«Співай, дядьку, вона довга»

Дякувати Богові, живу на світі 68-й рік. Різне було на моєму віку — і добре, і погане. Та, попри все, люблю співати, навіть тоді, коли вити хочеться. У школі співав у самодіяльному хорі. В армії — в ансамблі.

Відтоді запам’яталася мені пісня, де були такі слова:

«Наш паровоз вперед летит,
В комуне остановка.
Иного нет у нас пути,
В руках у нас винтовка».

Закінчивши школу, подався на Донбас видобувати вугілля для того «паровоза» і «вінтовкі». Працював непогано. У бригаді Героя соціалістичної праці В.Ципляка. Щороку наша бригада видобувала по кілька мільйонів тонн вугілля. Отож і для «паровоза» не бракувало, і для «вінтовок» — куди не глянь «калаші» (АК) тепер стріляють. Тоді ж почув: «Партия торжественно заявляет — нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме». А черговий московський «вождь» Микита Хрущов навіть якось заявив: комунізм вже на обрії. І ми в це повірили, забувши, що до обрія скільки не йди, він все віддаляється. Так і ноги заболять. Та ми вірили і вперто йшли, як караван у пустелі. Доганяли Америку з надоїв молока та виробництва м’яса. І догнали! Що з того, що черги за молоком стояли, як до мавзолею Леніна? А щоб будівники комунізму міцнішими і здоровішими росли, не раз і не два підгодовували їх, як не лободою, то горохово-кукурудзяним хлібом. Певно, щоб «пари» для паровоза більше було.

Змінивши лисого «вождя» на бровастого, в орденах, почали будувати соціалізм «с человеческим лицом». Бо виявилося, що досі у того соціалізму «лицо» було нелюдське?

Новий московський «вождь», що прийшов на зміну кремлівським дідам-маразматикам, вирішив усе, що ми набудували, «перестроить». Щоб видніше було перебудовувати, включили «прожектор перестройки». І закипіла робота. Щоб трішки будівники комунізму протверезіли — повирубали виноградники. Та чи то «прожектор перестройки» нас осліпив, чи то захопилися ми тою «перебудовою», та рухнуло все, що набудували за 70 з гаком років. Декого накрило. Спритніші викарабкалися з-під руїн, подалися у бізнес і повернули той «паровоз» на 180 градусів. На всіх парах, кожен в «незалежному вагоні» (так зручніше) — прямісінько в дикий капіталізм. А капіталізм — це гроші, капітали. Де їх взяти? На дереві «бакси» не ростуть. На дорозі не валяються. Тож згадали партійно-комсомольські «будулаї» про «експропріацію», якої їх навчив Ленін. З маузерами від хати до хати не пішли, проте, довго не роздумуючи, пограбували народ через потом і кров’ю зароблені заощадження. І розпродали все, що лишень можна було розпродати, аби «семимильными шагами», як колись до комунізму, податися в Європу. Та щось нам не таланить з тією Європою. Бо вів Кучма нас у Європу, а привів пробачте... (в рифму). Певно, Європа нас боїться. А ще більше її бояться наші «будулаї». Тому й лякають нас як не Євросоюзом, то НАТО, хоч свої капітали в європейських банках зберігають. (Певно, так безпечніше.) Свої ж дупи возять у «тачках», виготовлених у країнах НАТО. Дурять нас, людоньки, як останніх лохів! Навчилися у своїх попередників, які нам комунізм обіцяли і так само НАТО залякували. Бо всі вони «пташки» з одного гнізда — КПРС.

Особливо стараються вони перед виборами. Яких тільки лозунгів, обіцянок і біг-бордів не побачиш і не почуєш у ці дні!

«Помаранчеві» закликали: «Не зрадь Україну!» Я теж за те. Та, на жаль, дехто з них за «порфель» готовий не тільки Україну, а й рідну маму продати. «Червоні» вже не закликають — «отнять і подєліть».

Та спробуй щось у тих олігархів «отнять», з якими комуністи тепер в одній команді (коаліції)!

Ті, що з червоним серцем на прапорах, перед минулими виборами заявляли: «Весна прийде!» Звісно, прийде. Та лишень для тих, хто до неї доживе. А ще вони запевняли: «Справедливість є! За неї варто поборотися!» А на дідька лисого боротися, якщо вона є?! У нас і так «вся жизнь в борьбе». За виживання.

Та всіх обіцяльників перевершили нововладці. Ну, хто ж міг встояти перед їхнім біг-бордом: «Покращення нашого життя вже сьогодні?!» Це вам не якесь там «весна прийде!» Питання лишень у тому, кого вони мали на увазі, коли казали «наше життя»? Мабуть, себе. Спробую пояснити, чому я так думаю. Отже, після виборів минуло вже десять місяців. Після тривалої «тусовки» у Верховній Раді «біло-голубі» з червоними і рожевими вже півроку при владі. А де ж «покращення нашого життя вже сьогодні»?

Не заперечую — кількість мільйонерів (особливо в нашому регіоні) зростає стахановськими темпами. Але хай мені хтось спробує заперечити, що ще швидше зростає кількість жебраків.

Що ж потрібно для «покращення нашого життя вже сьогодні”? І першокласник вам відповість, що гідні зарплати! Написом на біг-борді ситий не будеш. «Де слова масні, там пироги пісні».

«Неоправданое повышение зарплат — преступление перед гражданами» — це з виступу Азарова («Итоги недели», №5 (79). Ох, і лохи українці!!! Їх ощасливили підвищенням тарифів на комунальні послуги в 2 — 3 рази, на проїзд у залізничному транспорті, підвищенням податку, зростанням цін на продукти і медикаменти, а вони ніяк не хочуть зрозуміти, що «необоснованое повышение зарплат — преступление перед гражданами». А ось ще одна цитата «господіна» Азарова з тієї ж таки газети: «Да, возможно, повышение зарплат в канун выборов оправдано политически — это подкупает избирателей».

Все зрозуміли?! Вони вже навіть не приховують, що думають про нас тільки перед виборами. А ми ще й ображаємося, коли одні називають нас біомасою, а інші — бидлом.

Насамкінець ще одна цитата. «Да, если бы конструктивная стабильная политика продолжалась лет пять, Украину было бы не узнать!» Ще один «господін» Я.Су­хий закликав нас трішки затягти паски і почекати. Почніть з себе «господа-товаріщі»!

О, як же все це нагадує оте «нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме»! Ви тільки трішечки потерпіть! «Співай, дядьку, пісня довга» — казали здавна українці на такі обіцянки. Ми ж віримо. Доки? Чи не час вже їм сказати, як М.Азаров з трибуни Верховної Ради: «Да пашлі ви!»

Петро Кравецький,
ветеран вуглекоп
(40 років стажу) м.Дімітров-7, Донецька область