президент продовжував хапати і хапати, сподіваючись на захист регулярно підгодовуваного ним силового блоку: поліції, армії, служби безпеки. Коли стало зрозумілим, що повстання не заглохне само собою, поліція уже без ентузіазму стримувала людей, а згодом взагалі почала переходити на бік повстанців. Швидко зорієнтувалося і керівництво армії. Наразі вірною президенту бен Алі залишилася лише його служба безпеки.

Після початку масових заворушень президент Тунісу бен Алі намагався вгамувати народ спочатку силою, а коли це не пройшло, почав роздавати обіцянки про «покращення життя найближчим часом». Згодом, перелякавшись не на жарт, горе-диктатор поспіхом втік з країни з півтора тонами золота, а його повноваження взяв на себе прем’єр-міністр Тунісу, а пізніше — спікер парламенту. Конституційна рада оголосила про проведення в країні позачергових президентських виборів упродовж 60 днів. 

Підрозділи армії і сил національної безпеки Тунісу вступили в перестрілку з декількома озброєними групами, які зосередилися біля президентського палацу в передмісті столиці. За повідомленнями арабських супутникових телеканалів, ця перестрілка була між армією і поліцією з одного боку і співробітниками президентської служби безпеки — з іншого.  Все це дуже нагадує події наприкінці 1980-х, що сталися у Румунії. Правда, тоді Н.Чаушеску не вдалося вислизнути з країни. А от президент Тунісу спокійно перекочував в Саудівську Аравію. Не допомагла колишньому диктаторові і Франція, яка має традиційний вплив на цю країну. Рахунки, що лежали у французьких банках і належали родині президента, були оперативно заморожені, а родині бен Алі вказали на двері... Так від бідолахи-президента відмовилися всі його колишні «друзі».

У результаті заворушень і зіткнень демонстрантів з поліцією в Тунісі за місяць загинули понад 70 осіб, сотні отримали поранення і травми. От щодо тих, хто стріляв в людей під час заворушень, то прокуратура Тунісу вже видала санкцію на проведення розслідування відносно колишнього глави служби безпеки президента Алі ас-Сараяті і його найближчих помічників. Враховуючи існуючу напругу у суспільстві, їм буде ой як несолодко...

Новий уряд у Тунісі. Прем’єр-міністр зберіг свою посаду і роздав портфелі новому кабінетові. Кілька перепало й опозиції. Головною метою уряд назвав підготовку до виборів нового глави держави. За законом, вони мають відбутися за два місяці. Однак протести в країні не стихають. Радикально налаштовані люди вимагають виключити з уряду всіх чиновників старої влади. В туніських містах ще тривають перестрілки, присутнє таке явище як грабіж, мародерство, адже з в’язниць втікло багато кримінального елементу.  Але повсталий народ вже торжествує. Інтернет повниться радісними текстами про кінець епохи Фараона, про надії на справедливе суспільство. Туніс стоїть перед невідомим майбутнім і його народ все ще має шанс на краще життя.