Ігри IV Олімпіади

Лондон, Великобританія 27 квітня – 31 жовтня 1908 року

Брало участь 2 008 спортсменів (37 жінок і 1971 чоловік) з 22 країн. У 22 видах спорту розіграно 110 комплектів медалей

На організацію IV Олімпійських ігор виставили свої кандидатури чотири міста – Берлін, Лондон, Мілан та Рим. Але до сесії МОК, на якій повинне було вирішуватися питання про столицю Олімпіади-1908, залишилося три претенденти: Олімпійський комітет Німеччини не зумів заручитися підтримкою свого уряду і був вимушений зняти кандидатуру Берліна.

МОК таємним голосуванням надав перевагу «Вічному місту».   Італійці завзято взялися за підготовку Олімпіади, але раптом трохи більше, ніж за рік до Ігор відмовилися від них. Італійський національний олімпійський комітет повідомив МОКу, що він не може організувати Ігри в Римі через приховану опозицію в Мілані, Туріні та інших великих містах країни. Попри те, що Рим був столицею, кожне велике місто в Італії того часу претендувало на свою винятковість, і не могло допустити, щоб Риму надали перевагу. А Олімпійські ігри давали Риму таку можливість. Тоді в Італії вирішили за краще відмовитися від Олімпіади. Те, що це стало важким випробуванням для всього олімпійського руху, її не турбувало. І якби не англійці, що тут же запропонували свої послуги, мабуть, Ігор-1908 взагалі не було б. Але англійці виручили, і Ігри відбулися. У 1908 році в передмісті Лондона Шепард Буш повинна    була відбутися франко-британська виставка, це стало нагодою для проведення Олімпійських ігор і ярмарку. Занепокоєння МОК було даремним: спорт не звели до рівня атракціону. Він зайняв своє гідне місце.

За рік у Лондоні було збудовано грандіозний стадіон «Вайт Сіті», трибуни якого вміщали 100 тис. глядачів. Зручність цього стадіону полягала в тому, що на його території був басейн завдовжки 100 м і завширшки 15 м та арена для змагань з боротьби. На цьому ж стадіоні проходили і змагання з велоспорту. 

За кількістю учасників, діапазону програми і    результатами Ігри-1908 перевершили всі попередні. У боротьбу за 109 золотих медалей вступили 2034 спортсмени (зокрема 36 жінок) – більше, ніж на трьох попередніх Олімпіадах разом узятих. На Ігри прислали своїх представників 22 країни. Вперше взяли участь в Олімпійських іграх спортсмени  Ісландії, Нової Зеландії, Росії та Туреччини, а також Фінляндія, що входила тоді до складу Російської імперії (фіни виступали окремою командою). Олімпійці Нової Зеландії виступали в одній команді з австралійцями, і команда називалася «Австралазія». А ось Велику Британію представляли 710 спортсменів. Порівняно з попередніми Іграми значно було розширено і програму Олімпіади-1908. До неї увійшли змагання з 24 видів спорту: академічне веслування, боротьба – вільна та класична, бокс, велоспорт, ватерполо, гімнастика, легка атлетика, крос, парусний спорт, плавання, стрибки у воду, регбі, рекетс (гра, що нагадує теніс), стрільба, лучна стрільба, теніс на кортах і в залі, фехтування і футбол. Вперше проводилися змагання з водно-моторного спорту та хокею на траві. Включили в програму і дещо екзотичний вид спорту – же-де-пом. Це старовинна французька гра в м’яч, що нагадує теніс. Вона була дуже популярна в Європі в XVII – XVIII ст. Повна назва цієї гри – же де ла курт пом, в дослівному перекладі з французького – гра в короткий м’яч, тобто гра в м’яч в обмеженому просторі. Але хоч гра ця і французька, але в змаганнях взяли участь тільки спортсмени Великої Британії і США, французи чомусь лишилися осторонь.

У Лондоні в рамках Літньої Олімпіади-1908 було розіграно першість з фігурного катання на ковзанах на штучному льоду. Жінки брали участь у змаганнях з тенісу, стрільбі з лука та фігурному катання.

Як відомо, по-перше, у трьох олімпіадах російські спортсмени участі не брали. І ось, нарешті, в протоколах IV Олімпіади на берегах Темзи з’явилися російські прізвища. У заявці, посланій до Лондона з Росії, значилося 8 осіб. Але на ігри приїхала команда з п’ятьох: Микола Панін-Коломенкін, Микола Орлів, Андрій Петров, Євгеній Замотін та Григорій Демін. Олімпійський дебют російських спортсменів був загалом вдалим. З 5 осіб 3 повернулися додому з нагородами. Першим російським олімпійським чемпіоном став Микола Панін-Коломенкін, що переміг у фігурному катанні на ковзанах. Срібними призерами стали борці класичного стилю – легкоатлет Микола Орлів і важкоатлет Андрій Петров.

