Чорний мер з мотузком для киян

Заповідь І. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!

Якщо вірити словам Леоніда Черновецького, то: «він є хрещеним, регулярно відвідує найближчий православний храм і вважає, що його активна участь у богослужіннях «Посольства Божого» — не перешкода для перебування у православ’ї».

Але що ж відбувається на нашій православній землі? Чи то вже прийшов антихрист на нашу землю? Ось що з цього приводу пише глава юдейської громади Едуард Ходос: «Нагадаю, що з деякого часу портрет останнього Любавичівського ребе — Менахема Мендела Шнеєрсона — «прикрашає» не тільки американський долар, а й, як я вже писав, громадський транспорт в українських містах. Звісно, не як лідер юдо-нацистів, а (не падайте!) як Мошіах — «месія»! Гасла, що супроводжують зображення «месії» на тих плакатах, говорять самі за себе: «Мошіах уже в дорозі! Готуйтеся до його приходу!».

Що ж відбувається? Тоді як православні очікують другого пришестя Месії Христа, йде агресивно-нав’язлива пропаганда іншого, хабадського, «месії» — антипода Христа. Давайте з’ясуємо, хто стоїть за цим образом, протилежним Христу: «анти» у перекладі з грецької означає «проти». Звідси логічно випливає, що йдеться про антихриста. Отже, в християнській (!) Україні масується пришестя антихриста, а християни з тим примирилися, абсолютно не замислюючись, що відбувається.

Як могло трапитися, що образ заокеанського антихриста, чужого «месії», що благословляв людей диявольським папірцем, почав безперешкодно пропагуватися на християнській землі, у колисці православ’я — Україні?! Про це Едуард Ходос писав 2001 року в книзі «Еврейский синдром-2»:

«Як бачите, я відкрито попереджав про страшну небезпеку, що нависла над Київською Руссю, але ніхто не хотів голосно й виразно відповісти на запитання, що ж відбувається, а тим більше розібратися, як могло таке трапитися! Усі забули, що мовчанням зраджують Бога. А в цей час у ворожому стані йшла без-устанна підготовка до «приходу Мошіаха». І настав день, коли ту звістку — «Мошіах уже в дорозі! Готуйтеся до його приходу!» — змінила констатація факту — «Мошіах уже тут! Треба тільки розкрити очі й побачити це». ВСЮ РОБОТУ ЗАКІНЧЕНО.

Ось про це рапортують хабадські біси, глумливо виголошуючи: «Після завершення нашої роботи під час вигнання увесь світ горить вогнем святості. Божественним вогнем». Із цим важко сперечатися. Світ справді горить вогнем, але немає в ньому святості. Це не Божественний вогонь. Це вогонь ритуальної світової війни, в якому, зрештою, згоримо всі ми на виконання «пророцтв» хабадських сатаністів. Згоримо, якщо й надалі мовчатимемо, якщо не покаємося перед Господом у своєму зрадництві.

Але поки що народ глухий і сліпий. І як прогледів він «прихід Мошіаха», точно так само не помітив чорної мітки, що її одержала Київська Русь: над Києвом, матір’ю міст руських, піднісся Чорний ангел! Треба тільки розкрити очі й побачити це» («Еврейский фашизм, или Хабад — дорога в ад», 2005 г.). А вслід за Чорним ангелом прийшов чорно-шкірий біс і посадив свого ставленика керувати християнським Києвом. Чому ж Едуард Ходос не пише, а кричить про це?

Тут необхідно знову згадати про корінні відмінності секти Хабад від іншого єврейського релігійного світу. Якщо стосунок останнього до Христа виражається винятково в невизнанні його як Сина Божого й Месії, то хабадники лютою ненавистю ненавидять Його як... головного конкурента хабадського «месії», яким вони вважають «царя Мошіаха» Менахема Мендела Шнеєрсона. Для хазерів (мешканців третьої Хазарії, якою, на думку Е.Ходоса, є сьогодні Україна) вони підготували особливу «заміну» Христа-Спасителя — і як «месії» підсунули чорношкірого біса, що кривляється в образі «сина Божого» перед зомбованими христовід-ступниками.

