Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ХТО І ЯК РУЙНУЄ УКРАЇНУ

Феодосійський інцидент — добре спланована акція

Суспільно-політичні події, які останнім часом розгорнулися на оперативному просторі України, переконливо доводять, що сепаратисти і політики з деструктивного антиукраїнського табору все зухваліше випробовують владу в намірі розчленувати нашу державу, а то і знищити її. Методи і дії вирізняються не лише зухвалістю і агресивністю, але й чіткою координацією, поетапною узгодженістю та керованістю процесів за місцем і часом московськими емісарами.

Років сім тому назад мер Москви Юрій Лужков під час перебування в Севастополі вперше заявив: «В Крыму и Севастополе идет дикая украинизация», хоч все було навпаки. По цьому сигналу і почався гвалт про необхідність захисту російської мови, спочатку в Криму, а згодом по всій Україні. Затим замасковані окупаційні прошарки, які продерлися до влади в східних, русифікованих регіонах, влаштували парад протиправних постанов про надання російській мові статусу регіональної, не розуміючи що це таке. Але мета чітка – для початку загнати за грати українську мову, а табельну націю-українців перетворити в затуркану діаспору в рідній державі на правах меншини, яка ще живе, а згодом розчиниться  серед росіян та євреїв. Окупаційні зайди домагаються не рівності з корінним етносом, а виняткових для себе прав, панування над ним і жити за власними поняттями. Тому кожен крок в національних інтересах України вони розцінюють як недружній акт до Росії й до них самих.

Дзвінкою ланкою в ланцюгу їх планових провокаційних, антиукраїнських акцій стало буденне прибуття у Феодосійський морський порт американського транспортного корабля з обладнанням та технікою для облаштування полігону ВМС України, на якому було заплановано проведення спільних багатонаціональних бойових навчань. Це ми звикли своїх військових тримати місяцями в сирих наметах, а за європейськими стандартами вони повинні жити в збірно-щитових спорудах. Тобто в людських умовах.

Та найняті «піклувальники» за суверенітет України, котрими керували депутати ВРУ від Партії Регіонів, цього не хочуть враховувати, бо в них інша мета: використати і цю подію для політичної провокації із заздалегідь запрограмованими наслідками. І бачимо, як по команді з Москви, місцеві органи влади, в яких більшість створили проросійські елементи, водночас оголосили свої регіони російськомовними та вільними поки від НАТО, а центральна влада знову відмовчується. Через те не виключено, що наступним рішенням колонізатори оголосять ці території вільними від неї самої.

У цьому контексті прикметна така деталь. Коли кораблі НАТО відвідували Севастополь на запрошення ЧФ РФ, їх зустрічали квітами і «патріоти» цим не обурювалися.

Варто зазначити і те, що у дні, коли прибулі з Росії зайди і козацтво безчинствували в порту Феодосії під приводом захисту суверенітету України, американський бойовий крейсер з візитом перебував у Санкт-Петербурзі, а у головній базі російського Тихоокеанського флоту (Владивостоці) стояв цілий загін кораблів НАТО. Перед цим біля Владивостоку кораблі НАТО здійснювали рятувальну операцію по підйому екіпажу затонулого військового батискафу.

Однак жириновські, затуліни та інші українофоби не посилали туди козаків, не наймали пікетувальників, щоб видворити натівців.

А тепер уявімо умовно, що на тому ж горезвісному транспортному судні США у Феодосію прибув цей же вантаж, але для ЧФ РФ перед спільними з ним бойовими навчаннями. Будьте певні, зустрічали б не з каменюками, а квітами в руках.

Тому справа тут полягає тільки в площині перешкоджання вступу України до цієї організації шляхом її дискредитації перед світовою спільнотою. Окрім того деякі буржуазно-політичні консорціуми в Росії поставили за мету відірвати південну частину України, перетворивши її у свій феодальний протекторат, а далі знищити її як державу. Відтак не жаліють ні сил, ні величезних коштів на підривну діяльність. За неофіційною інформацією, тільки на феодосійську спецоперацію Росією витрачено майже 10 млн руб.

