Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Георгій Щокін: «В Україні має бути українська влада, а господарем — титульна нація»

Доповідь голови Української Консервативної партії Г. Щокіна на V (позачерговому) з’їзді УКП

Дорогі однопартійці, співвітчизники, брати і сестри!

Сьогодні ми проводимо свій останній з'їзд перед реєстрацією в ЦВК. Попереду на нас чекає не просто велика робота, а щоденна, щогодинна важка боротьба за Українську Україну, за її національне сьогодення та омріяне майбутнє. Кінцевий результат цієї боротьби залежатиме від кожного з нас і кожний з нас повинен бути гідним високого гасла нашої партії — «Бог і Україна — понад усе!»

Наші можливі союзники і вже відомі супротивники

Ми йдемо на вибори самостійно, але, сподіваємося, не без ідеологічних союзників. Такими вважаємо більшу частину УНА Ю.Шухевича, ВО «Свобода» О.Тягнибока, КУНу «Соборовців», які вийшли разом з Л.Лук'яненком з партії Матвієнка, Народного Руху та всі інші національно-патріотичні сили і Заходу, і Сходу. Чужими для нас є ідеологічні (або псевдоідеологічні) побудови, що їх сповідують комуністи, соціалісти та інші більшовицькі реваншисти, а також блоки Януковича, Кравчука, Литвина, Тимошенко та сіонізоване НСНУ Безсмертного. У виборах братимуть технічну участь і різні партії-клони, які, не маючи жодної ідеології, покликані відпрацьовувати надані їм гроші. Потрібно керуватися такою ознакою: хто найчастіше з’являється на нинішніх просіоністських каналах, той, найімовірніше -  клон або представник чужинських олігархічних кланів. Наш народ мудрий, він здатний зробити правильний вибір. 

Проте не можна сидіти склавши руки. Треба активно розповсюджувати наші видання (їхній наклад будемо постійно збільшувати), листівки, організовувати масові акції, доносити до людей нашу основну мету — розбудову Української України. Нині в країні така ситуація: серед політичних партій українські патріоти становлять помітну меншість, а серед населення — таку ж помітну більшість. Тому люди обиратимуть тих, хто прагне звільнити Україну від чужинського засилля, повернути народу вкрадені в нього національні багатства, очистити телеефір від інформаційної отрути. Тобто за нас з вами!

Останні провокації

Це розуміють і нинішні сіоно-соціалістичні можновладці, які знають, що за зраду національних інтересів нашої Батьківщини доведеться відповідати. Тому вони вдаватимуться до найбрудніших провокацій. Останній приклад: недавно всі провладні ЗМІ — від рабиновичівських рептильок до «помаранчевих» газет і телеканалів — поширили відверту брехню про причетність МАУП до «поправки Джексона—Веніка». Мовляв, саме через МАУП конгрес США відмовив у скасуванні цієї проєврейської «поправки» щодо України. Насправді ж питання про розгляд подальшої долі цієї горезвісної «поправки» не планувалося на нинішній сесії американського конгресу. Навіть виконавчий директор Національної єврейської конференції США М.Лєвін змушений був констатувати, що «серйозна стурбованість американських конгресменів ситуацією в Україні загалом і антисемітизмом зокрема — це міф, у який важко повірити нормальній людині» (http//www.mignews.org.ua/accent —  19.12.05). Ось і виходить, що президентською прес-службою, всіма просіоністськими телеканалами, газетами та інтернет-виданнями в Україні, які свідомо і наполегливо брехали про МАУП, керують ненормальні люди. Про це необхідно завжди пам'ятати, дивлячись телебачення, слухаючи радіо, читаючи газети, більшість яких не належать українцям.

Друга розробка нинішньої сіоно-соціалістичної влади: Щокін — росіянин, тому від нього можна очікувати провокацій. Щось схоже на це вже випустив у повітря головний сіоніст України І.Зісельс, який вчасно перебіг від Медведчука до Ющенка.

Що тут сказати? Передусім я українець — українець російського походження вже в третьому поколінні. Мої діди і  бабусі, мої батько і мати, мої старші сестра і брат жили, працювали і вмерли на українській землі. На ній я виховую  свого сина і, дасть Бог, виховуватиму й онуків. Я зріс на  запорізькій землі, серед українського люду, в самому серці козацького краю, керувати яким нинішня влада поставила відвертого українофоба-юдея Червоненка. Мені це болить, як болить і все інше, що відбувається в нинішній Україні. Так жити, на моє переконання, не можна! І якби в українському парламенті замість 45 відсотків євреїв було 45 відсотків росіян, я так само протестував би проти чужинського засилля. В Україні має бути українська влада, а господарем — титульна нація! У такій Українській Державі буде добре і росіянам, і євреям, і татарам, і всім іншим, хто живе на українській землі. Я це знаю точно, бо виріс тут, в Україні, серед українців, які здебільшого є добрими, працьовитими і чесними людьми!

Тому хай що завгодно брешуть наші вороги - ми впевнено, спокійно і мужньо торуватимемо свій шлях до української національної перемоги. У нас немає іншого вибору, як тільки збудувати Українську Україну. Врятуємо Україну - і Україна врятує кожного з нас!