Ось лише кілька штрихів до портрета новоявленого, прости Господи, «сина Божого«: «Сандей споконвічно будував свою організацію не як церкву, а як бізнес-структуру, взявши за зразок мережевий маркетинг. Кожний, не тільки лідер, а й рядовий член церкви, зобов’язаний побудувати піраміду, тобто набрати 12 осіб, а ті, своєю чергою, ще по 12, і там це питання порятунку. Йде постійна маніпуляція й тиск на людей — якщо не набереш 12, то Бог тебе не почує. Щоб бути в «Посольстві Божому», не важливо мати духовні якості, а важливо набрати щонайбільше людей. Сама людина в ПБ («Посольстві Божому») не має ніякої цінності, тут потрібна юрба, якою можна управляти. Головну увагу там зосереджено не на Ісусі, а на Сандеї, на бізнесі, політиці й інших матеріальних цінностях. Сьогодні ПБ, як жодна інша організація, отруює масу людей, даючи неправильне уявлення про Бога і Його мету. У ПБ людям розповідають казки про те, що коли вони платитимуть десятину й пожертвування, сліпо й тупо виконуватимуть те, що їм говорить пастор і лідер, то Бог їх благословить і вони незабаром казково розбагатіють. Поки що розбагатів тільки Сандей. Коли в Сандея день народження, він святкує його на теплоході, з феєрверками на весь Київ і негритянськими танцями на островах, повз які пропливає теплохід» (Эдуард Ходос. «У края могилы, Или дикие хазарские пляски. Открытая книга Президенту Ук-раины». — Харьков. — 2006).

Тут потрібно зробити відступ і сказати про те, що Черновецький із Сандеєм так знахабніли, що вирішили, схоже, вже брати десятину з кожного киянина — під виглядом плати за комунальні послуги.

Заповідь II. Не роби собі подоби Бога.

СЕКТА «ПРАВЕКС»

Сектантські тоталітарні методи управління подружжя Черновецького-Айвазової успішно впроваджують в середовищі колективу Правекс-банку. Дружина мільйонера організовує щотижневі засідання співробітників банку, на яких особисто провадить агітацію і поширює релігійні бестселери від Аделаджі. Звичайно ж, не без його підручника з «християнської камасутри».

При прийомі на роботу перевага віддається хлопцям до 25 років. Вони психологічно більш вразливі, на них легко впливати і ними простіше маніпулювати. Співробітникам Правекс-банку в обов’язковому порядку наказують відвідувати збори «Посольства божого». Від цього залежить не тільки їхнє кар’єрне зростання, а й матеріальне благополуччя. Працівники банку, що потрапили в секту, вимушені платити «десятину» від свого заробітку. Що, до речі, Л. Черновецькому на руку. Адже половина доходів «Посольства» йде йому в кишеню. Це автоматично приводить до економії зарплати слу­жбов­цям.

А.Айвазова і Л.Черно­вецький також розробили низку «божественних» постулатів, які щодня і систематично вдовбуються в голови співробітників Правекс-банку. Кодекс «сім’ї Черновецьких» містить такі «заповіді».

Якщо людина багата (як Черновецький і його дружина), то — це «люди-напівбоги». Словом, «так хоче Бог», тому вони «природно» вищі за інших;

співробітник банку повинен, безперечно, підкорятися керівництву, бо знову-таки «так хоче Господь»;

робота і служіння в церкві повинні бути на першому місці — особистих проблем не існує.

Багато залучених у секту співробітників Правекс-банку не витримують такого релігійного пресингу, і в них попросту їде дах. Вони стороняться близьких, розривають стосунки з друзями, перетворюються на «шизоїдів». Стають все більше схожими на свого патрона-«месію».

Заповідь ІІІ. Не призивай Імення Господа, Бога твого даремно.

12 грудня гостем студії телепередачі «Епіцентр» на каналі «1+1» був київський мер Леонід Чер­новецький.

Олеся Олешко, тижневик «Фокус»: «Леонід Михайлович, все-таки про вашу реальну підтримку серед киян. Одне із соціологічних досліджень, які ви так любите, нещодавно було опубліковано на сайті УНІАН».

Леонід Черновецький: Почему я их так люблю?

Олеся Олешко: Показує досить невтішні для вас результати — 2,2%.

В’ячеслав Піховшек: Джерело?

Олеся Олешко: Інститут рефлексивних досліджень та спеціалізації.