Крим — проба на державну міцність

Судячи з перебігу й тенденції подій, ініціатором розколу держави стане АР Крим, розігрітий антиукраїнськими настроями. А щоб страсті закипіли до температури горіння, московські емісари вже закинули сюди чергову головешку. До речі, з допомогою українського п’ятого телеканалу, фінансованого народними коштами. Мабуть його журналісти доклали немало зусиль і грошей для розшуку аж у Парижі зоологічного українофоба Жириновського лише для того, щоб той оголосив нову концепцію відторгнення Криму від України. Тільки не знайшлося у них ні бажання, ні часу для того, щоб запросити у студію фахівця-науковця, який би нагадав зазіхальникам на нашу територію про те, якими були межі державних кордонів України до залучення її в СРСР і наскільки вони урізані зараз. Якщо посилатися на документи для висування територіальних претензій, то слід брати до уваги й ті, що свідчать про привласнення Росією наших території без погодження з українським народом, внаслідок чого вона зараз володіє, скажімо, українськими Слобожанщиною, Краснодарським і Ставропольським краями.

Але що ж озвучив Володимир Юристович на каналі так званих чесних новин? Сильно не дивуйтеся. Договір 1774 року між російською та Отаманською імперіями про приєднання Криму до складу Росії, на підставі якого Держдума РФ ініціювала запит до уряду РФ, шукаючи нові зачіпки для порушення питання про анексію Криму. За тим договором, як стверджує цей «правознавець», Крим повинен відійти до Турції відразу після спуску прапора російського військового флоту в цьому регіоні.

Все це було б дуже смішним, якби не таким небезпечним. Халіфат московських младотурків свідомо й цілеспрямовано вийняв з архівних сховищ цю угоду для підступного загарбницького вжитку. До того ж парламент Росії надав своєму Президенту право на використання збройних формувань за межами власної держави для боротьби з тероризмом та для захисту росіян в інших державах(!).

Тепер можна вважати, що легіонери п’ятої колони в Україні вже отримали чергову орієнтальну та методологічну розробку для подальших дій. За цим сигналом вони повинні розгорнути кампанію за довічне перебування ЧФ РФ в Україні. Між тим вже були зазначені перші прояви реакції п’ятиколонців на нього.

Під час святкування Дня Військово-Морського Флоту РФ 30 липня поточного року при підтримці органів місцевої влади Партія Віктора Януковича та її сподвижники інших антиукраїнських сил московської селекції зібрали декілька тисяч мітингувальників під гаслом: «Захистимо Чорноморський флот Росії».

Коли тележурналіст запитав деяких учасників мітингу про те, від кого вони зібралися захищати військовий флот, ті по інструкції завчено відповіли, що домагаються постійного перебування ЧФ у Криму, бо коли його виведуть, тут будуть американські військові бази. Під виглядом захисту російського флоту, як і мови, вже розгорнулася кампанія по узаконенню його довічного перебування на теренах нашої держави. Все йде по плану, розробленому спецслужбами відразу після оголошення Україною своєї державної незалежності. Не випадково чорноморці не перестають підкреслювати, що вони перебувають у Криму зовсім не з дозволу України.

Пригадую розмову з старшим офіцером ЧФ РФ. Тоді я поцікавився у нього, чому у відповідності до норм міжнародного права російські кораблі не піднімають на щоглі Державний прапор України, на теренах якої перебувають.

– Мы на российской земле, – відповів той і пояснив мені, безтолковому, який на його погляд, не розуміє простих речей, а саме: Крим лише де-юре тимчасово на політичній карті віднесений до України, а де-факто він був і лишається російським.

