«П’ЯТЬ КОПІЙОК» ВІД НІКОЛАЄНКА

Недавно у передачі під назвою на «5 каналі» потішав публіку недовідставлений в. о. міністра освіти й науки Станіслав Ніколаєнко. Спілкуючись у студії за своєю профільною темою, він демонстрував дива словесної винахідливості та популізму, коли його надто діймали конкретними запитаннями про стан справ у сфері освіти.

Зі сказаного Ніколаєнком телеглядачі могли довідатися, що він «не ворог приватної освіти», й у цій галузі «можуть бути» і державна, і приватна «форми власності». Проти чого — звісно, на словах — виступає в. о. «світоча» науки, то це неякісної освіти. І одразу ж на запитання, де нижчий рівень цієї освіти, почав щось городити про неможливість порівняння вітчизняних державних та приватних навчальних закладів.

Проте в інших випадках порівняння від Ніколаєнка виходили на заздрість багатьом фантазерам. Вони нагадували виправдовування школяра, якому весь час щось заважає виконувати домашнє завдання. Наприклад, коли в Ніколаєнка запитали, чому не повертається в Україну половина студентів, які навчаються за кордоном, він відповів, буцімто це нормальний процес — «рух кадрів», адже не повертається додому половина китайців. (Щоправда, в. о. міністра спочатку обмовився і сказав «японців» — вочевидь, далася взнаки недавня поїздка за державний кошт Ніколаєнка в Японію.)

Подальші порівняння «світоча» науки просто перли до збірки «бюрократичної мудрості». Ось, наприклад, про перспективу в Україні молодої людини: «Або він навчається, або йде на біржу працевлаштовуватися, або йде до тюрми — приблизно для держави це однаково коштує». Ось уже порадував та обнадіяв Ніколаєнко українську молодь. Особливо в контексті попереднього вихваляння, коли — як особисті заслуги — наводив цифри зростання витрат на науку, відштовхуючись від відсотків валового продукту. Такі висловлювання наштовхують на думку, що діячі на кшталт Ніколаєнка зацікавлені, аби витрати на безробітних та ув’язнених «крокували в ногу» з фінансуванням освіти й науки. Інше питання — чи зацікавлене наше суспільство у таких діячах, як Ніколаєнко?!