Леонід Черновецький (говорить одночасно з гостем): Ой, Господи, невже є такий інститут?..

Заповідь IV. Пам’ятай день суботній, щоб святити його!

Рядки з біографії Л.Че­рновецького: «У суботу ввечері, коли молоді «багатії» на підтоптаних «фор­дах» шукають розваг з довгоногими красунями у нічних клубах, Леоніда Черновецького можна застати у робочому кабінеті за переглядом преси».

Заповідь V. Шануй свого батька та матір свою.

Дуже мало відомо про батьків Л. Черновецького. Зокрема, що його батько помер, коли ще Леонід Михайлович був дитиною, а його мати — Параска Гаврилівна Гончарова була юристом. Але є деякі згадки Леоніда Черновецького про своє дитинство. В юності він був тим, кого французи називають анфан терібль — жахлива дитина. «Я здивувався б, якби трапилася ще одна така доля, — каже він. — У школі отримував лише «3», жодної «4» в атестаті. Вчителі сахалися мене, а своїми вчинками я жахав цілий район — мене боялися всі. Я був типовим другорічником. Вечірню школу закінчив лише в дев’ятнадцять років».

Заповідь VI. Не вбивай!

Георгій Щокін «За кого ж голосувати», К., 2004 p.:

«... сидячи за кермом «Мерседеса», як повідомляло інтернет-видання Обком», Черновецький
2 листопада 2003 р. на смерть збив 20-річного хлопця з Полтавської області, але ніякого покарання не поніс. Більш того, за повідомленням того-таки інтернет-видання, 15 квітня 2003 р. «Мерседес», який належить концерну «Правекс», теж на смерть збив 11-річного хлопчика, а потім зник з місця злочину. Кажуть, в цьому «мерсі» їхала дружина Черновецького — Аліна Айвазова. Однак і цю справу в міліції «зам’яли», посилаючись на тиск «дуже впливових людей, які можуть помститися».

Дуже цікаво було б дізнатися, чому агенти секти «Посольство Боже» вже три роки працюють по тюр­мах України, формуючи закони кодованих карних злочинців.

Заповідь VII. Не чини перелюбу!

На жаль, а точніше — на щастя, чи зраджував коли-небудь Л. Черновецький свою дружину, невідомо. Але відомо, що «шлюбний контракт», укладений А. Айвазовою, приніс йому неоціненні, як кажуть тепер, «дивіденди» та дозволив збудувати кар’єру, про яку не мріють пересічні слюсарі (як відомо, Черновецький працював на той момент слюсарем).

Заповідь VIII. Не кради!

Це, мабуть, найулюбленіша заповідь Л.Чернове­цького, він, схоже, й уві сні марить тим, як ще обікрасти киян. Нижче наведено лише кілька способів, до яких вдався мер Києва, щоб привласнити собі трохи грошенят.

ТОРГІВЦІ ОЛІЄЮ: «ЄЛЕЙНЕ» ОБДУРЮВАННЯ

Щоб зрозуміти, як Л.Черновецький і його духовний «батько» С. Аделаджа заробляють гроші на наївних віруючих, наведемо такий приклад. Наприкінці 1999 року банкірові випадково дісталася цистерна оливкової олії. Парламентські вибори вже минули, тому товар вирішили всучити простодушним сектантам. Якщо під час виборчої кампанії «продуктовий набір виборця» дістався задарма (за голос), то в цьому випадку Леонід Михайлович і його нігерійський друг вирішили заробити. Оливкову олію було розфасовано в невеликі ємності. Зверху на пляшках тьопнули наклейку «єлейне масло». Мовляв, застосовувати для помазання від хвороб і пристріту. Звісно, ціна «чудодійної мазі» була набагато вищою, ніж природний продукт. Адепти «Посольства Божого» втричі дорожче купували підробку, обмазуючи себе «маслом» з голови до п’ят, вважаючи, що купили універсальний засіб від всіх хвороб. А Черновецький з Аделаджею в цей час підраховували прибуток. Напевно, ще й сміючись над обдуреними українськими «лохами».