І дійсно, коли спостерігаєш як вправно тут господарюють наші північні сусіди і як мляво, пасивно та боязко відсиджується за Дніпром центральна влада, складається враження, що наша держава вже втратила контроль над цим регіоном, тільки верхівка правників не наважується відверто сказати про це суспільству. Та хіба не про це говорить невдала спроба Президента Віктора Ющенка покерувати Кримом через свого намісника Анатолія Матвієнка. Через декілька місяців той, як кажуть регіонали, дав дьору з Сімферополя. Зараз вони витискують нового представника Президента – міліцейського генерала Москаля. Хотілося, щоб його не спіткала доля Матвієнко, але є сумніви, бо тут, як у Донецьку, бал правлять «пацани» Януковича.

Коли ми будемо наполягати на виведені ЧФ РФ, то, за легендою про захист своїх співвітчизників і нібито для запобігання передачі півострова Турції, Росія змушена полишити терени України тільки разом з Кримом. І тут найближчим часом ми можемо стати свідками як місцеві органи влади з регіоналів, комуністів і кримінального олігархату, виконуючи команду з Москви, почнуть оголошувати території в Україні, де розгорнуті зараз сили військового флоту Росії, такими, що підпорядковані її уряду.

Подібну постанову депутати Севастопольської міськради вже намагалися протягти, але тоді не набрали голосів. Тепер можна.

Все йде по ретельно розробленому на далеку перспективу сценарію, з чітко визначеними дійовими особами та виконавцями конкретних ролей. Не здивуюся, коли на замовлення та гроші ортодоксальних загарбників археологи Древнього Херсонесу на його місцевості «викопають» черепки, залишки постолів та інші «експонати», які, за їх логікою, свідчитимуть про те, що Крим ще в другому столітті до нашої ери належав Московії. Загарбникам мораль і правда не потрібні, бо вони керуються «понятиями» і правилом: для досягнення поставленої мети – всі засоби придатні. Це сьогодні підтверджують їх дії у Верховній Раді України.

Спочатку півострів, а потім — південний схід?

План сепаратистів зрозумілий: відірвати спочатку Крим, а потім південно-східні області України, в яких російський капітал за сприяння політичних космополітів та ворогів нашої держави пустив могутнє коріння. Буржуазні клани не сумнівалися у тому, що вони проковтнуть Крим. Тому не жаліли мільярдів на придбання за безцінь земель, нерухомості та іншого майна, створеного потом і працею мільйонів наших громадян. Через те вступ України до НАТО для них – ніж в пельку. Бо все награбоване доведеться повернути. А головне після вступу України до цієї військово-політичної організації вже не можна буде керувати Україною з Москви та нещадно грабувати її народ. І не дивно, що грошовиті закордонні йі власні алігатори заклацали щелепами, вищирили пащеки в хижому намірі заковтнути частину нашої держави.

Аналізуючи різку активізацію деструктивно-сепаратистських сил, варто наголосити на тому, що ці події стають своєрідним випробуванням центральної влади, котра демонструє нерішучість, безпорадність та поблажливість до злочинців, а то і потурання їм. Саме ці обставини в значній мірі й обумовили те свавілля, яке чинить сьогодні підступний контингент антиукраїнців і ренегатів на теренах незалежної держави.

Розвиток соціально-політичних подій показує як велетенський спрут в образі п’ятої колони при нашій повній інфантильності підступно запустив свої щупальці в усі сфери державного управління і душить Україну, висмоктуючи з неї останні соки, безжалісно руйнуючи соборність нашої держави.

Посудіть самі. Тисячі російських козаків, (а де ж були наші?) члени партії «Прорив» і просто найняті громадяни безперешкодно перетнули наш державний кордон й організували масове безчинство у Феодосії. Їх ніхто не зупинив. Ті, хто за обов’язком служби повинні були це зробити, сприяли і керували діями призвідників громадського безпорядку.

