Біографічні відомості про Євреїв — співробітників ЧК

За книгою Юрія Шаповала, Володимира Пристайка, Вадима Золотарьова «ЧК—ГПУ—НКВД в Україні: особи, факти, документи». — К. 1997.

У попередніх номерах газети опубліковано передмову упорядника книжки «ТАК ХТО Ж ЗДІЙСНЮВАВ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ?» професора Василя Яременка. Сьогодні ми закінчуємо публікацію матеріалів зі збірника.

89. УМОВ ІЛЛЯ АБРАМОВИЧ

Народився 1895, освіта середня. У РСЧА служив у 1917-1921. В ГПУ — з 1929. 1933 — нач. 3-го відділення ОВ Харківського облвідділу ГПУ. До 10.05.1934 — пом. нач. ОВ 28-ї дивізії. З 10.05.1934 — нач. ОВ 28-ї дивізії. До 16.03.1936 — пом. нач. відділу кадрів НКВС УСРР. З 16.03.1936 — нач. ОСВ УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — нач. ОСВ УДБ НКВС УРСР. З 26.07.1937 — нач. Краматорського міськвідділу НКВС. 17.05.1938 — відкликаний до НКВС СРСР. Подальша доля невідома.

Лейтенант державної безпеки (09.01.1936). Член ВКП(б) з 1925 (перебував у РСДРП(б) у 1917-1921, виключений «за міщанство»).

90. УШАКОВ (УШИМИРСЬКИЙ) ЗИНОВІЙ МАРКОВИЧ

Народився 1895 у м. Хабне Київської губ., єврей.

Працював у СОУ ОГПУ УСРР. З 1931 — співробітник ОВ ОГПУ СРСР. До 01.1933 — пом. нач. 5-го відділення ОВ ОГПУ СРСР. У 01.1933 — відряджений до ГПУ УСРР. До 23.03.1934 — нач. ОВ Донецького облвідділу ГПУ. З 23.03.1934 — співробітник ПП ОГПУ по Нижньоволзькому краю. З 11.03.1934 — співробітник УНКВС по Саратовському краю. З 09.02.1935 — заст. нач. ОВ УДБ НКВС Білоруської РСР. З 28.01.1937 — пом. нач. ОВ ГУДБ НКВС СРСР.

Капітан державної безпеки (23.03.1936). Майор державної безпеки (1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (22.07.1937). Член ВКП(б) з 1930.

Заарештований 05.09.1938. Засуджений на смерть 04.02.1940. Розстріляний 1940.

91. ФІШЕР ЙОСИП БОРИСОВИЧ

Народився 1896 р. у м. Тростянці Вінницької обл. у родині дрібного торгівця, єврей. Закінчив 1906 два класи єврейського училища.

З 07.1909 — хлопчик на лісовому складі у с. Томашполь Ямпольського пов. Подільської губ. З 10.1915 — рядовий 52-го Волинського піхотного полку. З 12.1917 — червоногвардієць в Одесі. З 03.1918 — службовець на лісовому складі. З 02.1919 — співробітник розвідки ОВ Одеської губчека. З 04.1919 — курсант дев’ятих піхотних курсів РСЧА. З 02.1920 — уповн. штабу 14-ї армії та комісії по вилученню зброї у Одесі та Кременчуці. З 06.1920 — уповн. Подільської губчека. З 02.1921 — уповн. прикордонної дільниці у Могилеві-Подільському. З 10.1923 — уповн. та нач. прикордонної дільниці у Кам’янці-Подільському. З 07.1924 — уповн. Вінницькою губвідділу ГПУ. З 12.1926 — уповн. Київського окрвідділу ГПУ. З 01.1930 — старший уповн. Одеського оперсектора ГПУ. З 07.1931 — пом. нач. ОВ Артемівського окрвідділу ГПУ. З 12.1931 — старший уповн. ГПУ УСРР. До 1933 — нач. ОСВ Донецького облвідділу ГПУ. До 17.05.1934 — нач. 8-го відділення ОВ ГПУ УСРР. До 05.06.1934 — нач. 7-го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 05.06.1934 — нач. 3-го відділення ОВ ГПУ УСРР. З 15.07.1934 — нач. 3-го відділення ОВ УДБ НКВС УСРР. З 1936 — нач. 10-го відділення ЕКВ УДБ НКВС УСРР. З 03.01.1937 — нач. КРВ УДБ УНКВС Вінницької обл. З 15.08.1937 — нач. УДБ УНКВС Харківської обл. З 01.10.1937 — нач. УНКВС Миколаївської обл. З 03.03.1938 — у розпорядженні НКВС СРСР. З 06.1938 — заст. нач. будівництва № 302 у Молотовську. З 23.10.1938 — заст. нач. управління Вятських таборів НКВС. З 07.1939 — пенсіонер в Одесі. З 10.1939 — нач. житлокомунвідділу Управління Чорноморського морського пароплавства. З 01.1940 — ревізор управління наркомату юстиції УРСР по Одеській обл. З 04.1941 — зав. юридичною консультацією в Одесі. З 07.1941 — заст. нач. ОВ Єйської військово­морської бази. З 07.1942 — заст. нач. ОВ НКВС армії на Калінінському фронті. З 04.03.1943 — заст. нач. ОВ НКВС 2-го штурмового авіакорпусу. З 04.1943 — заст. нач. відділу «СМЕРШ» армії. З 07.1943 — нач. спецчастини Наркомату кольорових металів СРСР. З 10.1944 — нач. спецчастини Наркомату будівельних матеріалів СРСР. З 07.1945 — нач. таємно­мобілізаційного відділу Укрконсервтресту у Одесі. З 02.1948 — зав. юридичною консультацією в Одесі. У 1949 — закінчив Одеську юридичну школу. У 1952 — закінчив юридичний факультет Одеського ун-ту. З 10.1950 — адвокат юридичної консультації в Одесі.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки (17.11. 1937). Підполковник державної безпеки (11.02.1943). Член ВКП(б) з 05.1925 (виключений із партії у 1958, перебував у ВКП(б) у 1920-1921 — виключений за сварку).

92. ФРИНОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ

Народився 1898 у м. Наровчат Пензенської губ. у родині вчителя. 1915 виключений із духовної семінарії. 1916 дезертирував із армії.

У лютому 1917 — рядовий Пензенського гарнізону, брав участь у вбивстві генерала Бема та переховувався у Москві. У жовтні 1917 був поранений при штурмі Кремля. З 1918 до 06.1919 — командир ескадрону на Східному фронті. З 06.1919 працював у профспілках. З 08.1919 працював в ОВ Московської ЧК. З 01.1920 працював у ОВ Південно-Західного фронту, Української Червоної Галицької армії, 1-ї Кінної Армії. З 1921 — нач. оперативного відділу ОВ ВУЧК. З 1922 — секретар повпреда ГПУ по Правобережній Україні. З 1923 — у ПП ГПУ по Південносхідній Росії — ПП ОГПУ по Північнокавказькому краю. 1925 закінчив ленінські крайові курси у Залізногорську. З 1925 — нач. Чорноморського окрвідділу ОГПУ. 1927 закінчив курси удосконалення вищого комскладу при військовій академії ім. Фрунзе. 1928 — пом. нач. ОВ Московського ВО. З 09.1928 — командир-комісар окремої дивізії особливого призначення ім. Дзержинського. З 1930 — голова ГПУ Азербайджану. З 04.1933 — нач. ГУПВО НКВС СРСР. З 16.10.1936 — заст. наркома внутрішніх справ СРСР та нач. ГУПВО НКВС СРСР. З 15.04.1937 — перший заст. наркома внутрішніх справ СРСР та нач. ГУДБ НКВС СРСР. З 08.09.1938 — нарком військово­морського флоту СРСР. Комкор (29.11.1935). Командарм 1-го рангу (14.09.1938). Нагороджений орденом Леніна (14.02.1936), Червоної Зірки (22.07.1937), трьома орденами Червоного Прапора, орденом Червоного Прапора ЗРФСР, двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ. Член ВКП(б) з 1918. Депутат Верховної Ради СРСР. Заарештований 06.04.1939. Засуджений на смерть. 04.03.1940. Розстріляний 08.03.1940.