СХЕМИ «БЕЗплатНОЇ ДОБРОДІЙНОСТІ»

До речі, пора розповіс­ти і про широко розрекламовану добродійність Леоніда Черновецького. Його дружина Аліна Айвазова — голова Всеукраїнського добродійного фон­ду «Соціальне партнерство» — часто в своїх інтерв’ю любить розповідати, скільки нещасних бомжів було нагодовано і врятовано від голодної смерті подружжям Черновецьких.

У Києві біля заводу «Вулкан» засновниками «Правексу» відкрито дармову їдальню «Стефанія». Там щодня годуються сотні сірих і вбогих. І все це завдяки нібито безплатній допомозі християн-мільйонерів Черновецьких. Не вірте! Пенсіонери і бомжі, які знаходять прожиток в їдальні, отримують допомогу не з кишені «раба Божого» Леоніда. Існує спеціальна бюджетна програма з соціальної допомоги малозабезпеченим і сиротам. Фонди «добродійника» Черновецького просто отримують державні кошти в рамках цієї програми. Особисто він на бомжів не витрачає жодної копійки!

Понад те, як розповіла журналістові «УК» одна з колишніх співробітниць їдальні «Стефанія», Л.Че­р­но­вецький навіть примудряється заробляти на державних грошах. Для цього застосовується схема так званого «подвійного» використання засобів, коли одні й ті ж продукти «купуються» двічі. Так, один з фондів Черновецького отримує продукти харчування для їдальні «Стефанія». Водночас інший фонд з цієї ж бюджетної програми отримує гроші на оплату вже отриманих товарів! Далі частина коштів привласнюють власники «Правексу», а іншу частину — легалізують через «Посольство Боже».

Як стало відомо «УК», тільки 2001 року таким чином сім’я банкірів привласнила і «легалізовувала» більш як 2 млрд грн! Потім ці гроші було пущено на виборчу кампанію Л.Черновецького й одного з «пасторів» «Посольства Божого» — Софію Жукотанську.

До речі, у «підгодованих» в їдальні людей наші «добродійники» часто вилучають паспорти, які потім використовують для реєстрації фіктивних фірм.

Довідка «УК». З метою збільшення оборотних коштів, за сприяння Л. Черновецького, Аделаджа придбав комплекс універсаму №14 в Дарницькому районі Києва. Нині також відкрито низку платних навчальних закладів — «Ісус Навін», школа послідовників Ісуса YWAM «Молодь з місією», «Домата» та ін. Окрім релігійної громади і добродійної організації «Благовіст», Аделаджа заснував видавництво «Фарес», комерційні підприємства «Простий» і «Скінія», Реабілітаційний центр «Любов». Частина їхнього прибутку (10%) йде на рахунок пастора і Черновецького.

«ВІДДАЙТЕ НАМ УСЕ!»

Черновецький і його африканський товариш можуть обдерти до останньої нитки віруючих своєї церкви. «УК» писала, як С.Аделаджа пропонував парафіянам «церкви» взяти кредит під заставу власного майна для будівництва «духовного центру».

Виявляється, взимку 2002 року Л.Чернове­ць­кий вже звертався з церковного «амвона» до сектантів з пропозицією продати свої квартири й інше дороге майно. А виручені гроші передати спеціально створеній комісії «Посольства Божого». Цікаво, що ці засоби, за словами самого банкіра, призначалися не для тих, хто має у них потребу, а для просування «потрібних» кандидатів у Верховну Раду. Всім, хто здав гроші, Л. Черновецький пообіцяв після виборів роздати нові комфортабельні квартири. Щоправда, апартаменти повинні були надати новообрані депутати. Наскільки відомо, 2002 року до ВР потрапив лише один «посол» — Черновецький. Всі інші пролетіли. Як, схоже, і ті, хто «пожертвував» власне майно.

Довідка «УК». Лідер «Посольства Божого» Сунканмі Сандей Аделаджа за 1993 — 2006 рр. створив могутнє політико-релігійне харизматичне об’єднання. Підконтрольні йому структури діють у Львівській, Хмельницькій, Харківській, Миколаївській, Волинській, Запорізькій, Вінницькій, Чернівецькій, Одеській, Черкаській і Сумській областях. Для фінансового забезпечення своїх організацій Аделаджа використовує пожертви віруючих, які віддають йому під психологічним впливом своє майно і квартири. Внаслідок цього в різні державні інстанції приходили і приходять численні скарги громадян, чиї діти і родичі постраждали від неправомірних дій іноземця.