Російські урядовці протягом п’ятнадцяти років, відмовляються від демаркації державних кордонів, під час кризи довкола острова Тузла вони погрожували нам бомбардуванням, вже другий рік демонстративно ігнорують і судове рішення про повернення під юрисдикцію України маяків та всієї навігаційно-гідрографічної структури, а наші правники безпорадно розводять руками або вдають видимість боротьби за національні інтереси. Та й Чорноморський флот і нашу ядерну зброю Росія не силоміць забрала. Здали ганебно Кравчук, Кучма та їх колоніальна адміністрація. Ось така ретроспектива ворожнечі.

Як після цього повинні себе вести окупаційний контингент та угрупування космополітів? Тільки наступати і домагатися більшого, що вони і роблять. Доказ тому недавня піаркампанія по інвентаризації майна ЧФ РФ, що перебуває у володінні (законному і захопленому), котру так гучно оголосила соціалістка Валентина Семенюк. Чим вона закінчилася після того, як командування ЧФ заявило, що не допустить ніякої інвентаризації? Мильними бульбашками. Питання вже не порушується. Виходить, що і в Україні можновладцям поперек горла ця інвентаризація. А варто було б довести її до повного, масштабного завершення та заодно Фонду Держмайна розібратися і з тим, скільки нерухомості, підприємств, землі вже стали власністю іноземного і в першу чергу російського та ізраїльського капіталу. Тоді, певен, відкриється безрадісна для нас картина. Тому зовсім не в Росії беруть витоки наших державних негараздів , а у Києві, у вищих ешелонах влади, для якої Україна полігон для викачування мільярдів, а ми – «биомасса», «человеческий материал» і, як виразився один «апозиционер» и «проффесор», –  «козли».

Де ще в світі, скажіть, озброєний загін іноземних військ на бронетехніці, в повній бойовій викладці може здійснити безперешкодно глибокий рейд по території держави, захопити навігаційний об’єкт і не зустріти жодного спротиву, не почути осуду? Тільки в Україні.

Сьогодні, як свідчить розвиток подій у світі, не треба направляти кораблі, танки та винищувачі на державу, яку хочеш підкорити своїм інтересам. Для цього досить створити в ній потужну п’яту колону та підкупити урядовців.

Таку тиху загарбницьку війну безперешкодно веде сьогодні на теренах України північний наш сусід. Невже цього не знають спецслужби, призначення яких – дбати про безпеку держави? Мало віриться.

Як не прикро, але треба визнати, що в нас ще немає повноцінних українських СБУ, контррозвідки, міліції, прокуратури, а маємо нині лише носіїв тоталітарної репресивно-каральної радянської системи. Із цих структур, як повідомлялося в ЗМІ, та й ми самі це бачимо, чужинці й зайди витіснили патріотично налаштованих до України працівників. Свідченням тому є хоча б той факт, що вони дозволили найбільшим злочинцям, розкрадачам та руйнівникам України благополучно «втекти» до Росії, а ті, які залишилися в Україні, почувають себе цілком безпечно. Тому громадяни, котрим не байдужа доля нашої держави, повинні спільно домагатися повної реорганізації цих служб не декоративно і косметично, а докорінно, прозоро, керуючись національними інтересами України, її титульної нації й поставити останніх під контроль суспільства. Соціально-політична ситуація в Україні вимагає сьогодні не так урядовця-фахівця, як урядовця патріота, особу порядну з національно-державницьким світоглядом.

Заохоченням для деструктивних сил у їх підступних намірах по розвалу соборної України стала їх безкарність, зрада майданового гасла: «Бандитам – тюрми». Ортодоксальні українофоби в дійсності отримали урядові посади. А непокаране зло, як не вирваний бур’ян в полі, має постійну тенденцію до розмноження.