93. ХАТЕНЕВЕР АРОН МЕЄРОВИЧ

Народився 16.03.1905 у м. Мінську, єврей. Закінчив правовий відділ Ін­ту права та господарства Білоруського ун-ту. З 1919 працював у с. Довнати Мінського пов. З 1920 — кур’єр на Західному фронті. З 1921 — чорнороб та конторник заводу «Енергія» у Мінську, кур’єр та письмоводитель Білоруської ЧК. З 1922 — нач. фельдвідділення Білоруського ГПУ. З 1923 — пом. уповн. Слуцького прикордонного загону. З 1924 — пом. уповн. ПП ОГПУ по Західному краю. З 1926 — нач. ІНФВ Мозирського окрвідділу ГПУ. З 1927 — уповн. «ИРО» ГПУ БРСР. З 1929 — уповн. СВ ГПУ БРСР. З 1929 — пом. нач. відділення СВ ПП ОГПУ по Західному краю. З 1931 — нач. відділення СПВ ПП ОГПУ по Західному краю. З 1933 — нач. Бежецького міськвідділу ГПУ. З 29.08.1934 — пом. нач. СПВ УДБ УНКВС по Воронезькій обл. З 17.11.1935 — заст. нач. СПВ УДБ УНКВС по Воронезькій обл. З 28.03.1937 — нач. відділення СПВ ГУДБ НКВС СРСР. З 20.08.1937 — член бригади ГУДБ НКВС СРСР у Києві. З 08.1937 — т. в. о. пом. нач. СПВ УДБ НКВС УРСР. З 10.1937 — повернувся до виконання обов’язків нач. відділення СПВ ГУДБ НКВС СРСР. З 07.12.1937 — нач. СПВ УДБ НКВС УРСР. З 1938 — нач. СПВ УДБ та т. в. о. заст. наркомвнусправ УРСР. З 09.05.1938 — пом. нач. УНКВС по Ленінградській обл. З 31.07.1938 — заст. нач. УНКВС по Ленінградській обл.

Старший лейтенант державної безпеки (03.03.1936), капітан державної безпеки (06.1937), майор державної безпеки (11.1937). Нагороджений орденом Червоної Зірки (22.07.1937) та золотим годинником від ВУЦВК (19.12.1937). Член ВКП(б) з 1926. Заарештований 17.11.1938. Засуджений на смерть 21.05.1940. Розстріляний 1940.

94. ХОЗЕ ЯКІВ САМІЙЛОВИЧ

Народився 18.04.1898 у м. Голинка Августовського пов. Сувалковської губ. у родині орендаря маєтку та готелю, єврей. 1916-1917 — робітник тютюнової фабрики. 1917 — достроково, як студент, мобілізований. Доброволець Студентського батальйону, Царицин. 1918 — робітник миловареного заводу. 1918 — прикажчик сільськогосподарчого кооперативу. 1919-1920 — секретар народного суду 5-ї ділянки, Харків. 1921-1922 — секретар Харківського губревтрибуналу. 1922-1923 — контролер Наркомату РСМ УСРР. З 06.09.1923 — уповн. СВ Харківського губвідділу ГПУ. З 01.10.1923 — пом. уповн. СВ ГПУ УСРР. З 25.01.1924 — пом. уповн. ЕКУ ГПУ УСРР. З 01.09.1924 — пом. уповн. СВ ГПУ УСРР. З 01.02.1928 — уповн. 2-го відділку СВ ГПУ УСРР. З 22.05.1930 — старший уповн. СВ ГПУ УСРР. З 05.04.1931 — оперуповн. 1-го відділку СПВ ГПУ УСРР. З 12.11.1931 — пом. нач. СПВ Дніпропетровського оперсектора. З 27.02.1932 — пом. нач. СПВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 28.10.1933 — нач. 2го відділку ТВ ГПУ УСРР. З 11.07.1934 — нач. СВ ТВ УДБ НКВС УСРР. 29.12.1934 — відряджений до НКВС СРСР. З 10.01.1935 — т. в. о. нач. СПВ УДБ УНКВС Кіровського краю. З 06.04.1935 — заступник начальника СПВ УДБ УНКВС Кіровського краю. 07.11.1936 — відряджений до відділу кадрів НКВС СРСР. Подальша доля невідома.

Старший лейтенант державної безпеки (07.04.1936). Нагороджений орденом Знак Пошани (22.07.1937). Кандидат у члени ВКП(б) з 1932.

95. ЦИКЛІС САВЕЛІЙ МИХАЙЛОВИЧ

Народився 1888 у м. Біла Церква Київської губ. у родині службовця, українець (батько — єврей). Закінчив фабрич­ну школу, промислове училище у Лодзі, перший курс Київського політехнічного технікуму. До 1914 — студент Варшавського політехнічного технікуму. За участь у студентських заворушеннях 1911-1912 двічі заарештовувався.