Звісно, від підвищення тарифів на комунальні послуги мер Києва також копієчку отримує. Адже ми платимо Київенергохолдингу — структурі, яка належить на 39%, як кажуть опоненти Черновецького, офшорам. Чому не опублікувати, хто є власник Київенергохолдингу? Якщо ні, то давайте проведемо тендер. «А якщо цього не виходить, то виходить, що бідні діляться з багатими, якщо опоненти кажуть, що Київенергохолдинг опосередковано належить Черновецькому і його політичним союзникам», — запитав Єгор Чечеринда (телеканал «Студія 1+1, в ефірі телепередачі «Епіцентр», 12 грудня). На що нинішній мер Києва відповів: «Всё нормально. Все власники нормальны. Сначала, правда, из СБУ был ответ секретный о том, что не очень нормально его лоббировал Омельченко вместе с одним из депутатов. Потом, когда я сказал, вы что делаете? Я ж не могу секреты рассказывать по телевидению. Я публичный человек. Дайте мне ответ такой, чтобы я мог всё то, что вы мне изложили, рассказать на телевидении. Ответ поступил следующий: всё очень хорошо».

Обкрадав Черновецький не тільки людей, а й державу, не платячи податки, а потім спокійно про це розповідав журналістам: «Колись мені дорікали: мовляв, ви ухилилися від податків через створення спільного підприємства! Та ж саме в цьому виявилася моя фаховість. Якби я зробив так, як хотілося державі, то не був би я юристом».

Заповідь ІХ. He свідчи неправдиво на свого ближнього.

Не знаю, якою мірою правдиві наступні заяви Черновецького, але наразі це були лише його слова, які не мають офіційного підтвердження: «Омельченко даже умудрился приватизировать мусорную яму, где находится 500 тысяч тонн инфильтрата, который может создать проблему для Киева на 49%».

«На 49% банк «Крещатик» уже давным-давно, многие годы приватизирован был частными структурами, в том числе и
оффшорными компаниями. И сделано это было по распоряжению Омельченко».

«Теперь, чтоб вы понимали, что, согласно законодательству Украины, если только нет 64% или 7% акций, то я не могу собрать собрание. То есть фактически Омельченко завуалировано отдал контрольный пакет акций, и сегодня он находится, как и в других предприятий, в руках разных бизнесменов. Но я этих бизнесменов не осуждаю. Как я и не осуждаю Юлию Владимировну Тимошенко, которая по данным суда американского заплатила 160 миллионов долларов...»

Це лише деякі із заяв Черновецького, що прозвучали в ефірі телепередачі «Епіцентр» 12 грудня на телеканалі «1+1».

Заповідь X. Не заздри.

Говорячи про своє життя, Черновецький наголошував: «Я ненавиджу все своє минуле життя, бо доводилося іноді служити дурням, клеїти дурня самому, діставати якісь квитки, замовляти готелі, організовувати прийоми, запитувати в начальника, як він себе почуває». «Багатство для Леоніда Черновецького було й залишається рушійною силою та всепоглинаючою невгамовною пристрастю» — це рядки з біографії нинішнього ме­ра.

Отже, стає зрозуміло, що, будучи бідним слюсарем, Л.Черновецький заздрив заможним дюдям.

ВИСНОВОК:

Коли читаєш у пресі, що тарифи у Києві зростуть у кілька разів, згадується анекдот про терплячість українців. У часи війни фашисти зібрали селян і кажуть, що завтра о 10-й годині всі повинні бути на майдані, де їх вішатимуть. Запитання є? — Є. — Яке? — Мотузок із собою брати, чи на майдані дадуть?». Смішно? Не дуже. Сьогодні мотузок для українців приготував ставленик канадської секти «Посольство Боже», київський мер, «мораліст» Л. Черновецький.

Ми пробачили колишньому меру встановлення над матір’ю міст руських Чорного ангела замість Ангела Білого? У цьому перевтіленні закладено глибокий ритуальний зміст. Тепер прийшов ставленик чорношкірого біса й намагається стягти з киян десятину для «Посольства Божого». Може, справді краще з мотузком прийти до мерії?.. А як його використати — це вже справа кожного українця.

За матеріалами інтернет-видань підготувала
Ярина ГОНТА