Та ж провокаційна акція в морському порту Феодосії стала ланцюговим продовженням аналогічної, проведеної в минулому році під час візиту миру і дружби загону німецьких бойових кораблів до Севастополя на запрошення своїх українських колег. Підкреслюю, візит був запланований на міждержавному рівні, погоджений з міською адміністрацією на 9 травня 2005 року. Згідно з протоколом передбачалися відвідини кораблів місцевими жителями та екскурсії німецьких моряків по Севастополю.

А головне, як ознаку примирення, німецькі ветерани війни направили севастопольським ветеранам значну гуманітарну допомогу, а також медикаменти й електронне обладнання для поліклініки та військового шпиталю ВМС України, де проходять лікування всі учасники війни і навіть офіцери ЧФ РФ, які звільнилися в запас і лишилися жити в Севастополі.

Та комуністи і вітренківці при сприянні влади Севастополя розгорнули шалену кампанію, спрямовану на зрив цього візиту під тим приводом, що він викличе у севастопольців почуття образи їх особистих патріотичних поглядів. Під тиском окупаційних сил з 9 травня візит перенесли на 7 – 8 травня. Проте і в ці дні провокатори здійснили свою брудну справу.

Мобільні загони політичної найманки Наталії Вітренко та колишнього Генерального прокурора України Геннадія Васильєва під кураторством місцевих комуністів збурили все місто. Вони організували на морвокзалі не пікетування, а хуліганське збіговисько спеціально найнятих і завезених, у тому числі психічно неврівноважених людей, які обзивали німецьких моряків фашистами і гітлерівцями. Справа дійшла до шпурляння каменів та стрілянини з мисливських рушниць. Була спроба силоміць прорватися на корабель. І якби не втручання міліцейського спецназу з натренованими собаками та попереджувальні постріли з автоматів, невідомо чим би таке безчинство закінчилося. Але ясно одне: провокатори хотіли крові й ганьби для України.

Державний візит був зірваний. Ніхто кораблів не відвідав. Німецькі моряки навіть не зійшли на берег. На облогу учасників мітингу вони споглядали з подивом, як на збіговисько навіжених осіб. Тільки негативне уявлення у них склалося не про окремо взяте місто, де їх так агресивно зустріли українофоби, а про саму державу, яка не зуміла гарантувати їм безпеку. Центральна влада, як завжди, зробила вигляд, що нічого такого не сталося. Та хіба тільки влада.

Служба інформації Севастопольської спілки офіцерів України, надіслала до газети КУН «Нація і Держава» готовий текстовий матеріал та відеозйомку, в яких були висвітлені безчинства в морпорту Севастополя. Та до обнародування вони не були допущені.

Хулігани та їх наймачі тоді не були притягнуті до відповідальності, відтак у них виникли бажання і стимул продовжити зухвалий шабаш під керівництвом комуністів і депутатів антиукраїнців вже у Феодосійському морському порту. Оскільки провідники та учасники безчинств в морпорту Феодосії також не були покарані, варто чекати наступних подібних виступів.

До речі, ми їх вже бачимо у Верховній Раді України, де завдяки іграм та інтригам політичної партії «Наша Україна» верх взяли саме ті, хто планував, організовував і фінансував всі провокаційні антиукраїнські акції в регіонах. Між подіями в Криму, Феодосії та у Верховній Раді України існує прямий зв’язок. Бо всі вони фінансовані з одного гаманця, організовані Партією Регіонів і комуністами.

Україна сьогодні стоїть не на роздоріжжі, як це видають інтелігентні ліберали. Вона вже – над прірвою, де може закінчитися її незалежність. Сьогодні мало співати «Боже, Україну храни...», потрібно самим рішуче стати на її захист, як у часи важких випробовувань це робили наші пращури, починаючи від київських князів і закінчуючи воїнами УПА.

Сьогодні окремі кремлівські правники вже відкритим текстом озвучують концепцію про те, що існування незалежної України створює небезпеку для існування нинішньої Російської Федерації. Тому вони будуть робити все для того, щоб запобігти створенню такої держави.

