Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Вовчі часи

В одному з чисел газети (див. № 24 Персонал Плюс) ми розповіли історію про те, як працівники військової контррозвідки та СБУ України, грубо порушуючи власні відомчі інструкції, напали(!) на прикордонний режимний об’єкт у селі Задеріївка Чернігівської області.

Ця запланована провокація заледве не спричинила кровопролиття, адже то була охоронювана прикордонниками територія, де знаходиться зброя, техніка, секретна документація. Про запланованість дійства, яке відбулося на території прикордонної застави каже один факт, про який стало відомо згодом, під час суду. Так от, було встановлено, що командиру частини ще 13 січня (напад стався 24 січня) стало відомо про те, що готується провокація.

«Диверсантів» не судять, адже їхній злочин активно і послідовно покриває військова прокуратура у Чернігівській області та військова прокуратура Центрального регіону. А судять... прикордонників! Провокація хабара організована на півтори тисячі гривень. В сьогоденній Україні, на жаль, Феміда закриває очі пов’язкою не задля того, щоб бути чесною у прийнятті рішення.

Війна проти України та її народу триває. Її ведуть як таємно, так і відкрито. Державу нищать, як і колись, не так чужинці, як свої хапуги. За нову зірку на погон перевертні продадуть і матір рідну. Передана нам у спадок радянською системою правоохоронна система тепер існує для свого збагачення та розподілу колективних багатств на користь своїх родичів, знайомих. Моральна деградація цієї системи і вражає, і лякає. Коли ще таке було, щоб правоохоронний генерал до смерті душив журналіста, а прокурор з депутатом полювали на безневинну людину!

Нині армія переживає складні часи. А військові суди і прокуратура процвітають. Прикордонники збирають гроші, щоб купити бензин, папір, зробити ремонт приміщень. А бачили б ви, на якому автомобілі приїхав на суд військовий прокурор П.М.Курило, набагато молодший за офіцера прикордонника М., у якого за час служби крім шинелі і чобіт нічого немає за душею. Навіть житла. Та ще й погрожують, що виженуть з армії за те, що посмів «не здатися». Офіцерство України, принижене, зацьковане без житла, з жебрацькою зарплатнею.

Коли в душителя чернігівського офіцерства почала горіти під ногами земля, його швидко заховали до Житомира.

Нахабність та безкарність Чернігівської військової прокуратури не просто дивує. Складається враження що в країні не три гілки влади, і не чотири (ми перш за все говоримо про ЗМІ), а п’ять. Останню представляє військові прокурори. І ось вам декілька прикладів зі справи про прикордонника М. Військовий прокурор П.М.Курило:

— приховав протиправні дії військової контррозвідки, незаконно порушив кримінальну справу проти старшого офіцера-прикордонника М.;

— помістив офіцера до міліцейського КПЗ, погрожував його згноїти, кинути в камеру до «зеків», якщо не «признається» і не напише явку з повинною;

— через два місяці після надзвичайної події, щоб залякати М., порушив другу кримінальну справу проти нього, звинувативши його в збройному опорі;

— чинив психологічний тиск, шантаж і погрожував військовослужбовцям, вибиваючи компромат на командування прикордонного відділу в с. Задеріївка.

Тим самим військовий прокурор порушив ст.ст 5,9,12 Загальної декларації прав людини (у тому числі ставлення, що принижує людську гідність); принцип 21, затвердженний резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 09.12 1988 р.: «Забороняється зловживати становищем затриманої особи з метою примусу його до признання вини». Там же зазначено, що «жодна затримана особа не повинна піддаватися під час допиту насиллю, погрозам чи таким методам дізнання, які порушують його здатність приймати рішення чи висловлювати судження». А слідчий старший лейтенант Плечіков О.С. не одноразово навіть у шпиталі, в лікарні вимагав визнати «свою вину», а тоді офіцеру ніби нічого не буде, його візьмуть «на поруки».

За такі дії відповідальних працівників військової прокуратури потрібно судити. Але їх ніхто не покарав навіть у дисциплінарному порядку. Та військовому прокурору П.М.Курило все ж таки доведеться незабаром відповідати за свої протиправні дії, якщо не в Україні, то в Європейському суді. Там уже знають про цю надзвичайну подію і чекають лише, коли надійдуть матеріали справи.

Те, що вчинив помічник військового прокурора майор юстиції В.В.Євсієнко не піддається ніякому виправданню. На відеофільмі, який знімала группа «захоплення», дуже добре видно, як за його наказом знищують сліди пальців рук контррозвідника Ю.В. Сокири на підкинутих ним грошах. У судовому засіданні той признався, що переплутав кімнату начальника з приміщенням, де відпочивають прикордонники, бо давно не був на відділі.

Новопризначений військовий прокурор С.М.Грицина полковник юстиції так і не посприяв у встановленні законності. А коли почув, що кримінальна справа розвалилася, під кінець судового засідання зачитав постанову про порушення вже третьої кримінальної справи проти майора М., цього разу вже за ніби протидію роботі правоохоронним органам. Хоча цього ж дня у судовому засіданні неоднозначно було з’ясовано, що на прикордонників було здійснено напад і вони мали право на захист.

Так військовий прокурор помстився за нежданий візит відомих правозахисників в Україні Героя України С.І.Хмари, голови юридичного товариства України О.В.Березюка напередодні досудового засідання.

Заступник і помічник військового прокурора під час судового засідання поводилися зухвало і не раз виявляли зневагу до правосуддя. Ще б пак, адже справа розвалювалася на очах.

Адвокат: «Пане Сокиро! Ви документували операцію на відеофільм?» — «Так!» — «Там є кадри, які вказують на те, як прикордонники погрожують вам зброєю?» — «Так!». Після перегляду відеофільму адвокат: «Пане Сокиро, я не бачив жодного кадру, де прикордонники наводять на вас зброю!» — «Я також» — визнав головний терорист.

— «А оскільки ви були у цивільному, на території перебували незаконно, то начальник правомірно оголосив тривогу і чекав прибуття свого керівництва».

Дуже соромно, гірко і образливо за безпосереднє Житомирське і Чернігівське прикордонне командування, які найперші повинні були захистити свого офіцера та подати до суду, вважаю, на афериста, провокатора Сокиру.

Навіть попри такі кумедні відповіді і очевидні «білі нитки» у справі, суддя С.І.Дяк демонстрував принизливу залежність від військової прокуратури і контррозвідки. Соромно було дивитись на це дійство.

24 вересня, не довівши до кінця судове засідання, (щоб на нього не потрапили правозахисники), викликав міліцейський «Беркут» і цим зірвав слухання. Цілий букет порушень законності!

Суддя не поміняв кваліфікацію обвинувачувальних статей, адже у суді сам заявник підтвердив, що гроші давав на ремонт, бензин та папір для відділу; не відправив матеріали на дослідження, хоча у матеріалах звинувачення відсутні всі експертизи, на яких наполягав адвокат. Добре знаючи, що заявник-агент контррозвідки, за загальноприйнятою європейською практикою повинен був би закрити справу і порушити нову проти провокаторів.

Наступне судове засідання С.І.Дяк призначив і провів... у приміщенні військової прокуратури. Щоб ще раз довести, хто у цьому світі хазяїн.

По завершенню суду суддя і військовий прокурор, ховаючись від людей, що стояли з плакатами і транспорантами, сіли разом в автомобіль і втекли боковими ворітьми, не зустрівшись ні з жителями села, ні з журналістами...

 

М. Залізняк

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com