Рекордів було небагато

У дні відкриття Ігор IV Олімпіади над Лондоном, як це незрідка буває на острові, висів густий багатошаровий сірий туман, цілими днями лив дощ. Уперше під час урочистого параду команди йшли під прапорами своїх країн, і кожна команда була одягнена в різні костюми. На попередніх парадах відкриття Ігор, якщо вони проводилися, учасники йшли в спортивній формі. На IV Олімпійських іграх було встановлено 13 олімпійських рекордів з легкої атлетики і 6 – з плавання. Видатних для тих років досягнень добилися американці Френсіс Айронс у стрибках в довжину – 7,48 м і Ральф Роуз в штовханні ядра – 14, 21 м, англієць Тімоті Ехерн у потрійному стрибку – 14,92 м. Американський бігун Мелвін Шеппард завоював 2 золоті медалі – на 800 і 1500 м, встановивши на першій дистанції світовий рекорд, на другій – олімпійській.

А героєм Ігор став американець Рей Юрі. Для нього це була вже третя Олімпіада. Як і на попередніх Іграх, йому не було рівних в стрибках в довжину і висоту з місця. Рей Юрі, який завоював на двох попередніх Олімпіадах 6 золотих медалей, в Лондоні додав до них ще дві – за стрибки у висоту і довжину з місця. Цей видатний американський стрибун за три Олімпіади завоював 8 золотих медалей (до речі, по числу завойованих золотих медалей на Олімпіадах він поступається тільки українській гімнастці Ларисі Латиніній: у неї – аж 9).

 Під час нагородження переможців змагань у стрибках з жердиною на вищому ступені п’єдесталу пошани стояли одразу два спортсмени – американці Альберт Джілберт і Едуард Кук, що показали абсолютно однаковий результат -3,71 м. Це був новий олімпійський рекорд. Найцікавіше полягало у тому, що навіть кількість спроб у них була одна і та ж. Джілберт увійшов до історії легкої атлетики ще й тому, що першим на Іграх в Лондоні застосував бамбукову жердину.

Дві золоті і одну бронзову медаль одержав у Лондоні американський легкоатлет Мартін Шеріден. З новими олімпійськими рекордами він виграв метання диска вільним і грецьким стилем і був третім у стрибках в довжину з місця.

Серед призерів змагань з легкої атлетики, окрім англійців і американців були спортсмени з Італії, Південної Африки, Німеччини, Швеції, Канади, Угорщини, Фінляндії. Бронзову медаль в ходьбі на 3500 м завоював представник команди Австралазії Харрі Керр. У Лондоні проводилися змагання з метання диска і списа вільним і грецьким стилем – так, як метали стародавні елліни. У метанні диска грецьким стилем представники Греції зайняли лише 5-е і 6-е місця, а в метанні списа грецьким стилем жоден грек не потрапив навіть у шестірку кращих. Буває… 

Італійський марафонець Дорандо Пієтрі не одержав медалі, але проте його одностайно визнано одним з героїв IV Олімпіади. Старт марафону давався у Віндзоре. На прохання членів королівської родини місце старту було віднесено до тераси Віндзорського палацу. Виявилося, що від палацу до стадіону «Вайт Сіті» 42 км, що на 65 м більше як для класичної марафонської дистанції. Але ця обставина не могла служити перешкодою, і ось жарким липневим ранком в далеку та нелегку дорогу з Віндзора до Лондона рушили 56 спортсменів з 16 країн. Серед них маловідомий кондитер з Італії Дорандо Пієтрі. Незадовго до Олімпіади, буквально за кілька тижнів до приїзду до Лондона, Пієтрі блискуче виграв у Парижі забіг на 30 км. Преса і глядачі вважали основним фаворитом південноафриканця Ч. Хефферсона. І він лідирував упродовж 35 км. Здавалося, цього разу прогнози виправдаються. Але за 6 км до фінішу Хефферсон не витримав величезної напруги і впав прямо на дорогу. Хефферсон все-таки встав і намагався продовжувати біг. Другим уже біг Пієтрі. Він відставав від лідера на цілий кілометр. Італієць, попереджений про те, що Хефферсон вибився із сил, різко стартував. Досить швидко він наздогнав африканця і на 41 км обійшов його. Але останній ривок дуже дорого дався Пієтрі, він теж переоцінив свої сили. Майже непритомним він з’явився на доріжці «Вайт Сіті» За 70 м від фінішу Пієтрі навзнак упав на доріжку. До фінішної стрічки залишилося 15 м! Саме у цей момент весь стадіон піднявся, щоб вітати другого атлета, що з’явився на доріжці – американця Джоні Хейса. Пієтрі, пригнічений цим шумом, не витримав і звалився на землю. До нього підбігли суддя і журналіст (хронікери того часу говорять, що це був сер Артур Конан Дойль – «батько» Шерлока Холмса). Вони схилилися над італійцем, допомогли йому встати і Дорандо Пієтрі перетнув стрічку. Після дуже довгих дебатів суддівська колегія все ж таки дискваліфікувала Пієтрі за те, що він скористався сторонньою допомогою. Олімпійським чемпіоном було оголошено Джоні Хейса. Після нагородження королева Олександра запросила Дорандо Пієтрі на трибуну і вручила йому золотий кубок, схожий на той, який одержав   переможець. «Хрестовий шлях» Дорандо Пієтрі став найдраматичнішою подією IV Олімпіади.