До речі, штаб по керуванню безчинствами та безпорядками щодо американського корабля був розгорнутий у феодосійському будинку офіцерів ЧФ РФ, хоч командування флоту запевняє у непричетності до цих подій.

Під прикриттям захисту російської мови в Україні, допомоги національно-культурним товариствам уряд РФ виділяє значні кошти для підривної діяльності на теренах нашої держави. Наприклад, керівнику Соціалістичної партії Олександру Морозу, як повідомлялося, москвичі дали за зраду національних інтересів аж $300 млн.

Підгрунтям для нападів на Україну слугують нерідко як непослідовність дій, так і бездіяльність центральної державної влади. Не так давно з цього приводу російський політик Костянтин Затулін, з екрану нашого телебачення обгрунтував концепцію нелегітимності Президента Віктора Ющенка. Логіка у нього проста: якщо Верховний Суд України визнав попередні вибори сфальсифікованими, а їх результати такими, що підлягають скасуванню, то чому не виявлені й не притягнуті по закону до кримінальної відповідальності фальсифікатори? Виходить, їх не існує. Тоді не було і самого факту фальсифікації. Відтак, повторно оголошені вибори є незаконними, а Президент Віктор Ющенко – нелегітимним. Таким міркуванням заперечити важко.

І не виключено, що блок Януковича після повного захвату парламенту порушить це питання, щоб заволодіти ще і президентською посадою. А між тим, добре знаємо, що саме з боку активістів Партії Регіонів здійснювалася неприкрита, агресивна фальсифікація виборів. Але через чвари в таборі помаранчевої коаліції, бізнесові інтереси окремих її правників і відверту зраду, вона не змогла не тільки покарати фальсифікаторів, а й не втримала владу, яку ми з вами їй довірили.

Доки ми не призвичаїмо своїх державних і партійних керманичів прислуховуватися до нашого голосу, рахуватися з думкою суспільства, до тих пір вони будуть поводитися з нами, як з бидлом, зраджуючи національні інтереси.

Небезпека для державності України нависла реально та зримо. Вона зростає і загострюється, а це вимагає від титульної нації адекватних дій. І перш за все єднання, не комерційно-партійного, а національно-ідейного, спрямованого на добробут всього суспільства.

Важливу ініціативу в цьому напрямку проявила Українська Консервативна партія на чолі з Георгіем Щокіним, звернувшись до всіх патріотичних партій, громадських організацій та об’єднань з пропозицією створити єдиний Фронт національно-патріотичних сил. Значна кількість з них вже відгукнулася і приєдналася до Фронту для розгортання цілеспрямованої національно-визвольної боротьби у сучасних суспільно-політичних умовах. Для активного залучення національно-патріотичних сил було б корисно, щоб УКП провела широку конференцію і запросила до участі в ній представників партій, громадських організацій та усіх охочих створити могутній Національний фронт визволення.

Враховуючи ту обставину, що недружній до України олігархат захопив національне телебачення і не допускає до нього людей з прогресивним, проукраїнським державним мисленням, потрібно на базі Міжрегіональної академії управління персоналом, де зібрані кращі науковці й віданні Україні кадри, відкрити народний телеканал з метою згуртування нації, виховання у неї почуття гідності, патріота і борця.

Гуртування патріотичних сил на сьогодні – це єдиний вірний шлях. І дуже важливо, щоб усі патріоти України долучилися до Фронту, забувши про власні амбіції та образи заради  інтересів держави і всього народу. Загроза для нашої державності нині походить не стільки із зовні, скільки від нас самих, від нашої байдужості, політичної сліпоти і недорозвиненої національної гідності. Тільки ми єдиним фронтом зможемо зупинити колонізаторів у їх намаганні знищити нашу державу, а нас перетворити у їхніх батраків.

 

Юрій ТИМОЩУК
капітан I рангу
голова Севастопольської cпілки офіцерів України,
м. Севастополь

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com