Ворожість влади

Ці провокації свідчать, що нині в Україні діє не українська державна влада, а щось на кшталт чужинської колоніальної адміністрації, байдужої до корінного народу. Суджу про це, зокрема, з подій навколо МАУП, коли тисячі українських студентів щоденно на морозі пікетують Кабмін, а в провладних ЗМІ немає жодного повідомлення. Це свідчить про повернення злочинної практики «темників», відповідальні за які керівник президентського секретаріату Рибачук та керівники президентської прес-служби Геращенко і Мудрак (остання, як відомо, є спільницею сумнозвісного Рабиновича). Сплановано ці операції проти МАУП і УКП в
Ізраїлі, що документально підтверджено і що свідченням втручання іноземної держави у внутрішні справи України. Метою цих операцій є знищення осередків українського національного спротиву і встановлення, як це було зроблено 1917 року, чужинської тоталітарної диктатури.

Нині, на мою думку, ні Президент, ні уряд, ні парламент не захищають національних українських інтересів, а навпаки — потурають забаганкам своїх закордонних менторів та їхніх місцевих представників. Наприклад, Антинаклепницька Ліга України оприлюднила вимоги керівників сіоністських, хабадських та інших єврейських організацій (Дов Блайха, Левітаса, Зісельса) про повернення (реституцію) Україною колишньої єврейської власності - вони її оцінили у 12–15 тисяч будинків і кількасот єврейських кладовищ, - яку начебто  було втрачено під час та після революційного заколоту 1917 року. Це вже, знаєте, край цинізму. По-перше, нині достеменно відомо: головними організаторами і керманичами зловісного більшовизму були переважно євреї, а, по-друге, українська титульна нація втратила під час цього єврейсько-більшовицького режиму не тільки власність, а й життя 10–12 мільйонів своїх співвітчизників через організовані геноцидні голодомори. До того ж уже немає більшості старих кладовищ. Отже, йдеться про загарбання єврейськими зверхниками споконвічної української землі! Однак нинішній Президент, уряд  і парламент жодного протесту  з цього доленосного для України питання досі не зробили, навпаки -  провадять з ними якісь втаємничені переговори.

Понад те, нинішній владний режим, послуговуючись демократичними гаслами, поступово набирає рис тоталітарної системи, яку було повалено півтора десятиліття тому. Наприклад, на сайті Кабміну з’явилося (а потім швидко зникло) повідомлення про обговорення Указу Президента України про нове запровадження посад держсекретарів міністерств і відомств. Згідно з цим проектом, пропонується розмежувати політичні посади міністрів, яких з наступного року затверджуватиме парламент, і чиновницьких посад держсекретарів, яких призначатиме Президент на п'ять років. Тобто призначені В.Ющенком держсекретарі залишаються і по закінченні його президентського терміну, а новий Кабмін перетвориться на своєрідний політичний клуб без реальних важелів влади. Це дає змогу нинішній сіоно-соціалістичній владі ще тривалий час утримуватися на плаву і реалізовувати різні проекти на кшталт уже згадуваної єврейської реституції. Така правда українського сьогодення! Гадаю, всі усвідомлюють, що ми не виступаємо проти євреїв як таких — ми виступаємо проти ідеології єврейської зверхності й расизму, яка не помічає інших людей, крім своїх. Ось і український єврей Е. Ходос стверджує, «що нині немає більшої загрози, ніж єврейський фашизм».

З вірою в перемогу українства

Національно-патріотичні сили повинні зробити все, що від них залежить, аби змінити політичну ситуацію в український бік. Для цього кожен з нас має донести правду до людей, дістати їхню підтримку і привести до парламенту-2006 якомога більше українських патріотів. Це нічого, що нам не бракує грошей і українських ЗМІ - «народна пошта» набагато ефективніша за всі чужинські телеканали, радіохвилі й газети. Необхідно щиро вірити в нашу перемогу, чесно й віддано задля неї працювати. Як сказав Христос, якщо віра наша буде розміром хоча б з гірчичне зернятко, то і тоді можна гори звернути. Тож з Божою вірою і чистими серцями продовжимо свою національно-визвольну боротьбу. Перемога обов'язково буде за нами!

Не треба лякатися провокацій, яких ще буде безліч. Звісно, ефектно використовуватимуть осіб, які традиційно пов’язували себе з національно-патріотичним рухом. Згадаймо хоча б, як відомий С.Хмара «перекочовував» останніми роками від Мороза до Ющенка, а потім до Тимошенко і далі «по колу». Або як  Шкіль з обличчям а-ля Дзержинський, який полюбляє носити українські вишиванки, роздає інтерв’ю  українофобським виданням Рабиновича і вірно служить партії Тимошенко, усі ці роки фінансованій  єврейським олігархом Коломийським. Нинішній парламент уже давно в народі прозвано «закритим акціонерним товариством» або «верховною зрадою», де продається і купується все — місця в партійних списках, голоси депутатів і, нарешті, совість. Тому основне правило для кожного виборця на парламентських пергонах-2006: нізащо не віддавати свій голос за будь-яку партію, у списках якої є хоча б один депутат нинішнього скликання! Ні — «верховній зраді»! Ні — брехунам і боягузам, які згадують про свій народ тільки напередодні виборів! У кожного з них був час і був шанс засвідчити свою жертовну готовність до боротьби. І жодний з них цим не скористався.

Нашою єдиною зброєю повинна бути правда і ніщо крім правди, для постійного проголошення якої потрібні мужність і відвага. Сміливістю, як відомо, фортеці беруть. І ніколи сміливий люд не стане на шлях зради й угодовства з чужинськими поневолювачами. Наша програма відома, наші дії чисті - якщо ми зможемо довести це до якомога більшої кількості наших співвітчизників, то перемога, безперечно, буде за нами. Потрапивши з Божою і людською допомогою до наступного парламенту, ми згуртуємо там усі проукраїнські сили, що дасть змогу  сформувати і відповідний уряд. Це стало б початком подальшої українізації всієї державної влади, а згодом  і розбудови Української України.                                                                                                                         

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com