Окрім цієї чисто драматичної події, на Олімпіаді було кілька інцидентів іншого характеру, пов’язаних із суддівством. Під час легкоатлетичних стартів кілька разів виникали зіткнення між американцями і англійцями. Найзнаменитіший скандал відбувся під час фінального забігу на 400 м. У фінал вийшло троє американських бігунів – Карпентер, Тейлор, Роббінс і шотландець Холсуелл, який встановив у попередньому забігу рекорд – 48,4 сек. Американці вирішили за всяку ціну перешкодити йому виграти фінал. Але американці здійснили очевидне порушення. Всі результати суддівська колегія анулювала, а забіг вирішили провести двома днями пізніше і по розміченій доріжці. Американцям це рішення не сподобалося і вони відмовилися ще раз вийти на старт. Віндхем Холсуелл біг один і, природно, став чемпіоном. Мабуть, олімпійська історія не знає другої такої унікальної перемоги, здобутої наодинці. До речі, з тих пір забіги на 400 м проводяться по розмічених на біговій доріжці коридорах.

Під час велосипедних змагань французький велосипедист Моріс Шиль легко виграв гонку на швидкість, але його перемога була поставлена під сумнів суддями. Гонку оголосили недійсною, результати анулювали – мовляв, переможець перевищив на 0,4 секунди ліміт часу, вказаний в одному з положень про змагання, про яке, до речі, ніхто нічого не знав.

У Лондоні в 1908 році відбувся перший справжній олімпійський футбольний турнір, 8 команд подали заявки на участь. Франція вирішила виставити дві команди.   Угорщина і Богемія через політичні розбіжності забрали свої заявки, і   число   команд скоротилося до 6, а країн – до 5. Два попередні матчі олімпійського турніру закінчилися з астрономічним рахунком: Англія – Швеция 12:1, Данія – Франція 9:0. До фіналу вийшли збірні Англії і Данії. Перемогли з рахунком 2:0 господарі Олімпіади. 

У деяких видах спорту представники Великої Британії завоювали майже всі медалі. Це відбулося, наприклад, у боксі, веслуванні, вільній боротьбі. Така ж картина спостерігалася на змаганнях з велоспорту (де англійці поступилися тільки однією золотою медаллю французькому тандему), тенісу в залі і на кортах, рекетсу, водно-моторному спорту, парусному спорту, де, до речі, у складі екіпажу в класі 7 м виступала жінка – Райветт-Карнекк.

У хокеї на траві Велика Британія виступала трьома командами, які розділили всі нагороди між собою. Золото одержала команда Англії, срібло – команда Ірландії, бронзу – команда Шотландії. У поло на конях картина була ще цікавішою – грали тільки три англійські команди і всі називалися збірною Великої Британії.

 Перше місце у неофіційному командному заліку на IV Олімпіаді зайняла команда Великої Британії, що набрала 303,5 очки і завоювала 147 медалей. На другому місці – команда США – 103,3 очка і 47 медалей. На третьому місці – команда Швеції – 46,3 очки і 25 медалей. 

Лондонські Ігри-1908 заповідали нам історичні слова, які часто і помилково приписували баронові де Кубертену. Насправді ці слова належать єпископу Пенсільванському. Під час служби на честь учасників Ігор, розказавши тим, що зібралися, про трагічний забіг Дорандо Пієтрі, він заявив: «Головне не перемога, а участь»!

Підготував
Сергій Лебедько