З 1914 — доброволець 2-го запасного саперного батальйону. У 1914-1917 — молодший унтер­офіцер, прапорщик (1916), підпоручик (17.12.1916) 36-ї саперної роти на Румунському фронті. Нагороджений царськими орденами Анни 4-го ступеня (07.08.1916), Анни 3-го ступеня (16.10.1916), Станіслава 3-го ступеня (07.08.1916). До 05.1917 — голова полкового та дивізійного комітету на Румунському фронті. З 05.1917 перебував на лікуванні. З 11.1917 — червоноармієць 3-го революційного партизанського загону у Курську. З 1918 — слідчий Саратовської губчека. З 01.1919 — голова Контрольної комісії Харківської губчека. До 25.06.1919 — член малої колегії, зав. СОВ та заст. голови Харківської губчека. З 07.1919 — служив у РСЧА у 51-й дивізії та 1-ї Кінній Армії (нач. відділу зв’язку, політкомісар штабу групи військ Сумського напрямку, нач. штабу бригади, зав. політвідділом). З 13.01.1921 — член Колегії Харківської губчека. З 1921 — пом. нач. ЕКУ ВУЧК. З 1922 — нач. Чернігівського губвідділу ГПУ. З 1923 — нач. ДТВ ОГПУ Південно-Західної залізниці. З 1929 — нач. Житомирського окрвідділу ГПУ. З 1930 — нач. відділу ЕКУ ГПУ УСРР. До 10.10.1931 — нач. АВ, перший заст. нач. АОУ ГПУ УСРР. З 10.10.1931 — заст. нач. відділу кадрів ГПУ УСРР. З 01.1932 — нач. відділу кадрів ГПУ УСРР. З 09.02.1932 — нач. відділу кадрів ГПУ УСРР і член колегії ГПУ УСРР. З 17.08.1933 — нач. ТВ ГПУ УСРР і нач. ДТВ ОГПУ Південних залізниць. З 20.08.1934 — нач. АГУ НКВС УСРР. 08.08.1937 — усунутий з посади. З 1937 — нач. АВ Івдельського табору НКВС СРСР. Майор державної безпеки (1935). Нагороджений двома Знаками почесного працівника ВЧК — ГПУ (1922, 1932). Член ВКП(б) з 03.1918 (у 1911-1917 — меншовик), виключений 13.07.1937. Заарештований 25.04.1938. Засуджений на смерть 28.08.1938 за статтями 58-1«б», 58-8, 58-11 КК РРФСР. Розстріляний. Посмертно реабілітований 23.05.1956.

96. ЧЕРДАК МОЙСЕЙ ГРИГОРОВИЧ

Народився 1900 у м. Одесі у родині службовця, єврей, освіта незакінчена вища — інженерна.

1930 — 05.04.1931 — нач. ЕКО Донецького оперсектора ГПУ. 04.1931 — 27.02.1932 — нач. СПО Київського оперсектора ГПУ. 27.02.1932 — 02.1934 — нач. СПО Київського облвідділу ГПУ. 1934 — 10.07.1934 — заст. нач. Київського облвідділу ГПУ. 10.07.1934 — 1935 — заст. нач. УНКВС Київської обл. 1935 — 19.05.1937 — заст. нач. УНКВС Одеської обл. 19.05.1937 — 20.07.1937 — нач. КРВ УДБ НКВС УРСР. 20.07.1937 — 27.07.1937 — у розпорядженні НКВС УРСР. 27.07.1937 — 31.08.1937 — у розпорядженні НКВС СРСР. 31.08.1937 — 14.02.1938 — нач. ДТВ ГУДБ НКВС залізниці Кагановича. 14.02.1938 — 21.04.1938 — у розпорядженні НКВС СРСР. 21.04.1938 — 1938 — нач. будівельного відділу ГУЛАГу НКВС СРСР. 1938 — пом. нач. ГУШОСДОР НКВС СРСР та нач. УШОСТРОЙЛАГу НКВС СРСР. 19.10.1938 — звільнений із органів НКВС. 1957 — нач. планового відділу «Головекскаватор» Міністерства будівельного та дорожнього машинобудування СРСР, Москва.

Майор державної безпеки (1935). Старший лейтенант запасу. Член ВКП(б) з 1919.

97. ЧЕРНОВ ЛЕОНТІЙ ОНИСИМОВИЧ

Народився 1897 у Катеринославі у родині шапкаря, єврей. Закінчив у 1910 однокласне приватне училище у Катеринославі.

1910-1915 — працював у Катеринославі. З 04.1917 — рядовий царської армії на Західному фронті. З 04.1919 — червоноармієць, комендант польового штабу, нач. розвідки кавполку РСЧА. З 11.1921 — співробітник для доручень, пом. уповн., уповн. Катеринославської губчека — Катеринославського губвідділу ГПУ. З 02.1923 — пом. нач. відділення, уповн. і пом. уповн. Подільського губвідділу ГПУ, Вінниця. З 09.1924 — пом. уповн., уповн. Тульчинського окрвідділу ГПУ. З 08.1928 — уповн. Волинського окрвідділу ГПУ, Житомир. З 04.1930 — ст. уповн. Вінницького оперсектора ГПУ. З 04.1931 — оперуповн. ГПУ УСРР, Харків. До 10.07.1934 — нач. 4-го відділення (охорона уряду та членів політбюро ЦК КП(б)У) оперативного відділу ГПУ УСРР. З 11.07.1934 — нач. 4-го відділення оперативного відділу УДБ НКВС УСРР. З 01.1937 — заст. нач. відділу охорони УДБ НКВС УРСР. З 15.08.1937 — нач. ОВ УДБ УНКВС Харківської обл.

Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Нагороджений Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (28.03.1934). Нагороджений почесною грамотою та цінним подарунком від ЦВК УСРР (19.12.1937). Член ВКП(б) з 05.1937 (виключений із кандидатів у члени ВКП(б)У 1921 за неучасть у суботнику).

Заарештований 31.07.1938. Засуджений на смерть 02.10.1938. Розстріляний.

98. ШАПІРО ІСААК АНАНІЙОВИЧ

Народився 12.12.1898 у м. Олександрія Катерино­славської губ. у родині кустарякравця, єврей. 1910 закінчив два класи міського училища в Олександрії (за іншими даними — чотири класи).

1911—1913 — працював у мануфактурному магазині. З 08.1915 — паяльщик на гранатному заводі. З 12.1916 — рядовий 46-го та 48-го запасних полків, Одеса. З 02.1917 — рядовий 14-го стрілецького полку 4-ї Залізної дивізії на Румунському фронті. З 02.1918 — прикажчик мануфактурного магазину, Олександрія. З 01.1919 — безробітний та вантажник на залізниці, Олександрія. З 05.1919 — боєць Олександрійського загону по боротьбі з бандитизмом. З 01.1920 — зав. таємно-інформаційним відділом Українського відділення телеграфного агентства, Олександрія. З 01.1921 — хронікер газети «К труду», Катеринослав. З 07.1921 — бюлетеніст та співробітник КРВ Катеринославської губчека. З 01.1922 — співробітник ІНФВ Катеринославської губчека. З 1922 — пом. уповн. по боротьбі з бандитизмом Нікопольського ПБ. З 01.1923 — співробітник Криворізького окрвідділу ГПУ. З 12.1923 — уповн. ГПУ по Нікопольському, Шолоховському та Апостольському районам, Криворізький окрвідділ ГПУ. З 08.1925 — пом. уповн. Криворізького окрвідділу ГПУ. З 07.1926 — уповн. та старший уповн. Сталінського окрвідділу ГПУ. З 08.1930 — старший уповн. ЕКВ Київського оперсектора ГПУ. З 12.1931 — пом. нач. ЕКВ Дніпропетровського облвідділу ГПУ. З 07.1934 — пом. нач. ЕКВ УДБ УНКВС Дніпропетровської обл. З 02.1935 — нач. ЕКВ УДБ УНКВС Київської обл. З 03.1936 — нач. Краматорського міськвідділу НКВС. З 08.1936 — заст. нач. ЕКВ УДБ УНКВС Донецької обл. З 12.1936 — нач. Ворошиловградського міськвідділу НКВС. З 23.12.1937 — нач. КРВ УДБ УНКВС Харківської обл. З 07.03.1938 — пом. нач. КРВ УДБ НКВС УРСР. З 27.03.1938 — заст. нач. УНКВС Київської обл. З 04.1938 — т. в. о. нач. УНКВС Київської обл. З 20.05.1938 — пом. наркомвнусправа УРСР по відділах, що не входять до УДБ НКВС УРСР. З 06.1938 — заст. наркомвнусправа УРСР по відділах, що не входять до УДБ НКВС УРСР. З 01.1939 — нач. «Укршляхбудтреста» та будівництва № 257 ГУШОСДОР НКВС УРСР, Київ. З 05.03.1939 — пенсіонер. З 10.1939 — заст. керуючого трестом «Укрмеблі». З 26 06.1941 — начальник ОВ НКВС 30-го району авіабазування Південного та Південно-Західних фронтів. З 06.1942 — начальник 4-го відділення ОВ НКВС Воронезького фронту. З 09.1942 — заст. нач. та т. в. о. нач. 24го Тацинського танкового корпусу, Сталінградський фронт. З 06.1943 — нач. відділу «СМЕРШ» 7-го ВАД 2-го Укрфронту. З 12.1943 — нач. відділення «СМЕРШ» 2-го Укрфронту. З 12.1945 — нач. АГВ КРВ Смоленського військового округу. З 06.1946 — відряджений до КРВ Київського ВО. З 04.1947 — керуючий республіканською конторою «Радгоспбудматеріали». З 07.1950 — керуючий трестом «Укрсільліспром». З 05.1953 — нач. ГОСПВ Міністерства сільського господарства УРСР. З 01.1954 — нач. відділу матеріальних фондів Головного будуправління Міністерства сільського господарства УРСР. З 1954 — нач. ГОСПВ Міністерства радгоспів УРСР. З 1957 — нач. відділу постачання та збуту «Ефірмасло». З 10.1959 — нач. відділу постачання ГУ племрадгоспів Міністерства сільського господарства УРСР. Старший лейтенант державної безпеки (08.01.1936). Капітан державної безпеки (20.05.1938). Підполковник. Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни 1-го ступеня, чотирма медалями, Знаком почесного працівника ВЧК — ГПУ (1933).

Член КПРС з 1931 до 23.08.1958 (виключений «за огульний підхід до розглядання справ судовою трійкою»).

99. ШАРОВ (ШАВЕР) МИКОЛА ДАВИДОВИЧ

Народився 25.04.1897 у м. СанктПетербурзі у родині кравця, єврей. Закінчив три класи міського училища.

У 1911-1914 — хлопчик у слюсарній майстерні. У 1914-1916 — учень та пом. майстра в арматурній майстерні. 1916 мобілізований до армії, звільнений через стан здоров’я. У 1916-1917 — робітник арматурного заводу. У 1918 — заст. зав. губернською народною освітою та заст. коменданта укріпрайону у Тюмені, член колегії комісарів ревохорони 1го міського р­ну Петрограда. У 1918-1919 — комендант ревохорони Московського р­ну Петрограда. З 03.1919 воював на Південному фронті, голова Ялтинської повітової ЧК, співробітник Південної групи військ, підпільник у Єлисаветграді. З 1920 — уповн. Одеської губчека. З 05.1920 — нач. СОЧ та заст. голови Миколаївської губчека. З 10.10.1921 — нач. СОЧ та заст. голови Волинської губчека. З 08.02.1922 — нач. СОЧ та заст. голови Катеринославського губвідділу ГПУ. З 13.10.1923 — нач. ТВ ЕКУ ГПУ РСФРР. З 13.12.1923 — у розпорядженні повпреда ОГПУ по Ленінградському ВО. З 18.12.1923 — нач. 1го спецвідділу КРВ повпреда ОГПУ по ЛВО. З 06.03.1924 — пом. нач. КРВ повпреда ОГПУ по ЛВО. З 25.06.1925 — заст. нач. КРВ повпреда ОГПУ по ЛВО. З 09.04.1926 — т. в. о. нач. КРВ та т. в. о. прикордонної охорони повпреда ОГПУ ЛВО. З 21.07.1926 — т. в. о. нач. ОВ та заст. нач. КРВ повпреда ОГПУ по ЛВО. З 23.01.1930 — нач. КРВ та Управління прикордонної охорони повпреда ОГПУ ЛВО. З 20.04. (22.05). 1932 — заст. повпреда ОГПУ по Білоруському ВО. З 31.07.1934 — заст. наркома внутрішніх справ Білоруської РСР. З 31.03.1935 — нач. УНКВС по Київській обл. З 29.12.1937 — відкликаний до НКВС СРСР. З 10.01.1938 — нач. УНКВС по Сталінградській обл. Старший майор державної безпеки (29.11.1936). Нагороджений орденами Червоного Прапора (23.02.1923) та Червоної Зірки (19.12.1937), двома Знаками почесного пра­цівника ВЧК — ГПУ (20.01.1930, 20.12.1932). Член ВКП(б) з 05.1917. Заарештований 27.09.1938. Засуджений на смерть 22.02.1939. Розстріляний 22.02.1939.